Найбільша проблема відносин Варшави і Києва – брак реальних справ після гучних заяв, – вважає польський журналіст і політолог Вітольд Юраш
На парламентських виборах у Польщі перемогла провладна партія "Право і справедливість". У нижній палаті, Сеймі, отримала 235 із 460 місць. Із точністю до мандату повторила успіх 2015-го, коли вперше здобула однопартійну більшість. У верхній палаті, Сенаті, втратила 14 мандатів – має 48 зі 100. Президент Анджей Дуда – представник ПіСу. Тож до виборів навесні-влітку 2020-го вся влада буде в руках однієї партії. Наскільки вона виконала обіцянки, що поляки зробили такий вибір?
– Припущення, що партія перемогла чотири роки тому через щедрі обіцянки – це популярна теза ліберальних еліт. Мовляв, "купили" виборців соціальними видатками, як от "500+" (доплата 500 злотих на місяць за кожну другу дитину в сім'ї діє з 2016-го. Цьогоріч її розширили на родини з однією дитиною, тепер отримувачів майже 6 мільйонів сімей. 2020-го Польща витратить на програму близько 10 мільярдів євро. – Країна). Але це неправда, показують дослідження соціологів щодо виборів 2015-го.
Перша причина – національна самоідентифікація. Це реакція на вісім років керування ліберальної партії "Громадянська платформа" (нині опозиційна, на виборах 13 жовтня отримала в Сеймі 134 місця, 43 – у Сенаті. – Країна) і поширення відповідних цінностей – проти релігії, за космополітизм, права секс-меншин. Другий мотив – уявлення поляків, що попередня влада зробила державу слабкою.
Але щедрі соціальні обіцянки зіграли на виборах. Бо "Право і справедливість" виконала більшість з обіцяного.
Українці скористалися з економічних і соціальних благ за правління ПіСу?
– Зріс попит на українських працівників, мінімальна погодинна ставка оплати праці. Українці вже не є дешевими робітниками. У нас велика нестача на ринку праці, зарплати зростають.
Чи експлуатували політики теми України й українців у цій кампанії?
– Ні. Я боявся, що цією картою зіграє крайня права партія "Конфедерація" (здобула 11 мандатів. – Країна). Явно антиукраїнська. Але й вона не зачіпала цієї теми. Раніше намагалися представити всіх українців бандерівцями. Але цими тезами зловживали у 2015–2017 роках, і вони перегоріли, здулися.
Українців у Польщі дуже багато. Але не аж так, щоб поляки відчували загрозу. Ані на ринку праці, ані культурно чи ще якось.
"Конфедерація" у Сеймі підштовхуватиме ПіС боротися за правого виборця гострими історичними висловлюваннями?
– Боротьба за крайніх правих виборців триває. Але не думаю, що в новому Сеймі побачимо суттєву відмінність у політиці ПіСу.
Для владної еліти загрози з боку Росії такі фундаментальні, що вона не піде на загострення з Україною. Не така ірраціональна. ПіС може собі дозволити певне протистояння, але має межі. До червоних ліній підійшли 2017-го (через руйнування 15 українських надмогильних пам'ятників у Польщі Україна заборонила польські пошуково-ексгумаційні роботи. Їх поновили цьогоріч в обмін на обіцянки Варшави впорядкувати українські пам'ятки. – Країна).
Пік загострення минув. Зараз маємо справу зі зворотним процесом – примирення і пошуку порозуміння з Києвом. Прихід до влади президента Зеленського і партії "Слуга народу" посприяв випрацюванню компромісу.
Що буде найважливіше на польсько-українському порядку денному?
– Не кажу, що теми історії відійдуть на задній план. Але й не наростатимуть.
Проблема польсько-українських відносин – що вони останні 30 років не наповнені змістом. Брак реальних справ після гучних гасел. Усі говорять, які наші відносини геостратегічні й важливі, а руху вперед – мізер. Немає значних польських інвестицій в Україну чи великого бізнесу на українському ринку. Є багато ділянок, де можна розширити співпрацю. Транскордонна інфраструктура чи військово-промислова сфера, енергетичні проекти.
Поки що найбільшим успіхом стало те, що сотні тисяч українців чудово живуть і працюють у Польщі, пересилають додому гроші (торік заробітчани переказали в Україну з Польщі $3,62 млрд, за даними НБУ. – Країна), пізнають нову культуру та відкривають сучасну українську для польського суспільства. Змінюють ставлення до України та її жителів, налагоджують особисті стосунки.
Якось зі знайомим сиділи в ресторані, він розповідав, що всі українці – бандерівці. Я запитав, чи він їстиме страву, бо офіціантка – українка, ще отруїть. Тоді колега зрозумів, що говорить дурниці.
Тема українських трудових мігрантів сприяє людському порозумінню. Це сприяє розвитку малого бізнесу, інвестицій, впровадження в Україні нового досвіду.
Політична боротьба між польськими лібералами і консерваторами, гострі історичні дискусії спричиняють ксенофобію та напади на українців?
– Не бачу зв'язку. Радше навпаки. Присутність українців зменшує напруження у відносинах, бо розбиває стереотипи. Конфлікти часто мають зовнішню причину. Їх ініціює Москва через агентів у Польщі та Україні, а також корисних ідіотів в обох країнах. Антиукраїнські діячі Польщі говорять, що слід обов'язково домовлятися й миритися з Росією. Чому б це?
Які найбільші досягнення і провали "Права і справедливості"?
– Концентрація влади – успіх для ПіСу, але не для Польщі. Плюсом можна вважати економіку – зростання близько 4,5 відсотка на рік, інфляція – 2,6 відсотка, безробіття одне з найнижчих в ЄС – 5,2 процента. Це не зовсім досягнення партії влади, а сприятлива ситуація в Євросоюзі, насамперед у Німеччині, куди продають польські товари.
Зростанню нашої економіки сприяли великі соціальні видатки, що підігріли внутрішній попит. Більшість грошей, які уряд витрачає на "500+" та подібні ініціативи, повертаються на польський ринок. Їх не витрачають на відпочинок у Туреччині. Ці гроші здебільшого отримують найбідніші, ними сплачують за продукти, лікарів, освіту.
Поразкою можна вважати обмеження свободи мас-медіа. Польські державні ЗМІ ніколи ще не були такі брехливі. Країна також досягла найвищого рівня політичного грубіянства – з обох таборів. З точки зору влади, всі, хто на боці ПіСу, – патріоти, а решта працюють на іноземні держави, зрадники. Розгорнулася масштабна риторика громадянської ворожнечі.
Як зміняться протягом наступних років польсько-українські відносини?
– Не сподіваюся на фундаментальні зсуви. Залишатиметься ризик провокацій російської агентури. Тому обидві сторони повинні звертати увагу на своїх радикалів і популістів. Досі Варшава була зосереджена на українських, а Київ – на польських. Неправильний підхід, бо жодна зі сторін не має впливу на діячів сусідньої країни.
2 
1
Коментарі