"За ґрати сіли депутати, міністри, судді, прокурори. Навіть колишній прем'єр отримав вирок"

Антикорупційному органу Румунії довіряють понад 50 відсотків населення. Вищий рівень підтримки – тільки у православної церкви, – говорить аналітик Раду МАГДІН

Протести в Румунії називають "антикорупційним майданом". Чому він виник?

– Боротьба з корупцією стала одним із найважливіших результатів нашої європейської інтеграції. Жоден румунський політик не може мати ілюзії, що йому вдасться безкарно брати чи давати хабарі. Якщо комусь так і здавалося, то після протестів останніх тижнів подібні думки зникли (анти­урядові протести в Румунії розпочалися в січні 2017 року, через кілька днів після присяги соціал-демократичного уряду на чолі з Соріном Гріндяном. Кабмін хотів внести поправки до кримінального кодексу, щоб проти чиновників, які завдали державі збитків на суму менш як 44 тис. євро, не відкривали кримінальних справ. Під тиском вулиці поправки не прийняли. – Країна).

Суспільство підтримує боротьбу з хабарництвом і не довіряє політикам. Очищення влади сприймає як національне благо. Тому реакція була така різка. На вулиці Бухареста вийшли до 350 тисяч осіб, найбільше з часів повалення диктатора Ніколае Чаушеску 1989 року. Спробу зменшити покарання для хабарників вони сприйняли, як нахабну публічну крадіжку.

 

Які структури займаються антикорупційними справами і наскільки вони незалежні від влади, політиків?

– Головний орган – антикорупційний директорат, DNA (створений 2002 року для розслідування справ, пов'язаних із хабарами, незаконними доходами, розтратою державного майна. Розглянув понад 6 тис. справ, 90% із них завершилися вироками. – Країна).

Ця структура готує матеріали й передає їх до суду.

Позитивний вплив діяльності DNA та його керівника Лаури Ковеші відчуває вся судова система. За підтримки орієнтованих на Захід політиків, а також Брюсселя і Вашингтона, DNA став нашою історією успіху. Це незалежна структура, що ефективно виконує свої функції.

Коли почалася справжня боротьба проти корупції в Румунії та які її результати?

– Це розпочалося після приходу до влади президента Траяна Бесеску (глава Румунії у 2004–2014 роках, торік DNA відкрила кримінальне провадження щодо нього за збагачення на продажу землі. – Країна). Проте помітними результати роботи стали лише після 2010-го. ЗМІ зарясніли новинами про арешти одіозних осіб, судові вироки, тюремні терміни. За ґрати сіли депутати, міністри, судді, прокурори. Вирок отримав колишній прем'єр-міністр Адріан Нестасе. З часом румуни навіть почали втомлюватися від таких новин. Але недавні протести показали, як важливо продовжувати цю справу.

Антикорупційна боротьба зосереджена на найвищому рівні. Гірше працює механізм запобігання злочинам і повернення вкрадених активів.

Як це змінило країну?

– Підтримка DNA дуже висока – понад 50 відсотків, за результатами соціологічних опитувань. Вища тільки у православної церкви. При тому, що провідні партії парламенту набирають щонайбільше 10–15 відсотків.

Однак рівень хабарництва у країні суттєво не опускається. А політичну еліту не надто лякає навіть перспектива сісти за ґрати. Це слабка ланка, проти якої продовжуємо шукати законодавчі й адміністративні інструменти.

Політики використовують тему боротьби з корупцією у протистоянні з опонентами?

– Дехто заявляє, що антикорупційна діяльність перетворилася на інструмент проти політичних конкурентів. Підґрунтя для таких балачок дали деякі кримінальні справи DNA, що були погано підкріплені документальною базою.

Як виглядає політичний ландшафт Румунії?

– Співіснують правий президент Клаус Йоганніс (етнічний німець, із 2014-го очолює Націонал-ліберальну партію, з грудня того ж року – глава республіки. – Країна) та лівий уряд Соріна Гріндяну. Вони – політичні опоненти.

Останні парламентські вибори відбулися торік у грудні. Ліві отримали 46 відсотків місць у парламенті. Але непродумані рішення уряду спричинили протести.

Антикорупційна боротьба – чи не головна тема політичних дебатів між правими та лівими. Перші – у виграші. Вони більш дієво боролися проти хабарництва, коли були при владі. Ліві ж сприймаються як загроза повернення Румунії у болото продажності. Тим більше, в останні роки за корупцію засудили кількох лідерів цієї партії.

Хто змусив владу взятися за боротьбу з корупцією?

– Це було ключове питання у переговорах щодо вступу до Євросоюзу. Ми отримали членство 2007 року, після прийняття Бухарестом Механізму співпраці та контролю (зобов'язання, які бере на себе країна – кандидат на вступ у ЄС. Обіцяє запровадити норми, які гарантуватимуть свободу, безпеку, судову справедливість і ринкову економіку, відповідно до вимог Євросоюзу. – Країна). Такі інструменти дозволили Брюсселю моніторити, що діється в нашій судовій системі, й коригувати свої вимоги.

У 2004–2007 роках коаліція орієнтованих на реформи румунських політиків, чиновників ЄС, іноземних дипломатів і наших авторитетів запустила кампанію боротьби з корупцією. Вони зробили цю тему пріоритетною для вітчизняного законодавства. Тоді знайшлися політична воля і необхідні ресурси.

 

Як передати румунський досвід Україні?

– Варто залучати наших експертів, щоб вони ділилися ним.

Чому українська еліта скоріше імітує реформи, а не проводить їх?

– Реформи не бувають легкі. Завжди потерпають конкретні люди – чиновники, судді, політики. Треба мати сильну волю, щоб подолати опір до змін. І нічого не стається за ніч. До влади має прийти націлена на реформи коаліція.

ЄС має висловити більшу підтримку Україні, дати перспективу членства. Це мало б спрацювати, бо показало свою ефективність в усіх країнах Східної Європи.

×