Після визнання недійсним закону Ківалова-Колесніченка 28 лютого 2018 року країна живе без закону про державну мову. Понад 80 митців, науковців, громадських діячів 19 червня закликали Верховну Раду нарешті ухвалити закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Однак його навіть не виносять у залу для обговорення.
У той час у Молдові конституційний суд скасував закон, що наділяв російську статусом мови міжнаціонального спілкування. Парламент Естонії зареєстрував законопроект про збільшення штрафу за порушення мовних вимог удесятеро – до 6400 євро. А в Латвії заборонили навчання російською у вузах і коледжах, зокрема у приватних.
Запитуємо в експертів, чому нібито патріотична більшість у Верховній Раді не здатна ухвалити закон про функціонування української мови як державної? Чим така ситуація небезпечна і як події розгортатимуться далі?
Прийняття закону затримують в Адміністрації президента. Про це маємо неофіційну інформацію.
Коли парламентський комітет на чолі з Миколою Княжицьким рекомендував ухвалити закон про мову, біля метро в Києві роздавали газету "Вести". Першу шпальту присвятили жахам про те, що людей змушуватимуть говорити українською. Створять мовні інспекції й запровадять штрафи. На позиції "русского мира" стоять найпопулярніші телеканали – "Інтер", "Україна", 112-й, Newsone. Коли мовне питання постане гостро, вони кусатимуться, як спущені з повідків собаки. Тому в Адміністрації президента переважає думка, що мовне питання чіпати не треба.
Однак у сучасному глобалізованому світі захищати потрібно навіть потужно функціонуючі мови. Такі закони мають Франція, Польща, Італія.
Ми ж ніколи не мали нормального законодавства, яке захищало б українську як державну. Відірвати від країни вдалося території, що інформаційно були більше за інші інтегровані з "русским миром". Раніше були змосковщені люди, які без російської не могли зробити кар'єри. В останні ж роки втовкмачують, що існує ОКРЕМА СПІЛЬНОТА – "русскоязычные украинцы". Це підготовка до того, щоб відколоти від України Одесу, Харків й інші міста, де переважає російська.
Олексій КЛЯШТОРНИЙ, 42 роки, директор "Фонду оборони України"
Мусимо нарешті створити агресивне національне середовище. Або нас знищать, або ми переможемо.
Сашко ЛІРНИК, 55 років, казкар
Більшість депутатів Верховної Ради – вихідці із Союзу, в них немає українського духу. Розуміють, що мовний закон – це ще один цвях у той їхній світ. Прийняття відтягнуть або задзьобають правками. Проросійські сили на прикладі квот для радіо зрозуміли, що навіть у нашій країні закони працюють. Вони не вірили в це.
Мова стала кордоном держави. Кацапи правильно кажуть: ТАМ, ДЕ РОСІЙСЬКА МОВА, ТАМ РОСІЯ. Доки суттєво не понизиться її відсоток в Україні, перемоги у війні не буде. Мовне питання є стрижневим для країни.
Маємо запровадити українську в держустановах. Щоб отримати посаду, чиновник повинен здати іспит на знання мови. Зробив помилку, використав русизм – заплати у фонд розвитку мови. У Франції за використання англіцизмів, що мають французькі відповідники, штрафують. А їхні мовознавці працюють над новітньою термінологією.
Юрій ЗЕЛЕНИЙ, 47 років, мовознавець
Необхідний державний простір, у якому зобов'язуватимуть кожного українізуватися. Треба ДОСТУКАТИСЯ ДО РОСІЙСЬКОМОВНОГО ПАТРІОТА – щоб він любив країну і мовно.
Остап ДРОЗДОВ, 39 років, журналіст
В Україні є сильна реваншистська позиція. І в політиків немає розуміння важливості мовного закону. Бо політична верхівка часто не є україномовною в побуті.
Думаю, ця Верховна Рада вже не спроможеться прийняти мовний закон. Взагалі ситуація довкола цього питання є небезпечною – за аналогією із затягуванням початку лікування хвороби. Майже всі території України, де за переписом населення 2001 року більшість вважала рідною мовою не українську, зараз є окупованими й анексованими.
Святослав ЛІТИНСЬКИЙ, 36 років, голова ГО "Незалежні"
Мова постала з мислення. Людиною, яка говорить суржиком або нерідною, легше маніпулювати. Франція і Японія прийняли жорсткі мовні закони. Хоча, ні французькій, ні японській нічого не загрожує.
Іван ЮЩУК, 84 роки, мовознавець
Президент і парламент бояться, що мовний закон не добере кількох голосів. Триває кулуарна робота. Але майже 70 відсотків українців "за" такий закон. Його треба прийняти восени. Бо ближче до виборів зробити це буде нереально.
Роман МАТИС, 39 років, правозахисник
У Верховній Раді немає патріотичної більшості. Коли щось приймають на користь українських державних інтересів – сприймаю це як бонус. Зараз живемо за мовним законом 1989 року неіснуючої держави – Української радянської соціалістичної республіки. Ненормоване правове поле того часу демонструє, що кожне лайно у вигляді всякого путіна може сказати, що ми – НЕДОДЕРЖАВА.
До політичного класу виникає багато запитань. Якщо за 27 років повертаємося до закону УРСР, то чим ми, холєра ясна, весь цей час займалися? Попри те, що була прийнята Конституція – і ми як нація ніби маємо політичний дах. Але він протікає. І люди, які мають відповідати за його утримання, – цього не роблять. Це вирок нинішньому складу парламенту і всім попереднім. Означає, що
КРАЇНУ ТРИМАЛИ НА ПАУЗІ. Чекали, коли тут ФСБ знову прийде брати владу. Відсутність закону про мову – показник того, що держава не наважувалася і не сміла впорядкувати своє правове поле в питанні національної безпеки.
Оксана ЗАБУЖКО, 57 років, письменниця
Ми боїмося відкрито заявити про свої права. Доки не виробимо відчуття національної гідності, гордості за свій народ, державу – будемо пасти задніх. Послухайте, якою мовою говорять в обласних, районних центрах, у селищах. Свято вірять, що балакають "расєйськой". Насправді це – страшний суржик. Парламент затягує вирішення питання, бо намагається уникнути загострення. Однак ключові проблеми часто НЕ МАЮТЬ ЛЕГКОГО РІШЕННЯ.
Богдан БЕНЮК, 61 рік, актор
Російськомовний український патріотизм стає нормальним, перспективним. Розробляється модель – що це частина нашого життя. Поняття "українці" не пов'язується з мовою. Прийняття рішучих рішень у цій сфері пов'язане з ризиком роздратувати частину суспільства. Загрозливим є те, що УКРАЇНСЬКА ТАК І НЕ СТАЛА МОВОЮ АРМІЇ.
Російська в нашій країні не є мовою меншини, винятково етнічних росіян. А існує як паралельна для великої кількості українців. Виходів є два: або визнати, що тільки українська функціонує на державному рівні. Або – що ми двомовні. Це означатиме повільний занепад української.
Не бачу в більшості російськомовних бажання прийняти українську мову як пануючу. І влада майже нічого не робить, бо велика частина з них – теж послуговуються російською.
Тарас ПРОХАСЬКО, письменник
Мовний закон має визначати українську як єдину державну. Щоб його прийняти, треба сформувати робочу групу з профільних комітетів Верховної Ради й міністерств – освіти, культури, закордонних справ. Ретельно виписати і врахувати мовні інтереси національних меншин. Інакше матимемо проблеми, як із законом про освіту, і відповідно – з Польщею, Угорщиною, Румунією.
Володимир ФЕСЕНКО, 59 років, політолог
Війна показала: де чужа мова, там ступає чужинець із правом захищати своїх одноплемінників. Кажуть, через війну мовний закон не на часі. Але саме протистояння з російським агресором дає нам право ввести ЖОРСТКІ ПРАВИЛА щодо мовного режиму. Зробити так, щоб без української не можна було обійтися в жодній сфері суспільного життя. Сьогодні можна робити кар'єру, стати міністром – без знання державної мови. Це абсурд. Усі ці лази-перелази треба зруйнувати.
Василь ШКЛЯР, 67 років, письменник
Верховну Раду контролює олігархічна більшість. Швидко й без питань голосують за те, що стосується їх. А все, що треба для стратегічного розвитку держави – затягують або оббріхують. Відсутність мовного законодавства – ОДНА З ПРИЧИН ВІЙНИ. Бо різні частини країни жили в різних інформаційних і мовних реальностях. Парламент провалом мовного закону продовжує цей стан.
Юрій ЛЕВЧЕНКО, 33 роки, народний депутат
Це міф, що Верховна Рада не може ухвалити закон про мову. Вона проголосує навіть за радикальні пропозиції. Але цього не допустить керівництво держави. НЕМАЄ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ ЗГОРИ. Мовне питання піднімають не політики, а громадськість.
Такий закон було б добре ухвалити до виборів. Але не критично, якщо цього не зроблять. Немає правового вакууму. Є рішення Конституційного суду, що українська мова – обов'язкова в усіх сферах суспільного життя. Тобто всюди, крім дому. А за 382-ю статтею Кримінального кодексу порушників рішення КС карають штрафом або тюрмою до трьох років, посадовців – до восьми. Залишається виконувати закон і контролювати його дотримання.
Так само, як у Молдові, Литві й Естонії, треба запровадити штрафи за незастосування державної мови в публічній сфері. Це припинить колотнечу в суспільстві.
Лариса НІЦОЙ, 49 років, письменниця
Більшість народних депутатів не розуміють, що таке державна мова і для чого вона потрібна. Що перш за все це – інструмент для управління державою. Приміром, ви переїжджаєте з Німеччини у Францію. Бачите назви вулиць, меню в кафе-ресторанах, чуєте радіо й телебачення. І одразу розумієте – де ви.
Закон про мову важливий – особливо під час війни. РОСІЯ ВИКОРИСТОВУЄ ІНФОРМАЦІЙНУ ОКУПАЦІЮ, ЯКА ПОТІМ ПЕРЕХОДИТЬ У ТЕРИТОРІАЛЬНУ.
Дмитро КАПРАНОВ, 50 років, письменник і видавець
Навіть після Революції гідності у значній частині суспільства й серед більшості політиків домінує "кремлівський міф", що до війни призвело загострення мовного питання. Тому Верховна Рада відмовляється ухвалювати мовний законопроект. Диригує цим процесом президентська Адміністрація. Її позицію бачимо в указі глави держави про 10-річчя української мови. Це – ВТЕЧА ВІД ДІЙСНОСТІ. Спроба імітувати бурхливу діяльність, нічого не роблячи. Маю дедалі більше сумнівів, що закон про українську мову як державну взагалі приймуть.
Тарас МАРУСИК, 63 роки, мовознавець
2 
1
Коментарі