Пік агресії в російському суспільстві був півтора року тому, – вважає соціолог Ігор Ейдман
Останнім часом відносини між Росією і Заходом погіршилися. Ситуація може загостритися?
– Погіршення відносин між ядерними державами завжди небезпечне для людства. Політика путінського режиму в останні роки, починаючи з конфлікту з Грузією, псувала міжнародні відносини. Підбурювала світ до конфліктів, збільшувала можливість ядерної катастрофи. Війна на Донбасі триває, у Сирії російські війська бомблять міста. Все це додає шансів для глобального конфлікту. Але поки що вони невеликі.
Конфлікт у Сирії вийде за межі країни?
– Світом правлять випадковості. Будь-яка може стати іскрою, що спровокує пожежу. Пам'ятаєте, турки збили російський літак і ситуація загострилась? Ось зіб'ють росіяни американський літак або ракету – хай навіть випадково – і отримаємо загострення з непередбачуваним результатом.
Введенням військ у Сирію Путін планував створити чергову телекартинку, яка відволікла б народ від негараздів, пов'язаних із кризою. Також хотів продемонструвати світові силу, змусити американців і європейців зважати на нього.
А що отримав?
– Одразу було зрозуміло, що це не дасть ефекту. Путін хотів продати себе Заходу як рятівника світу від тероризму, а отримав загострення. Тактика спрацювала тільки всередині країни, адже був черговий підйом патріотичної істерії. Правда, не такий сильний, як під час війни з Україною. Але пропаганда – це пастка. У це багаття ура-патріотичної істерії треба постійно підкидати дрова. А вони дорогі. Відбирають у Росії ресурси, погіршують економічні відносини із Заходом. Однак росіянам це подобається. У моєму дитинстві була дворова пісня: "Мы летим бомбить Пекин". Усі однолітки радісно її співали, як ніби війна – щось хороше.
Коли здоровий глузд переможе пропаганду?
– У Росії живуть два народи: гомо путіністікус – модернізований варіант гомо совєтікус. Таких відсотків 40. Другий народ – росіяни-європейці, їх трохи більш як 20 процентів. Це дві непримиренні групи. Межа між ними розмита, може рухатися в той чи інший бік. Коли почалася ура-патріотична істерія, російських європейців поменшало, гомо путіністікусів – побільшало.
Зараз тенденція змінюється, адекватність починає переважати. Якщо ситуація в країні й далі погіршуватиметься, люди побачать, що хвалені зовнішні перемоги нічого не дають, і пропагандистський дурман розвіється.
Пік агресії був півтора року тому. Зараз у багатьох з'являються сумніви. Щоб підтримувати в крові градус патріотичного алкоголю, Путін змушений влаштовувати військові тривоги. Вони консолідують суспільство навколо влади. Але це не можна робити безкінечно. Романови розв'язали російсько-японську війну, щоб зміцнити трон, що захитався. А коли Росія почала програвати, це стало детонатором революції. Путін теж нарвався на проблеми, але поки що не такі серйозні, як Микола ІІ. Цей його курс реально отримає по голові – і не тільки санкціями, а й фізично, – під час воєнних зіткнень.
Наскільки глибокий нинішній конфлікт Росії із Заходом? Путін уже втратив свого адвоката французького президента Олланда.
– Він і далі втрачатиме адвокатів, якщо продовжить так поводитись. Західні політики не розуміють, із ким мають справу. Путін – відморожений політичний бандит. Але він сам відкриває їм очі на себе.
Трамп пролетить над Вашингтоном, як фанера над Парижем. Клінтон проводитиме жорсткішу політику щодо Путіна. І ніхто не знає, що він утне завтра. Сподіваюся, Кремль не піде на відкритий конфлікт із НАТО. Колись Гітлер поводився аналогічно Путіну, випробовував Захід на міцність. Почав з Австрії – Англія і Франція з'їли, захопив Чехословаччину – з'їли. Думав, і Польщу пробачать, замирившись при цьому з СРСР Пактом Молотова–Ріббентропа. Коли ж Англія і Франція оголосили йому війну – він щиро обурювався.
Чому на Заході є країни, які хочуть скасувати санкції проти Росії?
– У світі величезну роль грають класові інтереси. Хто такий Путін і його оточення для західної еліти? Класово близькі люди, партнери. Для буржуїв прибуток важливіший за безпеку. Закривають очі на політичні ризики, а вже тим більше – на страждання українського народу. Путінське оточення вкладає гроші на Заході, тому активи злочинної олігархії досі не заморожені ні в Європі, ні в Америці.
Але серед звичайних європейців перелом у свідомості відбувся. Більшість погано ставляться до путінського режиму, співчувають Україні. Бояться війни, не хочуть її.
В Європі потужна російська пропаганда?
– Вона сильно працює на російськомовне населення. Це державні канали, спеціально створені сайти. Німці на це не ведуться. Телеканал Russia Today не дуже популярний в Європі. Західні люди розуміють, що це – не ЗМІ, а пропагандистський механізм обдурення. Його дивиться маргінальна публіка, яка вірить у теорії змови, ображена на європейську владу.
Після бомбардувань російською авіацією сирійського міста Алеппо в Європі почали називати владу РФ "військовими злочинцями".
– Захід повільно, але розгойдується. Усе залежить від Путіна. Якби він пішов на поступки, то його би простили. Для зниження загрози війни і з економічних міркувань. Захід діятиме виходячи з того, що робить Москва. Якщо Путін нахабнітиме – Захід зреагує відповідно.
Через бомбардування Алеппо можливі нові санкції?
– До цього поки що далеко. Але, з другого боку, про пом'якшення санкцій теж не йдеться.
Американці паралізовані передвиборною компанією. Інавгурація нового президента буде в січні. Немає сенсу чекати від них якихось дій раніше.
Нормандський формат переговорів себе не вичерпав?
– Мінський формат як частина нормандського – тупиковий. Із кожним днем стає очевиднішим, що він не приведе до миру. Все залежить від путінського нахабства. Ось підірвали "донецький телефон" (16 жовтня убитий російський бойовик Арсен Павлов на прізвисько Моторола. – Країна), і донецькі колабораціоністи починають нести ахінею, ніби підуть війною. Нікуди вони не підуть, якщо не отримають наказу із Кремля. Але, може, "телефон" спеціально знищили, щоб використати для посилення агресії? Цих людей не можна зрозуміти, бо вони абсолютно відморожені.
Єдине, в чому можна бути впевненим: доки Путін при владі, він продовжуватиме агресію проти України, намагатиметься скинути київську владу за допомогою внутрішніх провокацій або нових воєнних інтервенцій. Стан "ні війни, ні миру" триватиме ще довго.
Наступного року в головних геополітичних гравців – США, Німеччини і Франції – будуть нові керівники.
– Позиція Меркель не ідеальна. Але в Німеччині немає політиків, які протистояли б путінській агресії жорсткіше і послідовніше, ніж вона. Її партнери по коаліції, соціал-демократи, м'якші до Путіна, Християнсько-соціальний союз – ще м'якший.
У Франції ситуація теж складна. Не знаю, які шанси на перемогу в Ніколя Саркозі (президент у 2007–2012 роках. – Країна). Але він такий само куплений Путіним агент, як Герхард Шредер (федеральний канцлер ФРН у 1998–2005 роках. – Країна) або Сільвіо Берлусконі (колишній прем'єр-міністр Італії. – Країна). До них у компанію не вистачає тільки Трампа.
Російські експерти говорять, що 2017 року дострокові президентські вибори можуть пройти і в РФ.
– Суто аналітично не вірю в це. Пам'ятаєте, Путін плакав на мітингу, коли знову став президентом у 2012 році. Як маленька дівчинка, яка знайшла улюблену ляльку. Він більше ніколи не віддасть владу. Навіть тому ж Медведєву. Адже зростають ризики не отримати її назад. Плюс – загроза його особистій безпеці. Якщо Путін віддасть владу, то його судитиме міжнародний суд, як Мілошевича. Тому він триматиметься до кінця.
1 
1
Коментарі