Україні газу на зиму вистачить, а Росія втратить європейські ринки

Найбільші втрати тепла – в будинку. Тому потрібно інвестувати в термомодернізацію житла, – каже експерт енергетичного ринку, 50-річний Євген ПАЛЄНКА

Чи готова Україна до зими? Скільки кубометрів газу потрібно країні на осінньо-зимовий період?

– До війни Україна щорічно видобувала майже 20 мільярдів кубомет­рів газу. 2021-го річне споживання, за даними оператора газотранспортної системи, становило 26,8 мільярда кубів. Скільки закачано газу у сховища, станом на тепер, оператор газотранспортної системи й Нафтогаз у деталях не розголошують. Але, згідно з публічною інформацією, на наступні 12 місяців матимемо баланс між газом у сховищах, видобутком і споживанням.

У нас уже тепер є невелика різниця між видобутком і споживанням. Наступні п'ять років в Україні на суходолі можемо збільшити видобуток максимум до 22–23 мільярдів кубів. Не слід очікувати відкриття великих родовищ, але можемо ефективніше працювати з наявними, відкривати нові малі та середні. Якщо розумно інвестувати в енергоефективність та енергозбереження, використовувати альтернативні види палива, то можемо зменшити споживання газу до рівня виробництва – близько 20–23 мільярдів кубів на рік.

Оскільки споживання газу після початку війни суттєво впало, то українського газу й запасів у сховищах із попереднього сезону вистачить для проходження цієї зими (за словами міністра енергетики Германа Галущенка, споживання газу в Україні після початку повномас­штабного російського вторгнення впало на 40%, тобто споживання може бути меншим за 20 млрд кубів на рік – Країна).

Теплокомуненерго країни провели всі стандартні процедури для підготовки до опалювального сезону. Все необхідне зроблено. Але йде війна. Російська окупаційна армія не полишає спроб знищити нашу енергетичну галузь. Частіше почали завдавати ракетних ударів по інфраструктурі українських міст, тому кожне підприємство теплокомуненерго розробило план, як діяти в разі ураження внаслідок ворожої атаки. Усі фахівці працюють на своїх місцях, і є розуміння ситуації воєнного часу.

 

Які небезпеки для газотранспортної, газорозподільчої системи й теплоелектроцентралі створюють ракетні ворожі атаки?

– Після влучання можуть виникнути проблеми з постачанням газу, тепла чи гарячої води на атакованій ділянці. Та оператори газорозподільчих мереж і підприємства теплокомуненерго мають плани дій у таких випадках, зможуть працювати швидко і професійно. Тому можлива відсутність тепла в оселях на певний час. На короткий період споживачам треба мати план Б – електрообігрівач, теплі речі, знати, де розташовані тимчасові пункти обігріву в їхньому місті.

Важка ситуація на недавно звільненій території та на тимчасово окупованій. Там інфраструктура зруйнована вщент. До початку опалювального сезону відремонтувати її майже неможливо. Тривають певні роботи з консервації елементів газорозподільчих мереж, щоб відновити їх наступного опалювального сезону.

Людям, які мають індивідуальне опалення, раджу економити. Вартість газу для населення залишається на рівні 8 гривень за кубічний метр із ПДВ. Треба споживати розумно, враховуючи бюджет родини й можливості. До газу, води, електрики потрібно ощадно ставитися. Ціна на газ є високою, бо водночас відбувається й падіння доходів населення. За кордоном і заможні люди заощаджують. Це частина європейської культури, до якої маємо долучитися.

Сполучені Штати обіцяють допомогти нам пережити опалювальний сезон, надати певний "газовий лендліз". Навіщо він, якщо баланси в нас збігаються?

– Є просте споживання, про яке ми вже говорили, але є і технічні потреби системи. Якщо Росія взимку повністю припинить транзит через територію України, то нам будуть потрібні додаткові обсяги газу для підтримання тиску в системі газопроводів. Тобто знадобиться певний обсяг газу, щоб використовувати його на компресорах для підтримки загального тиску в системі оператора ГТС та операторів газорозподільчих мереж – облгазів.

Можливо, доведеться запровадити ліміти на споживання газу для певних категорій промисловості й теплокомуненерго. Але це також залежатиме від температури повітря. Якщо вона впаде до мінус 30 на тривалий період – це одна ситуація, якщо будемо мати теплу зиму – інша. Для стабільної роботи в умовах потенційно холодної зими Україні добре було б мати додатково майже 1 мільярд кубометрів газу у сховищах. Його треба імпортувати, щоб підтримувати технічні параметри нашої системи. Тому нині й говорять про "газовий лендліз" від США. Це може буде скраплений газ – LNG, приблизно 1–1,5 мільярда кубів, який доправлять у скрапленій формі в один чи кілька європейських портів, знову перетворять на газ і прокачають по газопроводах в Україну до наших сховищ. Це додасть упевненості для проходження опалювального сезону цього та наступного року.

Які перспективи українського газовидобутку?

– Коли навесні ми запровадили систему розрахунку рентної плати для приватних видобувників на основі TTF (розрахунок ціни реалізації газу, від якої розраховується рента, визначається як середньоарифметичне значення митної вартості імпорту та котирувань на нідерландському газовому хабі ТТF, де останні пів року вкрай високі ціни. – Країна), то багато з них фактично зупинили або зменшили видобуток. Не через війну, а тому що рента, яку хотіла отримати держава, перевищувала комерційну ціну газу та платоспроможність споживачів в Україні. Тому добувати газ стало невигідно. Думаю, цього року через такий підхід до нарахування ренти ми втратили майже 0,5 мільярда кубометрів видобутку газу приватними компаніями. І ці обсяги у сховищах були б тепер вкрай потрібні.

Уряд недавно виправив помилку – прибрав прив'язку до TTF, прив'язав ренту до внутрішніх цін. Тому в нас знову є умови для видобування газу приватними компаніями.

Також є позитивні новини з фронту. Маю на увазі звільнення Харківської області, де видобувають газ у районах, що були частково окуповані або перебували під загрозою обстрілів.

Є передумови для збільшення видобутку, зокрема й через ціну на газ. Вона висока – понад 500 доларів за тисячу кубометрів для бізнесу. Це дає можливості ефективно інвестувати в розвиток газовидобутку в Україні. Тут багато залежить від державної політики, ренти. Так було 2015 року, коли ставку ренти збільшили до 55 відсотків і штучно створили проб­леми для приватних газовидобувних компаній, те ж саме сталось і тепер. Тільки-но держава нерозумно піднімає ренту, зупиняються інвестиції. Не через війну, а через ренту. Компанії згортають інвестиційні програми, вивозять обладнання з країни, звільняють фахівців. Потрібен певний час, щоб усе повернути.

Чи перспективні біометан, газові суміші, синтетичний газ, щоб перекрити природне падіння видобутку?

– Суміші – це тільки один з елементів розв'язання питання. Стратегічно правильним було рішення, коли формування тарифів на опалення перевели з НКРЕКП до місцевих громад. Тепер тарифи на опалення й гарячу воду встановлює громада.

Місцева влада дивиться, що їм вигідно для зменшення тарифів – біогаз, заміна твердим паливом, вирощування енергетичної верби. Я вважаю, що найкращим рішенням для міст із населенням 300–400 тисяч є використання сміття для вироблення енергії.

У Європі та Японії поширені заводи з перетворення сміття на енергію. Ця енергія може покривати 60 відсотків потреби міст в опаленні та гарячій воді. Замість того щоб сплачувати за газ, теплоенерго отримує невеликі кошти за утилізацію сміття, а основні гроші надходять за теплову енергію та гарячу воду. Так можна значно скоротити споживання газу, мати ресурси енергії й бути не залежними від трубопроводів, мати прогнозовані тарифи. Але кожна громада має сама вирішити, що їй краще – сміття, біометан, енергетичні рослини, газ. Якщо так працювати, то з часом будуть інші екологічна й енергетична системи. Споживатимемо менше газу, можливо, навіть трохи експортувати до Європи.

А де Україна втрачає найбільше енергії?

– Ми колись робили програму "Від свердловини до хатини". Вона передбачала співпрацю між Газопромисловим управлінням "Полтавагазвидобування" – частиною Укргазвидобування – і Полтаватеплоенерго. Зробили повний аналіз проходження енергії від запасів у надрах до батареї кінцевого споживача. Найбільшу втрату тепла маємо в будинку – майже 30 відсотків. Тому термомодернізація житла є першочерговим кроком.

Після термомодернізації має бути другий крок – якщо йдеться про центральне опалення – встановлення індивідуальних теплових пунктів, щоб була можливість передавати тепло з мережі до будинку. Це величезний потенціал (індивідуальний тепловий пункт – це набір обладнання, що дає змогу регулювати температуру в конкретній багатоповерхівці відповідно до потреб і бажань мешканців, не зважаючи на те, що тепло будинок отримує централізовано, що є поширеним у старому житловому фонді країни. – Країна).

Якщо профінансувати термомодернізацію будинків та встановлення індивідуальних теплових пунктів на 100 мільйонів доларів, то за 20 років зекономимо більше, ніж якщо ці ж самі кошти спрямувати на розвідку й видобуток газу.

Тому, по-перше, потрібно інвестувати в термомодернізацію житла, а якщо централізоване опалення – встановлювати індивідуальні теплові пункти.

По-друге: в багатьох підприємствах теплокомуненерго треба змінювати обладнання, котли, систему насосів, труб.

По-третє: розумно ставитися до видобутку. У нас є можливість стабілізувати його в державному секторі та збільшувати у приватному.

Ціна газу на хабах Євросоюзу вже перевищує 3 тисячі доларів за кубометр. Як ці країни переживуть осінньо-­зимовий період в умовах російського газового шантажу?

– Москва фактично взяла ЄС в енергетичні заручники. Європа надто далеко запустила Росію у свою економіку й газову систему. Схаменулися в останню мить і почали щось робити. Роблять вони все хоч повільно, але системно. За останні місяці видалили Газпром зі своєї енергетики й економіки загалом. Західні політики обережно про це говорять, але сховища заповнюються, системи розробляються. Думаю, Європа пройде цей опалювальний сезон комфортно.

Є ще санкції. Чи не підуть європейці на поступки РФ перед зимою?

– Санкції – вкрай важке питання. Ні в кого немає мети залишити наших європейських партнерів без енергоносіїв і створити в європейських країнах соціальне напруження. Мета санкцій – залишити Росію без грошей на війну. Тому найкращий підхід – це встановлення стелі цін на російську нафту на рівні 40 доларів за барель і цін на російський газ – на рівні 60 доларів за тисячу кубометрів. Але, дивлячись на те, що відбувається, Росія вже сама на себе накладає санкції, а Європа вчиться жити без російських нафти й газу.

Як ви оцінюєте недавні вибухи на "Північних потоках", що сталось?

– По-перше, це безглуздий постріл Росії собі в ногу, марне намагання залякати Європу енергетичною кризою і втілення збочених фантазій кремлівських шизофреніків. Але вкрай негативним аспектом цієї російської диверсії майже в центрі Європи можуть бути серйозні екологічні наслідки.

По-друге, ЄС налагодив постачання скрапленого газу зі США й Катару, відкривають додаткові хаби з при­й­мання танкерів із газом. Тож наступний сезон Євросоюз житиме без російського газу. Москва втратить цей ринок. ЄС рухається до стану, який описав президент Володимир Зеленський: "Без вас!" Відбувається націо­налізація російських енергетичних активів, передання їх іншим компаніям чи державам.

По-третє, питання температури. Якщо будуть сильні морози – це одні умови, відносно тепла зима – інші. Та Європа в кожному разі переживе цей сезон. Росія ж втратила свого основного покупця. У бізнесі так поводитись не можна. Якщо нехтувати клієнтами, вони відвертаються. Що й відбулось.

Як прокоментуєте коливання цін на біржах?

– Те, що відбувається з цінами в Європі, є результатом кремлівської атаки.

Повернімося до 2020 року – тоді ціна на газ упала до 60 доларів за тисячу кубометрів. І це спричинили росіяни. Навіщо? Щоб скоротити видобуток і розвиток інших видобувних компаній. Мовляв, відмовляйтеся від свого видобутку, вугілля, АЕС, а ми будемо постачати вам дешевий газ. Тоді в Європі не зрозуміли, що це пастка. Нині ціна газу зросла з 60 доларів до 3 тисяч. Це атака на ринок. Вони роблять європейську промисловість неконкурентоздатною. Відтепер ринок буде перебудовано. Нам теж треба створювати український ринок газу, де є попит, пропозиція, платоспроможність споживачів. Ці фактори слід враховувати. Захід для себе це вже робить (1 серпня 2020 року в Україні почав діяти ринок газу, але повноцінно не запрацював через цінові шоки на європейському ринку газу, що призвело до адміністративного формування ціни газу для частини споживачів. – Країна).

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×