Україні потрібно більше розвідувальних та ударних безпілотників

У російській армії живе пострадянська військова школа, де оперативне планування йде на рівні дивізій, нижче – лише накази, – каже ізраїльський майор Віктор ВЕРЦНЕР

Що це за тип війни, коли колони російських військ заходять вглиб України?

– Я сам собі ставлю таке запитання й не можу на нього знайти відповідь. Так ще ніхто ніколи не воював. Таке враження, що взяли книжки з мікротактики, стратегії і зробили все навпаки. Так неправильно. Техніка не заходить у місто, доки піхота не зачистить у ньому спротиву. Техніка може підтримувати, стояти на околицях, але не заходити. Бо серед забудов стає легкою мішенню. Особливо з тим озброєнням, що є в Україні. Наприклад, із ПТРК NLAW можна стріляти із закритих приміщень. Прилетіти може з будь-якого вікна, саме згори, тобто у найслабше місце будь-якої броньованої техніки.

 

Здається, що російська армія виявилася колосом на глиняних ногах.

– Вони не змогли сповна перелаштуватися з радянської системи на сучаснішу, адаптовану до новітнього типу бойових дій. Досі в російській армії живе пострадянська військова школа, де оперативне планування йде на рівні дивізій, а все, що нижче, – лише накази. Нижче ніхто не думає й не має для цього можливостей аналізувати, бо штаби бригад працюють за радянськими лекалами – їх там сім-вісім осіб. Якщо командир – геній, то все працює добре. Але здебільшого так не буває.

А як оцінюєте стан української армії?

– Україна 2015 року почала перехід на систему НАТО. Її Збройні сили набагато адаптованіші під сучасні бойові дії. В Альянсі головне – кожен займається тільки своєю роботою. Командир не має бути військовим генієм, але він має бути менеджером. До нього приходять професіонали, які пропонують варіанти вирішення того чи того бойового завдання. Він обирає найбільш прийнятний і говорить свої побажання професіоналам, які це все допрацьовують. В Україні цей процес не було завершено, але багато кроків було зроблено. Результати бачимо сьогодні.

Якого озброєння не вистачає Україні?

– Україні потрібно більше розвідувальних та атакувальних безпілотних літальних апаратів, баражуючих боєприпасів, які могли б полювати на колони або заблукалі танкові взводи чи роти.

Друге: протитанкові ракетні комплекси дальнього радіусу дії. Звісно, є там і недоліки – у наплічнику його не понесеш, але в комплексі з розвідувальним дроном це вирішує багато завдань.

Третє: скоро Україна почне зеленіти. Весну люблять партизани. Але партизанський рух тепер не зовсім ефективний, бо багато речей не було зроблено. Партизанський рух потрібно готувати, робити схрони. Думаю, українці розуміють, що це треба робити в тилу ворога. Партизани мають працювати по колонах забезпечення.

Що це означає?

– Скажімо, проїхали 10–15 танків, їх чіпати не треба. Головне, щоб до них не доїхали пальне, харчі та боєприпаси. Закінчилася солярка – стануть. Завдання партизанів – бити бензовози, польові кухні, боєприпаси. Танкісти на передовій без боєкомплекта та їжі будуть здаватися в полон.

Постійно звучить питання закриття неба. Хоч усі розуміють, що НАТО цього нам не зробить. Які є ще варіанти для України прикрити небо?

– Воювати за Україну ніхто, крім українців та добровольців, не буде. НАТО не закриє неба, бо це означатиме вступ у війну на боці Києва.

Водночас Київ правильно робить, що починає з максимальних вимог. Уже є повідомлення, що радянські системи протиповітряної оборони, які перебувають на озброєнні країн Альянсу, починають постачати Україні. Це треба було робити вчора. На жаль, не все так виходить, як хочеться. Але краще пізно, ніж ніколи.

Питання закриття неба – це бажання отримати радянські ППО та літаки. Чому радянські системи? Бо вони знайомі українським військовим. Вони можуть швидко їх опанувати і працювати. Якщо зараз надати Україні "Залізний купол" чи "Патріот", то це мінімум три місяці навчання для людей, які керуватимуть цими комплексами. Це нереально, бо зброя Україні потрібна така, що може бути швидко інтегрована в систему протиповітряної оборони.

Плюс потрібні засоби ППО. Ті ж "Стінгери" чи британські Starstreak. Вони прості в експлуатації. Навів, запустив, якщо ракета дожене ціль – то все.

Що відбувається з бомбардуванням міст, що це за тактика така?

– Це залякування, терор. Маріуполь майже вщент зруйнований, є досить багато влучань у Харкові, в Чернігові багато, але місто стоїть. У Грозному ми бачили: якщо РФ вирішує знищити місто, то вона його нищить. Звісно, вони втрачають якусь кількість літаків. Але ворог має ресурси і не має совісті. Їхня ціль – залякування містян. Але отримують зворотний результат, люди йдуть у тероборону. Головне, щоб Україні вистачило зброї.

США дають Україні близько 100 ударних тактичних дронів-камікадзе.

– Хто шукає, той знаходить. Я продовжував би риторику вимагання закритого неба. Мені сподобався ролик, який президент Зеленський показав парламенту США. Війна йде в інформаційному просторі теж. Україна з великим відривом виграє цю війну. І треба це завершити, бо перемога в інформаційному просторі впливає на оперативну ситуацію. Тому треба більше роликів, більше виступів Зеленського перед парламентами західних країн. Підвищувати ставки. Закрити небо – це правильно. Бо західні парламентарії мають почуватися некомфортно, коли відмовляють Україні. Тоді вони намагатимуться "відкупитись" іншою підтримкою. Ми вже сьогодні бачимо, як збільшується постачання озброєння, а Росія буде просити сухпайки в Китаю.

Які настрої зараз в Ізраїлі, що думають люди?

– Є безпрецедентна підтримка України. У Тель-Авіві на акції під російське посольство виходять під 20 тисяч людей. Волонтери працюють цілодобово, збирають гуманітарку. Ізраїль відправив в Україну військовий госпіталь, персонал вилітає також.

А з другого боку – уряд діє недостатньо.

Чому?

– Ізраїль де-факто має на півночі спільний кордон із РФ – у Сирії та Лівані дружні до РФ режими, які мають підтримку, зокрема військову, де багато "друзів" Ізраїлю. До речі, ці наші "друзі" зараз нібито їдуть в Україну.

Чи великий контингент шиїтів із Близького Сходу можуть перекинути на українсько-російську війну?

– Залежить від того, скільки Москва готова платити. Ці хлопці не поїдуть за гарні очі. Якщо їм запропонувати тисячу доларів на місяць, то можна нашкребти достатню кількість. Водночас треба розуміти, що це будуть не гомогенні підрозділи. Їх братимуть із вулиць. Так, більшість буде з бойовим досвідом, але вони приїдуть у чужу країну, мови не знають, будуть виконувати накази командування, якого вони не розуміють.

Росія звернулася по допомогу до Китаю.

– Китай пішов далеко. У 1990-х закуповував багато російського озброєння – С-300, літаки й танки. Сьогодні Пекін менш залежний від зовнішніх постачань. Робить танки "Type", колись купив недобудований авіаносець в Україні, а сьогодні будує свої кораблі й літаки. Досить серйозно озброєний. І на технологічному рівні давно не аутсайдер.

Думаю, Китай і є справжньою другою армією світу. Після цієї війни Global Firepower перегляне свої рейтинги.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×