України і Східної Європи у картині світу нового президента США немає, – каже історик і дипломат Олександр Потєхін
Перемога Дональда Трампа свідчить про кризу американського суспільства?
– Насамперед – про розкол. Трамп програв public vote. Більшість американців проголосували за Гілларі Клінтон (47,6% голосів віддали за Клінтон, за Трампа – 47,3%. – Країна). Але кожен штат окремо вибирає президента, і переможець у штаті отримує всі голоси виборців (Трамп переміг у 30 штатах, Клінтон – у 20. – Країна).
Це відбувається не вперше. 2000 року Гор виграв public vote, а президентом став Буш-молодший.
Вибори – чисті у плані махінацій. Але нарізка округів завжди непублічна. І друге – реєстрація. У глибинці можна створити виборцю такі умови, що він не зареєструється і не братиме участі в голосуванні. Відбувається це на рівні влади штату. Чорта лисого мексиканці чи недавні іммігранти в республіканському Техасі отримають змогу реєструватися.
Інтелектуальна еліта голосувала за Клінтон. А ті, кого називають реднеками – червоношиї любителі пива, – за Трампа. Схід, узбережжя Атлантики і весь Захід – за Клінтон. Це – Америка мрії, все найкраще – там. І посередині – велика миска депресивних штатів, які хочуть, щоби Трамп допоміг покращити життя вже сьогодні. Це – їхній президент. Але вони швидко розчаруються. Похмілля буде гірке.
Не виникає асоціацій з українськими виборами 2010 року?
– Януковичу до Трампа… Все-таки втратити 3 мільярди і потім заробити 7 – це не те ж, що бикувати на Донбасі. Так, він – кидалово, але ж якось заробив ці гроші (1998 року Дональд Трамп мав $3 млрд боргу, торік його статки оцінювали в $4,1 млрд. – Країна). Це зовсім інший жанр.
Але американці вибрали мільярдера, страшенно далекого від народу – за кар'єрою, освітою, походженням. Незрозуміло якої віри. Третя дружина. Відсутність будь-яких моральних засад. Неосвічений. Має ступінь бакалавра маловідомого коледжу. Покинув навчання й пішов у бізнес тата. Починав не з нуля. Який там self-made, Бога ради! Вчився у приватній військовій школі на гроші батьків.
Хто був би оптимальним президентом США?
– Тім Кейн (58 років, сенатор штату Вірджинія, кандидат у віце-президенти від Демократичної партії на виборах 2016 року. – Країна). У нього є всі дані: і досвід, і освіта, і людські якості. Він уже був близько до президентства 2008-го і 2012-го. Але його треба розкручувати.
Буде неминуче розчарування електорату Трампом. Наступного разу виберуть жінку. Але не Клінтон. Зараз її не бачу.
Чому Гілларі Клінтон програла?
– У неї важка кар'єра й історія. Вона – нещира, хитра, кручена. Люди це відчувають. Історія з love affair чоловіка, коли вона його вибачила… Америці це не сподобалося. До того ж вона була держсекретарем, тому її легко бомбити. А Трампа – ні, він – порожнє місце як політик.
Йому повірили, хоча він – кидалово. Багато людей через нього втратили гроші в будівельному бізнесі. 10 років не платив податки, бо був банкрутом. І таку людину обрали президентом, бо хочуть змін.
Яких?
– Усіх. "Америка втратила своє становище у світі. Нам загрожують". Основний засіб кампанії Трампа – залякування. Усе погано: збройних сил немає, захищатися нічим, економіка занепадає і так далі. Брехня суцільна. Його ловили на ній постійно. Все одно – люди хочуть дива. Не розуміють, що його програма абсолютно суперечлива. Обіцяє менші податки й підвищення соціальних стандартів. Але за нижчих податків і розмір пирога бюджету зменшується – усі отримають менше.
Трамп використав образу середнього класу білих – на емігрантів, на тих, кому виплачують соціальну допомогу: "з нас беруть – і роздають неробам". А ще – скрізь вороги й ісламські терористи. Весь світ винен Сполученим Штатам, а вони – нічого нікому, але платять: наприклад, утримують НАТО.
Чи візьметься Трамп реалізовувати свої передвиборчі обіцянки?
– Навіть якщо 10 відсотків з обіцяного втілить у життя, буде катастрофа.
Якою буде його зовнішня політика?
– Він – гравець на ризик, і тому небезпечний у міжнародній політиці.
Картина світу в нього така. Є великі гравці: Китай, Японія, Південна Корея, в Європі – Велика Британія, Німеччина, Франція. Та ІДІЛ. Він на мапі Трампа, може, більший за Китай. А ще є Росія, бо вона єдина здатна знищити Сполучені Штати в ядерній війні.
Нас там немає. Не тільки України, а й Східної Європи.
У світі Трампа є великі гравці й статисти, які мають виконувати те, що їм кажуть. Америку повинні слухати всі. Це за так званою реальною політикою.
Чи з'явиться Україна на цій мапі?
– Не дай Бог виникне через повномасштабне вторгнення Росії. Чи Трамп дасть карт-бланш Путіну? Думаю, ні, але йому байдуже. Кожна країна сама собі повинна створити демократію, вважає він.
США мають закріплені численними договорами зобов'язання перед іншими державами.
– Американці незадоволені тим, що Сполучені Штати – спонсори міжнародної безпеки. Аргументу взаємозалежності для Трампа немає. Є велика Америка, яку він побудує і яка диктуватиме правила світу: або прислухаєтеся, або йдіть під три чорти.
Є дорадчий орган – Рада національної безпеки. Однак останнє слово у зовнішній політиці – за президентом. Він не може одним актом розірвати міжнародні договори, але підхід Трампа до них зрозумілий. Він пообіцяв: будемо виконувати тільки ті й у тій частині, де вони відповідають нашим інтересам.
Два колишні міністри закордонних справ України Володимир Огризко й Борис Тарасюк заспокоюють: в Америці державна машина влаштована так, що є розподіл влади між судовою, виконавчою й законодавчою гілками. Але у сфері зовнішньої політики президент може все. Єдине обмеження – це закон про військові повноваження, за яким він може вести воєнні дії як головнокомандувач 60 днів. Якщо на 61-й Конгрес не схвалить, має відкликати війська.
Зовнішню політику певною мірою формує Конгрес.
– Він ухвалив дві резолюції щодо України. Обама, окрім оборонної зброї, практично на все погодився, але принциповий пункт проігнорував.
Конгрес затверджує послів і державного секретаря (аналог міністра закордонних справ. – Країна). Часто траплялося, що Конгрес відхиляв запропоновану президентом кандидатуру. Але зараз у ньому і Сенат, і Палату представників контролюють республіканці. Хоча, як правило, було так: президент – демократ, більшість у палатах – республіканці й навпаки. Був баланс.
Можлива узурпація влади?
– Так. Це – не президент, а імператор. Який розподіл влади? Три гілки – виконавча, законодавча і судова – за республіканцями. Це вже не демократія. Тому нью-йоркські інтелектуали, трохи лівіші центру, навіть говорять, що це може призвести до фашизму.
Третя сила – верховний суд. Він здатен чинити значний опір президенту. Але Обамі не вдалося провести до нього п'ятого члена від демократів. Зараз по чотири – від них і республіканців. Якби було п'ять демократів і чотири республіканці, могли б скасовувати рішення президента. Але зараз п'ятого республіканця приведе Трамп.
Республіканці – це не тільки Трамп. Традиційно вони підтримують Україну. Наприклад, виступали за надання нам зброї.
– Можливо, не будуть скасовані санкції щодо Росії. Але це – пасивна позиція. До активної – запровадження нових – не перейдуть.
Що може тримати Трампа в рамках?
– Обмежити різкі й небезпечні кроки на міжнародній арені здатна економіка. Йому не дозволять піти на ізоляціоністські штучки, як от обмеження імпорту. Це палиця з двома кінцями: ти обмежиш, тобі обмежать. Загальні втрати можуть бути не на користь США.
За капіталізму економіка визначає політику. Після чотирьох років кошмару невидима рука ринку й глобалізація повернуть світ на круги свої. Глобалізація – це вигода для всіх, хоч і нерівномірна. Певні елементи системи виживуть.
А нам своє робить. Треба позбуватися настроїв, що за нас добрий дядя Сем усе зробить. Він може трішки сприяти чи бути нейтральним, але наші проблеми за нас не вирішить жоден американський президент.
Так чи інакше новій адміністрації доведеться вирішувати українське питання.
– Для цього є Державний департамент. Можливо, в ньому закриють відділ Євразії та Східної Європи. Це буде підвідділ у європейському.
У нас є центри підтримки в Пентагоні. Там ще на початку 1990-х розуміли, що Україна потрібна Америці. І маємо працювати з Конгресом.
Як зміниться роль Сполучених Штатів у врегулюванні конфлікту на Донбасі?
– Будуть якісь кроки назустріч Путіну. Очікувати, що нам дадуть зброю – маячня. Ньют Ґінґріч, імовірний майбутній держсекретар, брехав щодо цього. Хотів зробити нам приємне.
Трамп буде нейтральним. Професіонали пояснюватимуть йому: це – не вигідно для США, щоб він сам собі не вистрелив у ногу. Але Україна, загалом Східна Європа, йому, думаю, не цікаві.
Може "розміняти" Україну на Сирію?
– Розмінів не буде. Поки що не зрозуміло, чи можлива згода Росії й США стосовно Сирії.
Уся система міжнародної безпеки склалася після Другої світової війни й існувала на американському лідерстві. Трамп сказав: "Нам це не треба". У нього до міжнародної безпеки суто бізнесовий підхід. Задарма ніхто нічого не отримає. Америка не займається благодійністю. Хочете безпеки? Купуйте!
Якої ціни можуть вимагати від нас?
– Трамп – бізнесмен. Він не продасть нам зброю у борг. А політична підтримка буде така, що часи Обами згадуватимемо з великою тугою. України немає на політичній мапі Трампа. То як можна враховувати наші інтереси?
Якщо матимемо великий прогрес у сфері інвестиційного клімату, то, звичайно, Трамп не скаже нікому: не йдіть туди. В Україну прийде американський бізнес, і США захищатимуть його інтереси. Мільярдів 12 доларів капіталовкладень – і ми з'явимося на мапі світу. Хоч би скільки відділяли бізнес від політики, вони йдуть пліч-о-пліч. Кому треба політика, за якої не процвітає бізнес?
Але інвесторам потрібне верховенство права і нормальні суди. Політична стабільність і діючі закони. Можемо дійти до серця Трампа тільки через великі гроші. Вони дадуть нам робочі місця й податки в бюджет, і при цьому – заробіток американцям.
Які будуть стосунки Вашингтона з Пекіном?
– Можуть загострити традиційний сюжет порушення Китаєм прав інтелектуальної власності американських компаній. США здатні завалити китайську економіку, але навіщо? Є логіка глобалізації. Вони зав'язані між собою так міцно, як ніхто у світі.
Як Сполучені Штати розвиватимуть стосунки з Євросоюзом?
– Які відносини з ЄС? Або виконуватимете наші накази, або йдіть під три чорти.
Обама намагався будувати партнерські стосунки. Тепер спільний ринок Євросоюзу зі США поховано. Трамп бачить світ так, що ЄС – паразит, який жирує на крові американської економіки.
Чим найбільше здивує світ 2017 року?
– Американсько-російські відносини будуть великим шоу. Сподіваюсь, обійдеться без жертв.
Загалом – світ не перевернеться. Апокаліпсису й великої війни не буде.
1 
1
Коментарі