Степан Сосновий першим довів штучність Великого Голоду
У Харківському обласному архіві 2015-го в газеті "Нова Україна" за 8 листопада 1942 року натрапив на статтю економіста Степана Соснового "Правда про голод на Україні в 1932–1933-х". "Жахливі часи! Незабутні картини! Українська земля переповнилась стогоном голодних, криком дітей, плачем матерів, на очах яких помирали їхні знесилені діти, муками конаючих. Люди божеволіли і в божевіллі їли один одного. В усіх селах, на дорогах, на полях України, всюди з обличчями, змученими голодом, лежали загиблі. Земля вкрилася трупами", – йшлося в публікації.
Степан Сосновий на початку 1930-х жив у Харкові і працював у землевпорядному інституті сільського господарства. Хотів стати вченим. Та не судилося. Керівництво розкритикувало його працю "Райони спеціалізації сільського господарства України (статистично-економічна характеристика)". Соснового звільнили.
Працював агрономом у колгоспах Харківщини. Цікавився вирощуванням каучуконосів – культури кок-сагиз. Бачив тодішнє життя селян. Потім влаштувався науковим співробітником у Держкомстат УСРР. Мав доступ до інформації про економічне і соціальне становище України та інших республік.
На початку 1930-х очікували, що Харківська область стане передовою. Проте почався Голод, весь потенціал втратили.
У газеті "Нова Україна" з вересня 1942-го по січень 1943 року вийшли шість публікацій Соснового. Три з них – про Голодомор. У вступі до першої статті повідомляє, що розпочинає публікувати частинами свою працю "Що дали більшовики українському селянству". Але цього рукопису немає. Думаю, він його знищив.
Сосновий посилався на офіційні видання Держкомстату, Укрдержкомстату й інших установ. Оперує цифрами зі статистичних довідників 1933-го та 1939 року, звітів Народного господарства УСРР 1935-го. Мав доступ до документів. Ще писав про "секретну статистику", але, що мав на увазі, сказати складно.
В останні два місяці 1932 року та в першому півріччі 1933-го в Україні щодня помирали з голоду близько 23 тисяч людей, 17 – щохвилини, одна людина – кожні 3,5 секунди, писав Сосновий. Першим почав шукати причини й аналізувати наслідки Голодомору. Обґрунтував і ввів у науковий обіг статистичні дані про ймовірну кількість жертв. Вважав Голод 1932–1933 років штучним. Це була спланована політика сталінського керівництва під час колективізації й одержавлення аграрного сектора.
Економіст спростовує версію про неврожай 1932 року. Наголошує на безпідставному вилученні селянської худоби, розкуркуленні, надмірно високих планах хлібозаготівель: "Спочатку забрали з колхозних комор те, що було раніше роздане колхозникам на трудодні. Потім забрали фуражний фонд. Далі – насіннєвий матеріал. Потім ходили по хатах і забирали у селян останнє зерно задержаних ними на трудодні авансів. Більшовики знали, що на Україні посіяних зернових менше і стан їх у 1932 році гірший, аніж у попередніх. Проте план хлібозаготівель був занадто великий. Хіба це не перший захід організації голоду? Силоміць забирали останнє. Виривали з рота – це і є справжня організація голоду. І таку жахливу операцію радянська влада, більшовицька партія вчинила над усім українським народом".
Називає Сталіна найбільшим злочинцем у світі. Дорікає більшовикам, що вони свідомо приховували факт голоду, нічого не робили для його подолання.
Порівнює зі статистикою смертей від голодних років в Індії. Наводить втрати українців під час Першої світової війни. Звертає увагу, що вони менші, ніж під час Голодомору.
Німці в Харкові не пропагували темИ Голодомору, проте й не заважали українським націонал-патріотам. Це видно з кримінальних справ, які завели радянські органи після повернення. Розбиралися з людьми, які під час окупації співпрацювали з німцями.
Влітку 1943 року Степан Сосновий поїхав із делегацією агрономів до Берліна. У Харків увійшли радянські війська, і він до міста вже не повернувся. Дружина з дітьми евакуювалася до Києва. Туди поїхав і чоловік. Звідти подалися на Одещину. Мав можливість емігрувати, але залишився. Дружина важко захворіла й була лежача.
1950-го українська діаспора в Німеччині в газеті "Новий Ульм" почала друкувати статті з "Нової України". Про появу матеріалів Степана Соснового стало відомо радянським спецслужбам. Його почали шукати. Знайшли в селі Павлівка Арцизького району Одещини, де жив із дружиною Надією та синами Олександром і Володимиром. Працював агрономом. Арештували та звинуватили у "співпраці з ворогом та антирадянській агітації". Закидали членство у "Просвіті" й участь в організації виставки "Україна у часи большевизму". Дали 25 років таборів.
Степан Сосновий відбував покарання у Вологодській області Росії. Працював у концтаборі поблизу залізничної станції Шексна. 1956-го за хрущовською амністією вийшов на волю. Повернувся додому і дізнався, що дружина померла. Зійшовся з іншою жінкою і переїхав у Київ. Там за рік помер.
У 1980–1990-х з'явилися дослідники Голодомору. Вони користувалися статтями Степана Соснового і посилалися на нього.
3 
1
Коментарі