За 23 роки незалежності Україна не змогла випрацювати чіткої стратегії розвитку. Болючі відбитки радянського минулого, монополізована олігархами економіка й недолуга влада заважали країні зробити ривок вперед. Та Революція гідності пробудила в українцях бажання змін. Корумпований режим Януковича повалили. Російську агресію на Донбасі зупинили. У парламенті вперше сформували демократичну коаліцію з конституційною більшістю депутатів.
"Зараз Україна більш об'єднана й проєвропейськи налаштована, ніж будь-коли раніше, – зауважує у статті "Прокинься, Європо!" американський мільярдер і меценат Джордж Сорос. – Люди готові присвятити життя своїй країні. Це – прихована сила нової України, яку не розгледів Захід".
Яким може бути найкраще майбутнє України?
У нас ще не до кінця відбулась модернізація. Бо ПОЛОВИНА НАЦІЇ ДОВГИЙ ЧАС КЛЕПАЛА БАЛІСТИЧНУ РАКЕТУ, А ДРУГА – СТОЯЛА НА КАРТОПЛІ. Але з минулого року моральні засади стали актуальні для значної частини суспільства. Сталося те, чого важко було чекати від цілої країни. Тому Європа може дивитися на нас, як на приклад. Україна здатна вдихнути нові уявлення про розвиток європейської цивілізації, і так впише свій рядок у підручник світової історії.
Юрій МАКАРОВ, 60 років, журналіст, письменник
У найближчому майбутньому потрібно закінчити війну на Донбасі. Також маємо зробити так, щоб тероризм надалі не проникав на нашу територію. Бо путінський режим продовжуватиме насичувати Україну найманцями. Хоче створити тут хаос. Це треба присікти. Крім того, нам потрібно втілювати реформи на тлі постійної загрози дефолту і зниження життєвого рівня населення. Маємо вистояти. Якщо не розпочнеться широкомасштабна війна, в 2016–2017 роках почнеться економічне зростання. Тоді зможемо управляти ситуацією. Зараз не робимо цього, бо ПОСТІЙНО ПЕРЕБУВАЄМО В РЕЖИМІ РЕАГУВАННЯ. Світ змінюватиметься досить стрімко. Україні буде під силу стати одним із регіональних лідерів. Поки що цьому заважає відсутність стратегічної компетенції нашої еліти.
Сергій ДАЦЮК, 49 років, філософ
Україна має стати потужною державою, здатною забезпечити своїм громадянам високий рівень життя, стабільність розвитку й ефективний доступ до всіх видів свобод. Найближчим часом нам треба відновити контроль за своїми кордонами. Врегулювати ситуацію на Донбасі. Одночасно маємо змінити підхід до політичного, економічного та соціального розвитку. Йдеться не просто про реформи, а перехід на більш інноваційний рівень управління державою. Треба створити умови, щоб у її розбудові було зацікавлене суспільство. Наприклад, щоб отримання робочого місця залежало від особистих якостей, а не від віку.
Рухатися вперед нам заважають кілька речей. Перше – олігархізація в управлінні країною. 23 роки ключовими гравцями були не державники, а олігархи та їхні групи й партії. Друге – ЗРОЩЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ З БІЗНЕСОМ. Третє – відсутність розуміння, що держава ніколи не може відступати від захисту своїх інтересів. Тому побудова сучасної військової машини в умовах агресії має стати основою для наступного прориву.
Степан ГАВРИШ, 63 роки, колишній перший заступник секретаря Ради нацбезпеки та оборони
Україна цілком може претендувати на роль лідера східноєвропейського поясу. У такому статусі завжди будемо бажаними союзниками для США. У нас для цього є всі ресурси – природні, людські, вигідне геополітичне розташування.
РЕАЛЬНІ ЗМІНИ ПОЧНУТЬСЯ З БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ. Без вирішення цієї проблеми не буде зрушень в інших напрямках. Всі конституційні, економічні, адміністративно-територіальні чи медичні реформи приречені на фіаско. Ключова особа, яка відповідає за боротьбу з корупцією – президент. Поки все, що робиться тут – імітація та балаканина. КАРИКАТУРНЕ ЗАЛУЧЕННЯ ГРУЗИНСЬКИХ РЕФОРМАТОРІВ НЕ ДАЛО Й НЕ ДАСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ. Хочу помилятися, але й Національне антикорупційне бюро не запрацює належним чином у нинішніх обставинах. Нам не потрібно було б його створювати, якби президент використав потенціал Генеральної прокуратури й Служби безпеки.
Михайло БАСАРАБ, 38 років, політолог
Зараз відбуваються незворотні процеси формування української політичної нації та реформування економічної сфери. За 15–20 років зможемо подолати найбільші біди й відновити територіальну цілісність. Вийдемо на рівень регіонального лідера. На зразок Польщі або Туреччини. НАШІ ПЕРЕВАГИ – ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ І АГРАРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ. У світі назріла проблема з харчуванням і водними ресурсами. В Україні ж є третина водних запасів континенту. А аграрії запевняють, що наш потенціал дозволяє прогодувати до півмільярда населення. Ми повинні це використати. Тоді і здійснимо прорив.
Іван ПАТРИЛЯК, 38 років, історик
Україна може стати енергетично незалежною, розвиненою та стабільною. Свого часу ми переживали "золотий" період – за Мазепи. Він був союзником російської монархії. "Золота" пора для західної України – за перебування у складі Австро-Угорської імперії. І нині варто шукати сильних союзників. Тоді буде стабільність і розвиток. За інших умов на нас чекають гайдамаччина, розбрат усередині країни. А той же Євросоюз навряд чи можна назвати структурою із сильною владою.
Віктор НЕБОРАК, 53 роки, письменник
Нарешті наздоганяємо країни, які давно пережили революцію цінностей. Наслідком наших внутрішніх трансформацій може стати РОЗПАД ІМПЕРІЇ ПУТІНА. Це не має бути нашою метою, але може бути побічним ефектом. Бо Росія не витримає на своєму кордоні сильної, демократичної країни, яка живе за орієнтованими на людину цінностями.
Василь ГАЦЬКО, 32 роки, голова партії "Демократичний Альянс"
Радикальні зміни відбудуться тоді, коли до влади прийдуть послідовні, демократичні, патріотичні сили. Вони мають покінчити із всевладдям олігархів, бюрократією, корупцією. А громадянське суспільство стане найвпливовішим чинником у країні. Тоді вдасться швидко вирішити питання і війни на Донбасі, і повернення Криму, і вступу до НАТО та Євросоюзу. Все це має статися протягом кількох років.
Україна в майбутньому – це держава, яка служитиме інтересам населення, а не купці високопосадових клептократів. Яка діятиме, виходячи із національних інтересів, а не буде політичною повією між Заходом і Сходом. Маємо спокійно ставитися до порад союзників, а не сприймати їх як інструкцію до негайного виконання. Наприклад, на мінських перемовинах Захід намагався якомога швидше залагодити конфлікт із Москвою. Він давав вказівки, які наші лідери кидалися виконувати, не думаючи про те, чим за це заплатять українці. МИ МАЄМО ВЛАСНІ ІНТЕРЕСИ І ПОВИННІ ДІЯТИ, ВИХОДЯЧИ ВИКЛЮЧНО З НИХ.
Ігор ЛОСЄВ, 60 років, філософ
Я не підтримую ідею "окремішності" української нації чи якогось "особливого шляху". Кожна людина в своєму роді унікальна, проте ДЛЯ ВСІХ ШКІДЛИВЕ ПАЛІННЯ ЧИ ЗЛОВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЕМ. Так само кожна нація унікальна, як любив казати наш третій президент, але для всіх шкідливі корупція й неповага до законів. Тому в майбутньому Україна – це звичайна європейська країна, де існує верховенство права, а корупція є епізодичним, а не системним явищем. Країна, у якій чиновники, громадяни та бізнес нудно виконують закони, а не хитромудро їх обходять. Основна наша конкурентна перевага у світовому масштабі – це сільське господарство, зокрема, органічне землеробство. Друге – кваліфікована робоча сила. Причому працівники як із професійною, так і з вищою освітою. Українські зварювальники, слюсарі, монтажники трудяться на будівництвах і заводах більшості європейських країн. Наші програмісти працюють у компаніях світового рівня. Залишилось єдине – створити умови для розвитку українського бізнесу, який міг би працевлаштовувати цих спеціалістів.
Ілона СОЛОГУБ, 35 років, дослідник Київської школи економіки™
Україна стане частиною європейської північно-атлантичної цивілізації. Приєднається до Євросоюзу й НАТО. Вибудовуватиме своє майбутнє в коаліції з демократичним світом. Ми повинні повернутися до європейського лона, з якого нас кілька століть тому примусово викинули. Адже для країни, як і людини, найкраще бути у своєму природному середовищі. Якщо вона належить до однієї цивілізації, то перебування під впливом іншої для неї буде проблемою, викликом, трагедією. За сім-десять років маємо завершити формальне приєднання до цивілізованого світу. МЕНТАЛЬНЕ ПОВЕРНЕННЯ БУДЕ СКЛАДНІШИМ. Через ту частину суспільства, яка цього не хоче. Але й це не за горами. Ми вже маємо покоління дорослих людей, які є ровесниками демократії. Ще одне таке покоління – це той максимум, що нам потрібен для остаточного повернення до Європи.
Володимир ОГРИЗКО, 59 років, дипломат
Є дві стратегії побудови майбутнього. Перша – "примазатися" до одного з потужних світових гравців. Можемо стати елементом євроатлантичної цивілізації. Друга – посилення власних амбіцій. Гарно
сказав колись Марк Твен: "Купуйте землю, бо її більше ніхто не виробляє". Україна володіє прекрасними чорноземами. Ми здатні перетворитися на світову житницю. Це приведе до формування нового типу держави. При всьому хаосі, злиднях та горі Україна є цивілізацією. Таких явищ, як наші Майдани, світ не бачив. Сьогодні в нас діє потужний волонтерський рух. Тепер потрібно модернізовуватися. Мені подобається, як сказала Юлія Тимошенко: "Ми запустили сценарій шоку без терапії". Ціни, тарифи підняли, а "лікування" не запропонували. Але і це свідчить про те, що УКРАЇНЦІ ЗДАТНІ ДО ЗМІН. Хоча зараз є велике культурне розчарування. Бо, з одного боку, в нас – добровольчі рухи. З другого – жадібність і неосвіченість. Однак, усе одно, перемога – за майбутнім. Уже за життя наших дітей Україна себе знайде.
Костянтин МАТВІЄНКО, 50 років, експерт корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика"
Говорити про якісь радісні перспективи складно. Адже ЖИВЕМО ПОРУЧ ІЗ РОСІЄЮ, А ЦЕ – НЕ ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ. Не подолали нашого головного ворога і всередині країни – олігархічний лад. Здебільшого влада пов'язана з великим капіталом. Виняток – нові політики, які прийшли в парламент. На них є надія. Але їх ще замало, щоб кардинально змінити країну. Єдина наша перевага – ДЕМОКРАТИЧНІ ТРАДИЦІЇ, що тягнуться ще з козацької доби. Крім того, Україна перебуває на розломі двох ціннісних систем – європейської та азіатської. Боротьба між ними триватиме. Ми потенційно – дуже вигідний союзник для західного світу.
Володимир ЛАРЦЕВ, 57 років, полковник у відставці
2 
1
Коментарі