Авіація, сфера послуг, сервіс, збірне виробництво зможуть обходитися без людей. Значно скоротиться кількість працівників державного сектора, – каже економіст Анатолій АМЕЛІН
Україна котиться у прірву чи на шляху до світлого майбутнього?
– Падіння зупинилося. На твердому ґрунті є від чого відштовхнутися й почати розвиватися. Трансформації в економіці – позитивні.
Подобається вислів: країни, які не мають плану майбутнього, стають ресурсами для тих, у кого він є. Ми не продаємо на зовнішні ринки товари з доданою вартістю. Торгуємо зерновими, чорними металами. Потім купуємо зроблені з нашого борошна італійські спагеті, умивальники – з українських глин, корейські машини – з наших металів. Бо досі не маємо плану майбутнього.
У країні є до 60 програм із правильними ініціативами, але вони допомагають залатувати діри. Не міняють систему. Ми не маємо відповіді на питання, що є маркером оцінки реформ?
Цьогоріч розробили стратегію розвитку енергетики до 2035-го. Вона навіть не ставить завдання – уникнути енергетичної залежності.
Які процеси викликають найбільше занепокоєння?
– Реформу судової системи вважаю найголовнішою. Вона дасть можливість змінити якість життя в країні. Інвестори не йдуть туди, де їх права й інтереси незахищені. Ризики завеликі – навіть для високої доходності. В Україні довіра до судової системи вкрай низька. Суддівський корпус не оновлюється. Національне антикорупційне бюро порушило багато кримінальних справ. Але суди не ухвалюють рішення.
Чи може впливати на це громадськість?
– 2019 рік – найважливіший для України після Майдану. Тоді відбудуться чергові вибори – президента й парламенту. Також це рік потенційного дефолту. Почнуться критичні виплати по зовнішніх боргах, джерел для яких недостатньо.
Якщо на виборах не переможуть представники нових еліт, буде сумно. Теперішні політики ставатимуть Брежнєвими. Якість життя не підвищуватиметься, люди виїжджатимуть за кордон, населення – старітиме. Якщо не вдасться уникнути дефолту – не зможемо розвивати економіку. Доведеться пережити економічний колапс. Потім буде ще одна спроба оновити країну.
Які процеси дають надію на розвиток?
– На економіку впливають чотири ключові фактори: інвестиції, державні витрати, чистий експорт (перевага експорту над імпортом. – Країна) і споживання.
У проекті бюджету на 2018 рік ростуть витрати на будівництво доріг. Збільшується попит на пісок, щебінь, цемент. Це дасть нові робочі місця. Але цього замало, стимулів для зростання економіки практично немає.
Нацбанк заявив, що знижуватимуться ставки по іпотечних кредитах. Думаю, з другого кварталу наступного року вони стимулюватимуть споживацький інтерес. Це позитивно впливатиме на економіку. На жаль, 70 відсотків українського експорту – це сировина. Він залежить від глобальних цін на ресурси. Якщо вони падають, то й наш валовий внутрішній продукт валиться.
Ми досі імпортуємо більше, ніж експортуємо. Це негативно впливає на курс гривні.
Якою має бути стратегія економічного розвитку?
– Вона повинна відповісти на питання: яка роль України в Європі, у світі? Які сектори економіки будуть пріоритетні? Як зміниться якість життя українців?
Спілкувався з китайськими бізнесменами, яким було б цікаво перевезти частину виробництва в Україну. Адже тут дешевша робоча сила. Однак наша податкова система їх не влаштовує, складна процедура розмитнення та повернення ПДВ.
Україна має великий логістичний потенціал. Але вантажі йдуть в обхід. У "Шовкового шляху" (транспортний маршрут для переміщення залізничних вантажів суходолом від промислових центрів Китаю у Європу. – Країна) є 12 гілок. Через Україну проходить одна. Якщо враховувати окуповані території, то дві. Однак ми досі не приєдналися до меморандуму реалізації "Шовкового шляху".
Країна розташована на перетині двох глобальних потенційних транзитних коридорів: Азія–Європа й скандинаво-індійський шлях. За кілька років населення Індії буде більше, ніж Китаю. Це – величезний ринок. Два коридори можуть перетнутися в Україні. А ми навіть не обговорюємо, щоб їх сюди завести.
Інше питання: як досягти енергетичної незалежності? Україна посідає третє місце в Європі за запасами газу. Нафти – більш як 200 мільйонів тонн. А ми імпортуємо паливо на кілька мільярдів доларів щорічно.
Чому не реалізовуємо можливості, що маємо?
– У цьому парламенті нарахував менш як 50 людей, які вболівають за Україну.
Припустімо, 2019-го переможуть прогресивні сили. Вони різко мінятимуть умови ведення бізнесу. Судова реформа повинна бути завершена, запущена накопичувальна пенсійна система. Кожен має персональний рахунок, на який роботодавець перераховуватиме 2–7 процентів заробітної плати. Ці гроші інвестуватимуть. Якщо 2018 року знімуть мораторій на продаж землі, це дасть додатковий приплив інвестицій як внутрішніх, так і з-за кордону. Зросте добробут, з'явиться попит на працю, повернуться спеціалісти, які виїхали.
До половини працездатного населення світу втратить роботу в найближчі 15–20 років через роботизацію, згідно з прогнозами. Яким сферам це загрожує перш за все?
– Значно скоротиться кількість працівників державного сектора та сфери послуг. Багато компаній використовують чат-боти (програмні алгоритми, що імітують розмову з людиною. – Країна), нейронні мережі для аналізу інформації й роботи з клієнтами. Не треба тримати людину в штаті, щоб приймати замовлення. З тим, що держава робить за місяць, алгоритм може впоратися за 20 секунд.
Мінімізувати кількість людей можна в машинобудуванні, в аграрному секторі. Нейронні сітки пишуть статті, аналізують інформацію із соціальних мереж. Є навушники, що дають змогу в реальному часі перекладати 170 мовами.
Авіація, таксі, сфера послуг, сервіс, збірне виробництво – можуть обійтися без людей.
Які професії вже не варто опановувати?
– Наша відмінність від роботів – у креативності й емоційності. Ми можемо мислити, фантазувати, створювати.
Для кого роботи вироблятимуть продукцію, якщо люди залишаться без роботи, знизиться попит?
– Можливо, обкладуть податками роботизовані підприємства, за рахунок яких утримуватимуть людей. Але це шлях до соціалізму.
Тепер уявіть: безробітним даватимуть мінімальну допомогу, якої вистачатиме на харчування, але не на активне життя. Це викликатиме депресії, психічні хвороби. Відіб'ється на економіці цілих країн. Призведе до витка напруги та можливих соціальних і військових конфліктів.
Які професії залишаться?
– Керівні. Творчі професії, виховання дітей теж будуть за нами. З'являться нові спеціальності. Хтось налаштовуватиме роботів. Проектуватимуть і створюватимуть досконаліших теж люди.
Як ці зміни вплинуть на Україну?
– Ми достатньо технологічно відсталі, тому в найближчі 10 років при швидкому розвитку економіки скорочення потреби в трудових ресурсах не буде.
Може виникнути цікава ситуація. Половина Європи втратить роботу, там почнуться серйозні проблеми. На цьому тлі Україна може стати привабливою – тихою гаванню для забезпечених європейців.
Нинішні державні кордони змінюватимуться?
– Вони все менше матимуть значення. Новий устрій приведе до того, що найкрупніші корпорації стануть сильніші за більшість держав. Американські ІТ-компанії будують кампуси (корпоративні містечка. – Країна), що за кількістю працівників можна порівняти з невеликими містами. Вони живуть за законами штату, але мають ще й внутрішній набір правил.
Капітал п'яти найкрупніших американських приватних компаній – 4 трильйони доларів. Це перевищує ВВП Німеччини. Компанія не домовилася з країною з якогось питання – переносить виробництво й сплату податків у іншу. Умови президенту держави диктуватиме власник корпорації.
Якими будуть армії майбутнього?
– Зростатиме потужність приватних військ. Вони складатимуть конкуренцію державним.
Як зміниться розклад сил у світі?
– Значно виросте роль Китаю та Індії. Однак гегемоном залишаться США.
Яке майбутнє чекає на Росію?
– Глобальні гравці не зацікавлені в її розвалі – лише в послабленні. Бо буде важко простежити за міграцією ядерної зброї. Хто її має, може впливати на долю людства. Хіба що вигадають засіб дистанційного прискорення розпаду ядерних компонентів.
РФ має велику територію. Китай уже орендує значні ділянки на Далекому Сході. Діє мудро: йде шляхом економічної експансії. Для китайців 10 чи 20 років – це не термін. Вони мислять категоріями 50 і більше років.
Коли і як повернемо Крим і Донбас?
– Лояльність до України на окупованих територіях Донбасу достатньо висока. Про це кажуть люди звідти, з якими спілкуюся. Імовірність повернення напряму залежить від економічного розвитку України. Коли Росія втратить мотивацію, війна закінчиться.
Якщо на Донбас прийдуть миротворці, РФ вимагатиме провести там вибори. І ми маємо чітко розуміти, хто в них братиме участь і голосуватиме. Виборче право треба обмежувати. Хто воював проти України, не повинен іти на вибори. Проукраїнського населення там багато. Розповідали, що на Новий рік у Донецьку в натовпі можна почути "Слава Україні! Героям слава!"
Із Кримом складніше. Звідти виїхали багато проукраїнських людей, а росіян – прибули.
4 
1
Коментарі