Із жінками комфортніше, ніж із чоловіками. Вони зрозуміліші та ближчі через свою емоційність.
п'ять років працював у поліграфії – етикетки, коробки. А потім відкрив старі конспекти з училища та академії, побачив фігурки дівчат у платтячках, які малював на останніх сторінках, і зрозумів: оце – моє.
У дитинстві хотів бути касиром в аптеці. Якийсь особливий запах, стерильність, касовий апарат за склом, стакато клавіш – усе справляло незабутнє враження.
Якось у творі написав, що хочу працювати кардиналом, – мені поставили "двійку". Напередодні побачив портрет Рішельє. Кардинальська сутана була дивовижного червоного кольору.
Я – людина легковажна і досить поверхнева. Не зациклююся на тому, що погано або не подобається. Кажу в такій ситуації: "Ну, й добре. Проїхали. Наступного разу зробимо краще".
Моя професія – унікальна. Я з нічого створюю щось.
Спеціально мене не виховували, але з батьками завжди були стосунки. Так само у мене із сином. Іноді навмисне кажу йому "ні". Аби він щось зрозумів у житті.
Мій найбільший страх – висота. Чотири рази підходив до Ейфелевої вежі, щоб на неї піднятися. І кожного разу мозок знаходив виправдання, аби цього не робити.
Подобається бути несхожим на інших. Тому, може, три роки "гризу" не англійську, а іспанську мову. Називаю це розумним ступенем маргінальності.
Люблю відчуття "на валізах" перед новою справою.
Не знаю, як зберегти любов. Це – хімічний процес, яким ми не управляємо. Як тільки намагаємося керувати коханням, воно закінчується.
Років у 16 почув у Висоцького "Придёшь домой – там ты сидишь!" Мене це так рубонуло! Це – найстрашніше, що може бути.
Я розбещений світом моди. Подобаються жінки худі й високі.
Кохання – це хімічний процес. Як тільки намагаємося ним керувати, воно закінчується
Краса – багатовимірна. Для мене тривалий час жіночим ідеалом була Вітні Г'юстон. У ній усе було виняткове – пропорції обличчя, волосся, тіло кольору бронзи. А Марія Каллас? Це фантастика! Не розумію, як Онассіс міг проміняти її на беззвучну Жаклін Кеннеді.
Якщо одразу щось не вдалося, кидаю до бісової матері й не парюся. Це стосується всього – людей, колекцій, стосунків. Якби з модою не склалося, кинув би і займався чимось іншим.
Моя кішка – подарунок долі. З нею обговорюю будь-які проблеми, зокрема й особистого плану. Варто погратися 10 хвилин – і ситуація прояснюється. Розв'язок з'являється нізвідки.
Любов – це самозречення. Полюбити іншого – це забути себе.
Після армії зрозумів, що виживу в будь-якій ситуації. Зі мною в роті були чеченці, казахи, азербайджанці, грузини. Дідівщина моторошна, але мене не торкнулася. Із грузинами говорив про Шота Руставелі та царицю Тамару, про мрію побувати в їхній країні й побачити храм Свєтіцховелі. З чеченцями обговорювали Коран. Я багато розповідав. Якщо людина відкрита й комунікабельна, вона не пропаде.
Сенс життя – бути щасливим. Щоб крила за спиною були щодня, з ранку до вечора.
Напевно, я – гедоніст. У всьому намагаюся знайти насолоду.
Був момент, коли думав вступати до духовної семінарії. Це був період богошукання. Запитання банальні: хто я, звідки, чому світ влаштований так несправедливо?
Ніде так добре не почуваюся, як у мечетях Стамбула і готичних соборах Європи. Можу сидіти в них годинами. Не молюся. Слухаю, налаштовуюся.
Москва, 1 травня, мені років 6. Батьки проводжають на вокзалі когось із друзів. І раптом паризький поїзд, Мірей Матьє. Я побачив її мигцем, здалеку. Гадки не мав, хто вона, але поєднання туфель на високих підборах і норкової шуби до п'ят приголомшило. Для мене це стало квінтесенцією світу моди.
Найчастіше цитую булгаковського Воланда.
Коли щасливий, світ навколо зупиняється. Іноді для цього досить лягти на диван із розумною книжкою. Важливо все – і лежання, і конкретний диван, і навколишній простір.
Найбільше ціную в людях доброту. Намагаюсь частіше усміхатися.
Жінки – істоти набагато вищі за чоловіків. Але і деградують швидше
Жінки – істоти набагато вищі за чоловіків. І за організацією, і за психікою. Хоч би за що взялися, у всьому нас обженуть. Але і деградують швидше.
Коли зраджують, шукаю людині виправдання. Якщо не знаходжу – намагаюся щиро пробачити.
Я – не кар'єрист. Не ламатиму своє і чужі життя заради амбіцій.
Не люблю сильно розумних, самовпевнених максималістів. У людини повинні бути сумніви. Якщо їх немає, то це або дурість, або святість. Але святість трапляється вкрай рідко.
Людина з народження щаслива. Сенс життя в тому, щоб відмовитися від зайвих ідей і безглуздої боротьби.
3 
1
Коментарі