Ключ до успішних реформ – у критичній масі людей, що їх підтримує. Має бути синергія однодумців, – вважає американський правник Віктор Рудь
Наприкінці грудня відбулася вперше з 2016-го "нормандська зустріч". Що вона змінила для України?
– Будь-які домовленості з путінською Росією не мають значення. Москва не збирається їх виконувати. Коли було інакше? Наївно вважати, що Київ може про щось домовитися з Путіним, крім капітуляції та повернення в Росію колонією.
В американській культурі, якщо є суперечка, то дискутують, доходять згоди і кожна сторона дотримується зобов'язань. Якщо відмовиться, суд змусить. Що зробите Путіну, який порушує угоди, базові норми ООН? Немає сили змусити. Бракує світового поліцейського, який притягне до відповідальності. Москва порушила архітектуру світової безпеки. Захід відреагував занадто слабко. Покарання не відповідає злочину.
Миру на Донбасі найближчим часом не буде?
– Ситуація залишиться незмінною чи навіть погіршиться. Залежно, з якої ноги встане глава Кремля. Він не надто переймається думками Євросоюзу. Обсяги торгівлі Росії з Німеччиною і Францією зростають, газовий трубопровід "Північний потік-2" практично добудували. Гроші й бізнес завжди спокушали Захід заплющувати очі на криваві дії Москви.
Чи можливий трибунал над кремлівською верхівкою на зразок Нюрнберзького проти нацистів?
– Суд відбудеться, коли західні держави постраждають від сваволі Кремля. Якщо відчують навіть не так сильно, як Україна, але на власній шкурі та землі російську підлість.
До нападу японців 7 грудня 1941 року на американський флот у Перл-Гарборі американці не сприймали загрози. Усі знали, що може таке статися, але отямилися, лише коли здійнявся дим пожеж.
Москві не оголошували серйозних санкцій, доки не збили літак рейсу МН-17. Тоді Захід трішки прокинувся. Але того виявилося замало, щоб зрозуміти, що таке російська агресія.
Як варто було би діяти українській владі в переговорах із Росією?
– З гебістом ефективно говорити можуть тільки люди з сильною ідентичністю, знанням історії та психології. У діях президента Володимира Зеленського та його команди поки що нічого засадничо доброго не бачу.
Ви у 1970–1980-х захищали українських дисидентів.
– Захищав Левка Лук'яненка, Миколу Руденка, Петра Григоренка, Івана Плюща, Олексія Тихого та інших. Наша праця мала більше "пропагандистський" характер у правничих колах на Заході. У міжнародних адвокатських товариствах, групах, спілках, на семінарах і конференціях розповідали, що діється з дисидентами в Україні, про знищення українського етносу, порушення прав людини.
Чи допоміг дисидентам, не знаю. Але, коли вперше приїхав у Київ 1990 року на з'їзд Народного руху, зустрівся з Левком Лук'яненком. Він сказав, що до нього доходили вісті про нашу діяльність. Це надихало дисидентів. Ми не надіялися на великі позитивні наслідки. Але знали, що в Москві обізнані про нашу роботу. Може, то зменшувало бажання репресувати дисидентів.
Україна успадкувала правову систему УРСР. Як це вплинуло?
– Вона була фальшива. Її мета – замилити очі західному світу і ввести в самообман власне населення. Коли СРСР хотів увійти в Лігу Націй на початку 1930-х, Сталін написав Конституцію. На папері – прекрасний, демократичний документ. Але не мав стосунку до реальності.
Цілі покоління жили в брехні та ілюзії. Наприклад, НКВДист не мав права арештувати підозрюваного без підпису головного прокурора. А в кишені мав блокнот зі всіма бланками з потрібними підписами. Туди вписував, що захоче.
Усе в СРСР було вибудуване для придушення народу, ламання, перемелювання націй, знищення моралі, ідентичності та індивідуалізму. Наслідки спостерігаємо досі. Корупція, фальш, хаос у головах. Відбулася моральна деградація, роз'єднання суспільства, атомізація. До совка була величезна історична традиція, у нас діяли товариства, кооперації. Радянська влада допровадила, що люди стали кожен за себе, втратили ініціативу до праці, боялися проявити себе, виникла тотальна недовіра – нікому нічого не казати, навіть дружині-чоловіку, бо можуть здати КГБ.
Поволі все змінюється з новими поколіннями, структурою інформації. Усе легше проникають ідеї, практики, традиції з розвинених країн. Щоразу, коли приїжджаю в Україну, зустрічаю все більше інтелігентної молоді.
Чому за роки незалежності жодній владі не вдалося провести ефективної реформи судочинства?
– 1991-го комуністична номенклатура одягнула вишиванки. Це означало, що докорінних змін не буде. Лише зараз із новими людьми є шанс вирішити хронічні проблеми. До влади в Києві приходять молоді політики. Це веде до повільних змін на краще.
Російський царат і СРСР нищили нашу ідентичність. Протягом понад 300 років щоразу, коли українська голова проявлялася, її заманювали в Росію чи відрубували. Поколіннями відбувався негативний добір. Відтак отримали людей, які швидко пристосовуються, але не мають стрижня. Голодомор знищив саму ідею державотворення. Тому радше диво, що ми, попри все, є та розвиваємося.
Як громадянське суспільство може домогтися судової реформи?
– Це неможливо одномоментно. Реформи розпочалися і тривають. Ключ – у людях, критичній масі тих, хто підтримує. Має бути синергія однодумців, як на Майдані. Та головне – змінити середовище. Нищити корупцію в рамках корумпованої системи – це замкнуте коло. Потрібно змінити систему, щоб корупція стала неможливою чи надто складною і дорогою.
Як еліта у Вашингтоні сприймає події в Україні, війну?
– "Мозкові центри", до яких дослухаються політики, знають і розуміють: Україна – ключ до миру, стабільності та безпеки в Європі, у світі. На ній тримається баланс міжнародного порядку й безпеки.
Політики у Конгресі (парламенті США. – Країна) донедавна вважали, що Україна – держава в російській зоні впливу. Усвідомлення її як незалежної повільно, але приходить.
Почали більше взнавати після скандалу через розмову Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, початком процедури імпічменту. Через такі новини Україна асоціюється з корупцією, пересічний американець знає, що Трамп хотів вплинути на Зеленського, аби той почав політичне переслідування проти Джо Байдена. З другого боку, тепер багато американців знають, де Україна. Цього не сталося за п'ять років агресії РФ.
Як відрізняється ставлення демократів і республіканців до підтримки України?
– Останні 50 років республіканці твердіше за демократів відстоювали інтереси Заходу супроти Москви. Тепер – усе навпаки. Зараз Республіканська партія – це політична сила однієї особи, Дональда Трампа.
Наскільки розділене американське суспільство за 10 місяців до президентських виборів?
– Цей поділ чіткий і стає дедалі жорсткіший. Американці голосували не так за Трампа, як проти Обами. Схоже – як українці за Зеленського і проти Порошенка. Для багатьох експрезидент США пішов задалеко вліво, що призвело до радикальних внутрішніх перемін. Підтримали правого популіста, який тепер сколихнув систему занадто вправо. Імпічмент лише поглиблює розкол між таборами.
Хто від демократів протистоятиме Трампу на виборах?
– Джо Байден має шанси позмагатися. Навіть частина республіканців голосуватимуть за нього. Бо ближчий до традиційного їхнього виборця, ніж Трамп. Щодо протистояння Росії Байден виглядає більшим республіканцем. Але його погляди на внутрішню політику відповідають ліберально-демократичним, як і має бути.
Громадян США хвилює стан економіки, добробуту. Ще – проблеми в медичному страхуванні, що забирає великі ресурси з федерального бюджету і досі вважається малоефективним. Для багатьох це чутлива тема.
Які найбільші виклики та перспективи для України в ближчі роки?
– Головна небезпека – поразка у війні проти Росії. Впевнений, Україна вистоїть. За 77 років до написання американської конституції козаки Пилипа Орлика прийняли свою, демократичну. Такі коріння в нашої ідентичності. Їх треба витягти на поверхню і розвинути.
Не варто сподіватися, що з кремлівським вовком скоро буде покінчено. Хіба станеться переворот і від Росії відділяться неросійські корінні народи. Час від часу проявляється таке кипіння. Його швидко гасять.
Та поки що маємо стиснути зуби і боротися за право на життя й розвиток. Як це робить Ізраїль.
Як країна змінилася за останні роки?
– Колись у Києві деякі місцеві обурювалися, коли говорив українською. Зараз – ні. Та сама ситуація в багатьох великих містах центру і сходу. Відбувається відродження самосвідомості. Бачу амбіції в молоді. Зростає добробут.
Але є великий розрив між багатими й бідними. Треба розбивати монополії, позбавляти олігархів преференцій, збільшувати конкуренцію.
Які найбільші небезпеки у світі?
– Поступки главі Кремля у Грузії та Україні дали надії Північній Кореї, Китаю, країнам Близького Сходу, Венесуелі. Там теж можуть забажати перегляду кордонів. Сподіваюся, Захід прокинеться за крок до катастрофи, здоровий глузд переможе.
2 
35413
Коментарі