Чому за 22 роки незалежності жоден галичанин не став президентом України?
– А хіба це потрібно? Галичани й українці – це надзвичайно різні ідентичності. У них різні цінності, історична пам'ять. Українці мають євразійський тип мислення – масштабне, степове, з переважанням колективної свідомості. Пригадую картину в Донецьку: тиша-тиша, і раптом – заводський гудок. З роботи йдуть тисячі робітників. Усі однаково одягнені, однакові погляди, вираз обличчя. Вони й голосують за гудком. Колективне мислення материкової України є потужнішим, ніж індивідуалістичне мислення Галичини.У галичан понтово-егоїстична свідомість. Тут дивовижно поєднуються відчуття свободи з потребою підлаштуватися. Нам не підходила Австро-Угорщина, але ми в ній перебували, бо нам важливо бути в системі. Так само з Річчю Посполитою. Зараз ми погодилися жити в дискомфортній українській системі – лиш би в ній бути. Проблема в тому, що галичани нав'язують своє родичання решті країни. Постійно нагадують: ми – брати. А ви спитали донеччан чи кримчан, чи хочуть вони мати таких родичів? Особисто я не вважаю, що українець, який на 9 Травня виходить на вулицю з портретом Сталіна, є моїм родичем.Галичина зараз є найбільш інородним тілом в Україні. Галичанин для "східняків" – це ходячий докір, який завжди матиме купу претензій: "ви не такі", "вам треба навертатися, лікуватися". Якщо від України відняти Галичину, то вийшла б більш-менш рівномірна країна. Галичина ж тоді могла б переорієнтуватися на будівництво себе.
Як цього досягти?
– Українська держава не має досвіду співіснування у сучасних контурах. Вона ущербна, непродуктивна і спрямована проти людини. Тут нічого не відбувається – ні розбудови, ні руйнування. Україна – це суцільний симулякр. Тобто дійсність, яка ретельно приховує факт, що її не існує. Немає парламенту, немає правосуддя, немає правозахисту, немає громадянського суспільства, немає місцевого самоврядування. Все перетворене на бутафорію. Українська держава нагадує могилу, в якій закопані 24 області, а над ними квітне кількамільйонний "город Киев" з усіма його межигір'ями й феофаніями.На жаль, українці надто довго перебували в умовах бездержавності. Є нації, як-от балтійські, які дуже швидко творять свої держави. А є нації, які навіть маючи проголошену державу, не можуть наситити її змістом. Українцям бракує будівничого начала. Досвід показує, що найкраще ми жили у помаранчевому відрізку безсистемності. Відсутність правил і самодисципліни нам просто в кайф.Вихід бачу у повномасштабній децентралізації або федералізмі, побудованому на взаємоповазі самодостатніх регіонів.
У блозі ви пишете, що любите Львів і не любите львів'ян.
– Львів пережив страшну демографічну катастрофу. Тут не відбулося поступової зміни населення, а сталася його заміна. До війни у Львові жили понад 30 відсотків євреїв, 20 – поляків і лише 16 відсотків – українців. Це була Європа. А вузько-українським Львів став завдяки Радянському Союзу. Нині він мононаціональний і некатолицький. Ще зробити його монопартійним – і матимемо типове українське місто, вписане через кому в перелік Полтава, Суми і далі.Нинішні львів'яни – це вихідці з навколишніх сіл, які перетворили його на те середовище, з якого вийшли, тобто на село. Хочуть, щоб по їхній вулиці машина їздила раз у день. А так не буває. Бо місто – це урбаністичний простір. У моєму дворі частина мешканців вимагають знести дитячий майданчик, бо їм, бачте, заважають дитячі голоси. Ідіоти, кажу їм. Хочете тиші – продайте квартири і вертайтеся в своє село. Ображаються і пишуть скарги.Хоча значна частина львів'ян – це євроорієнтовані, сучасні, демократичні люди, толерантні до інших мов та націй, які вітають багатоманітність. Але все це велика глиба масла, крізь яку дуже легко проходить ніж ультрарадикалізму. Він у меншості, але виступає від імені Львова, бо краще згрупований і голосніший. У той час як більшість воліють бути пасивними і безмовними. Ну пройшли нацики маршем на честь СС "Галичина", то й нехай. А Європа і Україна сприймає тих, хто пройшли, як візитку всього Львова.Здорова частина львівської спільноти програла імідж міста. Тих, хто пропонує інтелігентний, сучасний вираз обличчя Львова, таврують як "ліберастів" і "толерастів". Мене – теж. Для мене це комплімент.
Був момент, коли адекватна львівська більшість могла вийти на всеукраїнський рівень?
– А навіщо львів'янам всеукраїнський рівень? Навіщо навішувати на себе таку непосильну задачу, як сіяти "вічне українське" в Криму? Тратити свою енергію і час. Ви питаєте, чи може виходець зі Львова очолити всеукраїнську владу? Ні. І додаю: цього не потрібно. Хіба якщо львів'яни хочуть увійти в історію як ті, хто спричинили розкол. Носій галицької свідомості буде найбільш проблемним діячем України. Він має бути лідером у притаманному йому середовищі.
Чи може стати загальноукраїнським лідером Олег Тягнибок?
– Мене ображає, коли Львів називають містом Фаріон і Тягнибока. Коли говориться, що треба померти за Україну, я не уявляю, як помиратимуть депутати "Свободи", які мають бізнеси, машини й особняки. Ті, що можуть прочитати лекції про Донцова, Бандеру і Шухевича, також здатні брати 5 тисяч доларів за земельне голосування.Гарматне м'ясо націоналістів – молоді люди, які не виросли за межі спортивного костюма. І це подають на всю країну як віддану любов до України. Це є свідома дискредитація і патріотизму, і всього українського. Для мене цілком очевидно, що Тягнибока використовують як інструмент Партії регіонів. Як політик він існує тільки тому, що існує Янукович. Щойно "Регіони" зникнуть, Тягнибок повернеться в той маргінес, з якого прийшов.
Якою буде Україна, якщо "Свобода" таки здобуде владу?
– Це буде тоталітарна країна з постійним пошуком інакодумців і їх нейтралізацією. Мушу визнати, що зараз Тягнибок у "Свободі" є фактором, який стримує партію від неадеквату і сяк-так зберігає її нормальне обличчя. Під неадекватними я розумію кілька жінок-блондинок і коротко стрижених діячів, які не соромляться на всю країну робити відкрито антисемітські, расистські, гомофобні, людиноненависницькі заяви.Яценюка я не бачу президентом апріорі. Натомість Україна Кличка буде акцептована в Європі, але без радикальних реформ. Мій прогноз: Кличко буде перехідним президентом до наступного реформатора. Це – не найгірший варіант.
Як оцінюєте півроку "Свободи" у Верховній Раді?
– Режим показує світові, що в українському парламенті представлені всі політичні сили, навіть націоналістичні. Тож "Свобода" є дуже потрібним атрибутом для легітимізації Януковича.Я парламент розцінюю як місце творення правового поля країни, а не місце змагання, хто кого кльовіше опустить чи відшмагає. "Свобода" ж грає на публіку. В театрі це називається дешеві дивертисменти. Погано, що виборці "Свободи" не ставлять жодних інтелектуальних планок перед своїми обранцями. Пишуть у Facebook: "Ох, як вони порвали Партію регіонів". Якщо це те, заради чого вони голосували за цю силу, то країна приречена.
У чому недоліки теперішньої опозиції?
– Запитував Яценюка, якою буде Україна у вашому виконанні й хто це втілюватиме? Він сказав: "Нам треба спочатку перемогти, а далі побачимо". Тобто вони хочуть змінити владу й очолити її при збереженні всіх систем. Не думаю, що президент Яценюк відмовиться від права призначати губернаторів. Що президент Кличко не зателефонує голові Верховного суду, щоб попросити вирішити питання на чиюсь користь. Не думаю, що будь-який новий глава держави дозволить податкам залишатися на місцях. Отже – іншого бачення цієї країни опозиція поки що не презентує.Опозиція, яка не є альтернативою до влади, насправді займає чуже місце й не дає альтернативному середовищу пробитися у велику політику. Цей олімп приватизований і запатентований на років п'ять уперед. І в цьому трагедія України. Маємо боротьбу сіамських близнюків, які від єдиноутробної матері утворені, але пішли різними шляхамиЯ є прихильником творення третьої країни: не галицької й не донецької – а спільної для всіх. З політиками третього покоління. І насамперед опозиція постійно висміює будь-яку третю силу, не дає ходу альтернативним проектам. Вони нас привчають до власної незамінності.
Ви згодні, що кожен українець критикує президента, але на його місці мав би те саме Межигір'я?
– Постійно це бачу. Люди, які критикують корупцію, як правило, своїх дітей через корупційну схему влаштовують у дитсадки, купляють дипломи. А найбільші борці з корупцією мають найвищі тарифи за вирішення питань і найбільший візерунок на вишиванці. У цьому плані Галичина лідирує. Історичні корені таких подвійних стандартів у тому, що Галичина постійно була в радянському дискомфорті. Люди ненавиділи комуністичну владу й водночас були членами КПРС. Співали колядки і таврували тих, кого зловили на співанні колядок. Подвійні стандарти збереглися.
Що таке непоказушний патріотизм?
– Патріотизм – це мислення категоріями свого власного простору й перетворення його на щось краще. У Конфуція є сентенція: якщо ви хочете порядку в країні, то зробіть його на рівні витягнутої руки. Патріоти забувають про це. Знають, як будувати Україну, що робити з москалями, куди їхати євреям – але не знають, як привести до ладу власний під'їзд, посадити дерево у дворі. Патріотизм – це вирощувати квіти у вазонах, переходити на зелене світло, поступатися місцем у транспорті, заробляти гроші, вкладати їх у своїх дітей, жити з користю для себе та інших.
Як змусити галичан не голосувати за "вишиванки"?
– Зараз це – щит, яким можна прикритися. Він ані додає, ані віднімає людських якостей. Але коли політик у вишиванці виходить із Land Cruiser до бідних селян, це не викликає нічого, крім огиди.
Звідки беруться "регіонали" в Західній Україні? З якого українського комплексу виходить, скажімо, Ганна Герман?
– Я називаю це синдромом утікача. 99 відсотків львів'ян, які досягають чогось, намагаються стрімголов утекти звідси. Всюди знайдеться типовий вихідець зі Львова, який закоханий у місто й щасливий, що мешкає поза ним. Подвійні стандарти галичан якнайкраще проявляються поза малою батьківщиною – багато переходять на російську вже в купе поїзда Львів–Київ. Бути біля сильних, шукати контакту з ними – це в крові кожного з нас.Ваше розуміння "племені регіоналів" – звідки вони, хто такі, куди йдуть? – Це – совки, люди без ідентичності. Їхня основна риса – монохромне, одновимірне мислення. Вони панічно бояться найменшої альтернативи, радо консервують болото, добровільно відмовляються від контакту із сучасним світом. Я бачив таких у Вроцлаві. Вони юрбою ходили містом, перелякано тулилися одне до одного, захоплювалися архітектурою і марили чимскоріше повернутися додому, бо там можна плювати "сємєчкі" прямо на вулиці, не потрібно знати англійську, не треба щодня мити голову. Такі люди нікуди не йдуть і нікуди не ведуть. Вони не здатні. Це – баласт.
Які шанси, що критична маса таких людей переважить решту?
– Якісно кращих, ефективних, які здатні творити нові стандарти – є малесенька смужка. Вона губиться в загальному українському материку споживачів, які за все життя дальше обласного центру ніде не бували. Але вся надія саме на цю смужечку. В організмі людини скелет займає мізерну вагу – але на ньому наростає м'ясо. В усіх суспільствах країну рухають оці самі "смужечки".
"Я все життя вичавлюю із себе українця", – ваші слова. Поясніть, будь ласка.
– Українці – одна з найбільш травмованих націй Європи. Показовим є Голодомор – чому люди готові були їсти своїх дітей, а не пішли з вилами на сільського голову? У Львові в 1940-х упродовж чотирьох-п'яти років дівчатка у вишиванках тричі вручали хліб-сіль трьом різним окупаційним владам.Козацтво, УПА, Холодний Яр – якраз і є те "вичавлювання". Донцов, Міхновський постійно докоряли наддніпрянським українцям, що ті не встають із колін. Стояння на колінах – національна поза, проти якої спрямований весь героїчний епос українців – від Тараса Шевченка до Василя Шкляра. Зрештою, неможливість творити свою державу, навіть коли вона вже є. Оці комплекси я перемагаю в собі й раджу робити це кожному, хто протестує проти колективного загнивання.
Цей "українець" заважає вам жити?
– Щодня в мене існує вибір: змовчати чи сказати. Перемагає друге. Мені 34. Я хочу зрозуміти, де буду за 10 років. Що зі мною буде на момент виходу на пенсію, в якій країні житиму? В тоталітарній нациків та агресивних ксенофобів? Чи в ліберальній європейського типу? Чи в країні племені "регіоналів"? Я не маю відповіді на ці питання. І не бачу змагання між українськими перспективами. Інтуїція підказує, що на нас чекає повне розмивання держави. Розтікання по своїх норах. Це буде атомізоване суспільство, яке житиме саме по собі. Ідеальний варіант для істеблішменту і прийнятний – для людей, які втомилися будувати те, що не будується.
3 
1
Коментарі
102