5 вересня Верховна Рада ухвалила першу із запланованих на осінь реформ – закон "Про освіту". Чи велика необхідність у цій реформі?
– Освіта справді в глибокій кризі, – каже директор столичної школи №148, член колегії Міністерства освіти й науки Сергій ГОРБАЧОВ, 58 років. – Змінювати потрібно дуже багато. Насамперед реформувати підготовку вчителів, систему управління школою, щоб вона була автономнішою й могла реагувати на запити сучасності. Треба змінювати психологічний клімат у школі, встановлювати атмосферу довіри між нею і суспільством.
Розробники й ініціатори закону "Про освіту" добре розуміли, що точкові зміни проблему не вирішать. Тому спробували запропонувати системну реформу на нових засадах. Однак цей закон досить компромісний. Деякі речі викликають гострі дискусії: дванадцятирічна школа, мова викладання, питання управління й автономії. Але закон фіксує оптимальну точку рівноваги в багатьох проблемах. Він прогресивний і потрібний. Дискусії, звісно, триватимуть. Будуть спроби змінити якісь норми. Це нормально, коли системний закон викликає якісь заперечення у маргінальних груп.
Суспільство готове до освітньої реформи?
– Суспільства як такого нема. Безхатько, який трусить сміттєві баки, й людина з академічною освітою мають різні точки зору й мотивації для своєї діяльності.
Частина вчителів готові. Іншій частині байдуже. А деякі агресивно противляться. Закон створює більше можливостей для тих, хто хоче працювати, та створює проблеми тим, хто не хоче. Деякі норми мають бути радикальніші. Майже неможливо звільнити вчителя, який на тривалій трудовій угоді й лінується працювати. Папірці він заповнює, уроки проводить. Але дітям нудно, вони не отримують потрібних знань, з батьками спільної мови не знаходить. Однак формально він виконує свою роботу. І це проблема для директорів. Отже, потрібно змінювати трудове законодавство.
Є приказка: чому дурні – бо бідні, чому бідні – бо дурні. Розвиток освіти потребує дуже великих коштів. Внутрішній валовий продукт на особу в Фінляндії – 44 тисячі доларів. В Україні – 4 тисячі доларів. Де взяти гроші на зарплати вчителям, на обладнання, кращі приміщення? Але помічаю позитивну тенденцію. Після прийняття законів про децентралізацію місцеві бюджети отримали добрі кошти. Школи зараз можуть витрачати значно більше.
Водночас на початок 2017 року на рахунках казначейств залишалися невикористаними майже 2,5 мільярда гривень освітньої субвенції. Їх тупо не застосували. Цими грошима можна ще скористатися. Але питання: навіщо тримати їх без руху? Це залежить насамперед від місцевої влади. У Києві освітня субвенція вичерпана майже до копієчки, лишилися 12 гривень на дитину. Загалом по Україні не використали по 650 гривень на дитину. Ці гроші місцеві органи влади поклали на депозити і знімають відсотки, а школи не мають мийних засобів, обладнання. Треба вчитися використовувати наявне.
Що головне в новому законі "Про освіту"?
– Ми відходимо від орієнтованості на предмет викладання та ідемо до того, що в центрі всього буде дитина. Завдання не вичитати певну кількість годин, а допомогти учню зрозуміти його можливості й реалізувати їх. У радянській школі знання дали – й іди гуляй. Звичайно, без знань нічого не буде, але нова українська школа вчитиме користуватися ними. Тобто не тільки знати, що площа – це помножити довжину на ширину. А й уміти визначити обсяг приміщення та скільки потрібно для нього шпалер. Багатьом порахувати кількість рулонів для кімнати – надскладне завдання.
Коли відчуємо позитивні результати від реформи?
– Перші – років за п'ять. Кінцеві – десь за 20. Стільки тривала реформа освіти у Фінляндії, де зараз вона – одна з найкращих у світі.
Життя вчить: ніщо ніколи не реалізується так, як було заплановано. Думаю, вже за п'ять років діти виходитимуть зі школи підготовленішими до життя і соціально орієнтованішими. Матимуть розвинений емоційний інтелект (такі люди здатні ефективно управляти своєю емоційною сферою. Вони легше досягають мети. – Країна). Умітимуть краще працювати в команді, враховувати думку інших, відчувати власну відповідальність. Я прийшов у школу 1984-го. За ці роки не бачив такого притомного, чіткого й конструктивного документа, як концепція "Нової української школи" (визначає мету, шляхи та етапи реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти до 2029 року. – Країна).
2 
35413
Коментарі