Виглядає, наче Київ хоче перечекати нинішню польську владу, – каже журналіст Вітольд Юраш
Голову Європейської Ради та екс-прем'єра Польщі Дональда Туска у березні допитала прокуратура Варшави. Наскільки серйозна справа?
– Вона стосується звинувачень прокуратури проти колишніх керівників польської контррозвідки. Вони підписали тоді угоду про співпрацю з російською ФСБ. Теперішня влада трактує це як співпрацю з росіянами і ледь не здачу польських інтересів. Туск тоді був прем'єром. Заявив, що справа – політична, й обурився, що не дали свідчити дистанційно з Брюсселя. Колишніх глав польської контррозвідки звинувачують у зв'язках із Росією. Провладна партія "Право і Справедливість" б'є по опозиційній "Громадянській платформі", яку колись очолював Туск.
Чи може він вернутися в польську політику і що це означало б для України?
– Президентство Туска в Європейській Раді закінчується 1 грудня 2019 року, після парламентських виборів у Польщі. Сумнівно, що він проміняє комфортний пост у Брюсселі на непевне майбутнє у Варшаві.
Але чимало що залежатиме від рейтингів. "Право і Справедливість" робить багато речей, які знижують її популярність. Почали боротьбу проти всіх, запустили багато радикальних проектів. Уряд реалізує чимало доброго – зменшує податки, змушує дотримуватись законів про працю, змінює систему вищої освіти. Але хизується не цим, а конфліктами. Популярність партії влади падає. А "Громадянська платформа" не пропонує нічого нового, не робить висновків із помилок.
Туск-прем'єр не реформував країни і ставив на зближення з Росією. Наївно чекав від тої руху до демократії. Варшава за його правління полишила намір будувати навколо себе пояс країн, які протистоятимуть Москві. Але Туск – досі важковаговик польської політики.
Яка стратегія Варшави щодо Києва?
– Чинна влада – це партія Ярослава Качинського, брата-близнюка покійного президента. Лех Качинський виступав за підтримку України. Літав із президентом Ющенком 2008 року до Тбілісі, коли росіяни напали на Грузію. Проте Варшава дедалі більше відходить від його політики і стає ближчою до крайніх правих – "народовців". У ПіС триває боротьба між ними і поміркованими. Зі збільшенням популярності крайніх правих зростає хвиля антиукраїнської риторики. Якщо вони візьмуть гору, то повернення Туска для польсько-українських відносин буде на краще. Якщо ж переможуть послідовники покійного президента, то гірше.
Дональд Туск – такий же популіст, як і праві. На жаль, у нас більшість політиків такі. Дбають про сьогоднішній день, не мають бачення на роки чи десятиліття.
Яку Польщу хоче збудувати лідер Ярослав Качинський?
– Його Польща – більш справедлива, сильна, ефективна. Однак хоче як краще, а виходить як завжди.
Качинський не вибудовує кращої системи, а змінює людей у нинішній. Як він думає, нечесних – на порядних, чужих – на своїх. Але річ не в людях, а в інституціях. Країни Заходу мають систему влади, за якої не можна бути нечесним. Там механізм працює, наче швейцарський годинник. І не має значення, хто очолює країну. Польща потребує змін із довгостроковим ефектом. Таке можливе лише за підтримки і влади, і опозиції. У демократичній країні нинішня влада – це завтрашня опозиція.
Рух управо – це частина загальноєвропейських тенденції.
– Так. Десятиліттями в ЄС був перегин вліво – надмірна мультикультурність і політкоректність. Складні польсько-українські теми теж були в цьому тренді замовчувань. Тепер – перекіс у протилежний бік. Наші так перегнули палицю вправо, що, може, за кілька років ліваки повернуться.
Члени польських націоналістичних організацій 26 квітня демонтували пам'ятник воякам Української повстанської армії на цвинтарі села Грушовичі неподалік Перемишля. На це дав згоду війт місцевої громади.
– У Польщі не може бути пам'ятників УПА. В Україні їх сприймають як борців проти радянської влади, але для нас УПА – це бандитська організація, яка вбила близько 100 тисяч поляків. Цей пам'ятник слід було знести 20 років тому, на нього не було дозволу.
Але під час демонтажу забракло поваги до української сторони. Це мали робити не крайні праві, а державні органи. Того ж дня мала б відбутися служба за покійниками, яких потривожили. І слід поставити там нейтральний надгробок.
Як порозумітися в історичному питанні?
– Нам варто зрозуміти, що УПА – не лише вбивці поляків, а й борці проти радянської влади. Українцям – що ставити пам'ятники людям, які відповідають за масові вбивства – погана справа для відносин.
Ставлення Заходу до України залежить від великих гравців – США, Німеччини. Але й без Варшави співпраця Києва із Заходом ніколи не буде на повну.
Виглядає, наче Київ хоче перечекати нинішню польську владу. Сподіваються, що за два роки прийдуть ті, хто не реагуватиме на культ УПА. Це помилка – думати, що коли про щось не говорити, то теми ніби й нема. Вона з часом повертається зі значно більшою силою.
3 
1