Усе моє життя – злети й падіння: щось зробив, швидко заробив, упав, збанкрутував, піднявся, зуби зціпив, пішов далі.
У школі був класичним ботаном і заучкою. Одним давав списувати. Інших підгодовував бутербродами. Після занять однокласники грали у футбол або квача, а я вертався додому, брав книжку, лягав на диван і занурювався в чужу історію. Коли вступив у вуз – усвідомив цю проблему. І замість дочитати чергову книжку, йшов із пацанами на пиво.
Із батьком не було відносин узагалі. Все моє дитинство він працював, спілкуватися не виходило. А коли потрібна була чоловіча підтримка, він уже був далеко.
Вперше побився в сьомому класі. Так розійшовся, що схопив хлопця за волосся і став дубасити головою об стіну. Власна агресія вразила: був готовий порвати його. Перш ніж зайти у клас, тричі пробігся з першого поверху на третій – так ковбасило.
Найбільша підстава була, коли працівник, якому довіряв, спробував перебити бізнес. Украв ідею й базу клієнтів і намагався зробити щось подібне. Я зібрав лекторів, з якими працював: "Хто до нього піде, про мене може забути". Всі залишилися. А його фірма за кілька місяців закрилася.
Найстрашніший момент у житті – коли півроку сидів удома й не знав, чим займатися. Народився син, а я байдикував. Депресія була моторошна, хотілося просто сидіти й вити на Місяць. Рятували комп'ютерні ігри.
Швидко впадаю в залежність: сигарети, алкоголь, комп'ютерні ігри. Але вона мене довго не тримає. Можу взяти якусь гру, посидіти перший день, другий, п'ятий – затягує. Сьомий, восьмий – іде на спад.
Якось вийшов погуляти з собакою – повернувся додому за 10 днів. Підходять двоє: "Треба поспілкуватися ". Наручники – клац, підсідає чувак і кладе пакетик кокаїну мені в кишеню. Це було під час рейдерського захоплення підприємства. Протримали добу в мавпятнику. Не залякували, не били. Випустили, а наступного дня затримали знову. Повезли вже в ізолятор тимчасового утримання. А я тоді любив дорого одягатися, на мені було пальто за півтори тисячі доларів. І ось заходжу в камеру, руки за спиною. Дивлюся на людей, вони – на мене. 10 секунд страху пам'ятаю досі.
Зрозуміти, чи маєш друзів, можна тільки коли впав, і впав сильно. Піднятися допоможуть хороший знайомий або товариш. І тільки друг готовий ризикнути чимось своїм. Для дружби характерна жертовність.
Десятки разів мені говорили, що хабарі спростили б отримання замовлень. Але за останні три роки не дав жодного. Може, війна так вплинула?
Коли прийшов Янукович, я був налаштований на еміграцію. Але їхати з порожніми руками було безглуздям.
Від походу добровольцем на фронт врятували бронежилети. Зрозумів, тут можу зробити більше.
Так як я ставлюся до роботи, можна протягнути п'ять, від сили – 10 років.
Моя слабка риса – перестрибування з проекту на проект. Доки шалено завантажений і є результати, кайфую. Коли починається рутина – складаю плани втечі. Працювати заради роботи – ідіотизм. Робота повинна приносити задоволення.
Головний урок бізнесу – ніколи не задирай голову. Зараз усе добре, є прибуток, справа розвивається. Але життя ось-ось підніме планку, статися може все, що завгодно. З часом до всього звикаєш. Є проблема? Ну, є. Будемо вирішувати. Не впадаєш у відчай і не психуєш. Шукаєш не винних, а рішення.
Моя улюблена приказка в офісі – рабство у нас ще не скасували. За необхідності люди працюють і в суботу, і в неділю, і по 20 годин на добу. Бо є ідея.
Якщо потрібен результат – досягну, незважаючи ні на що. Прийматиму жорсткі рішення й ламатиму через коліно.
Якби була можливість, запросив би на вечерю Алана Маска (канадсько-американський інженер, підприємець, винахідник, мільярдер. – Країна). Він зміг реалізувати те, про що я тільки мрію.
Подобається жити тут, а коли вийду на пенсію – махну на Кубу. Куплю дайвінг-клуб, і нарешті життя й робота будуть єдиним цілим.
До 35 років вважав себе хлопчаком. А потім почали вилазити дрібні проблеми зі здоров'ям. Зрозумів, почалася друга половина життя.
Головне розчарування – політика. Люди продають голоси за що завгодно – машину щебінки, броньовані двері в під'їзді.
Команда – занадто красиве слово. Будь-який бізнес – це зграя. У зграї є вожак, якого повинні слухатися. А він – у відповіді за своїх.
Відчув себе чоловіком, коли став заробляти серйозні гроші.
Сенс життя – в самореалізації та хорошій освіті для дітей.
Намагаюся не лягати спати, не вирішивши сімейних конфліктів.
Посадив дитину на велосипед. Через 100 метрів біганини зловив задишку. Стало страшно. Наступного дня почав ранкові пробіжки.
Не вірю в допомогу психолога. Тільки ти можеш собі допомогти – розібратися в своїх страхах, усвідомити їх і знайти рішення.
Захоплювався математикою азартних ігор. Вигравав регулярно, але якою ціною? Як комп'ютер, вирішував у голові математичні задачі – по 6 годин на добу. І без краплі спиртного. Це було каторгою.
Перший раз випив у дев'ятому класі в поїзді "Харків–Київ". Однокласниця Аня змішала в літровій кружці спирт із газованою водою. Кружка пішла по колу, і після цього восьмеро відключилися.
У моєму розумінні, добра і зла не існує. Є крайні прояви зла, а все решта – сіра зона.
Негідник – людина, яка регулярно не виконує своїх зобов'язань.
В Україні немає реформ, бо вибираємо не тих, кого треба.
Головне у стосунках – уміння домовлятися.
Я і мистецтво – два полюси. Подивитися кінокомедію – будь ласка. Але що робити на концерті чи в театрі? Це для мене загадка.
Мозок постійно повинен бути завантажений – інакше відчуваю роздратування. Навіть коли засинаю, продовжую програвати якісь ситуації.
Постійно шукаю баланс між задоволенням і необхідністю.
5 
1
Коментарі