Матері балансують між тим, щоб дати дитині любов, але не "забагато", – каже соціолог Олена Стрельник
Як змінилася українська сім'я за останні 20 років?
– Змінюються форми сімейних відносин. Українці стали пізніше брати шлюб і народжувати. Жінки вперше виходять заміж у 25 років, чоловіки – у 27. 1991-го – у 22 й 24 роки, відповідно.
Побільшало незареєстрованих партнерств, але суспільство ставиться до них толерантно.
З'явилися сім'ї на відстані. Жінка їде на заробітки за кордон, а чоловік з дитиною залишаються в Україні. Виникли шпагатні шлюби: чоловік і дружина живуть у різних містах, зустрічаються на вихідних. Такі виклики створює ринок праці.
Яка ситуація з розлученнями?
– У нас частіше розлучаються, ніж у середньому в країнах Євросоюзу. Там на кожну тисячу населення – два розриви, в Україні – три. За останні 20 років не стали більше розлучатися. В середньому 40 відсотків офіційно зареєстрованих шлюбів розпадаються.
Торік Мін'юст анонсував сервіси, що дозволяють одружитися і розлучитися онлайн. На ставлення до шлюбу це якось впливає?
– Спрощення процедури підвищить кількість реєстрацій шлюбів, але кількість розлучень зросте пропорційно.
Шлюб онлайн – це кілька кліків мишкою. Немає ритуалу – подання заяви, підготовка до весілля.
– Інколи це грає проти укладання шлюбу. Пари можуть відкладати реєстрацію стосунків через те, що немає коштів на весілля.
До чого більше схиляються українські жінки?
– Опитувала працюючих полтавських мам із дітьми до 10 років. Просила позначити свою життєву позицію на шкалі від 1 до 10. Де 1 – це лише турбота про дітей, а 10 – винятково робота. Дві третини зізналися, що їхні інтереси зосереджено переважно на турботі про дітей. Українки більше зосереджені на сім'ї. Кар'єрноорієнтованих менше. Чоловік може без ускладнень мати сім'ю й кар'єру одночасно. А жінки змушені вибирати між материнством і працею.
Що таке "інтенсивне материнство"?
– Визначення належить американському соціологу Шерон Гейз. Це про мам, які приділяють багато часу й уваги турботі про дітей.
Упродовж 1990–2000 років у нас сформувався образ відповідального батьківства. Оскільки вихованням дітей займаються переважно жінки, на них це тисне більше. Сучасна мати читає Євгена Комаровського (дитячий лікар, автор книжок і телепередач про здоров'я дітей. – Країна) й спеціалізовані журнали, знається на педіатрії, дитячій психології, уміє навчити сина чи доньку математики й читання.
Сучасна мати багато уваги приділяє емоційному світу, чого раніше не було. Вона співпереживає дитині, вирішує її психологічні конфлікти.
На дітей це не тисне?
– Коли говорять про матерів, то є два полярні образи: погана, якій до дитини байдуже, і гіперопікаюча, що літає й постійно моніторить сина або доньку. Вважають, що та й інша – погано для дитини. Отже, матері балансують між тим, щоб дати дитині любов, але не "забагато".
А як же "супермами"?
– Медіа розповідають про успішних багатодітних мам-селебретіс. Жінка намагається наслідувати цей образ – "я теж можу". Але треба розуміти: мати-знаменитість, наприклад, здатна наймати няню чи водія, який возить дітей на гуртки. Більшості українок ці ресурси недоступні. Якщо поруч немає державного дитячого садка, є ризик, що мама не виходитиме на роботу – через брак грошей на няню. Супермами – це ті, які мають можливість залучити допомогу ззовні.
Що ж тоді робити?
– Не прагнути бути супермамою. Це стрес. Ви постійно думатимете, що недостатньо хороша. Жодна мати не може бути ідеальною.
Як змінюються традиційні уявлення про ролі жінок та чоловіків у сім'ї?
– Міська освічена молодь більше орієнтована на партнерські рівноправні стосунки. Тобто розподіл ролей у сім'ї базується не на тому, що ти – жінка чи чоловік, а виходячи з того, кому що зручніше зробити. Наприклад, хто раніше прийшов з роботи, той готує вечерю. Серед менш освічених людей старшого віку панують консервативні уявлення. Жінка тримає все на собі й ходить на роботу.
Рівень позашлюбної народжуваності вищий у селі. Бо такі матері мають право на державну соціальну допомогу як одинокі. Тому народжують у партнерстві, але не оформлюють стосунків заради виплат. У селі це більший стимул, бо рівень життя – нижчий.
Як змінюються родини в Європі, й де Україна в цьому процесі?
– За кількістю дітей, які живуть з одним із батьків, наша країна посередині. У нас це 20 відсотків. Українки раніше народжують первістків – у 24,5 року, в ЄС – у 28,5 року. Українці консервативніші в уявленнях про материнство. 2008-го проводили дослідження в усіх країнах Європи. Запитували: чи погоджуєтеся з тим, що жінка повинна бути готова менше працювати на роботі, щоб приділяти увагу сім'ї? Частка тих, хто погодився з цим твердженням, в Україні була найвищою серед європейських країн.
У нас чоловіки менше, ніж у країнах ЄС, залучені до догляду за дітьми. Там є відпустка спеціально для тата: від кількох днів у Португалії, до двох місяців – у Швеції. Якщо чоловік таку відпустку не бере, то сім'я її втрачає, компенсації немає. У Швеції відпустку оплачують на 90 відсотків зарплати. Добре було б в Україні таке впровадити. У нас декрет беруть 2 відсотки чоловіків.
У Швеції два місяці відпустки по догляду за дитиною резервується за татом, стільки ж – за мамою. Інші 12 місяців батьки ділять між собою. Цю частину здебільшого беруть жінки.
Як рівень життя впливає на демографічну ситуацію в країні?
– В Україні рівень народжуваності середній, порівняно з Європою. Найвищий – в Ірландії, Франції та Британії. А один із найнижчих – у Німеччині. Тому не можна говорити про прямий зв'язок між рівнем життя в країні та народжуваністю.
У Франції й Британії приблизно однакові доволі високі демографічні показники. У першій потужно підтримують сімей з дітьми. Наприклад, є державні ясла. У Британії державної підтримки батьків немає: приватні навчальні заклади, наймані няні, ніяких тривалих відпусток.
Що найбільше впливає на бажання народжувати дітей?
– Чимало розмов про підвищення допомоги при народженні дитини. Це не працює. Раніше народжували, щоб було кому на старості подати склянку води. Зараз це не актуально. Народжують, бо хочуть бути щасливими, досягти гармонії, бачити продовження себе в дітях.
Раніше шлюб був способом виживання. Зараз самотня людина може себе утримувати, бути успішною і виховувати дитину. Як лібералізація стосунків впливає на вибір партнера?
– 100 й більше років тому шлюби укладалися з господарських міркувань. Кохання не було основою створення родини. Зараз керуємося почуттями. Якщо кохання зникає, чоловік чи жінка більше не знаходять емоційного комфорту в шлюбі й розривають його.
Бути самотнім батьком і самотньою матір'ю – це різні історії. В Україні більше самотніх матерів, ніж батьків. Скільки народжують свідомо поза шлюбом – не знаємо. Жінці складно виховувати дитину самотужки. Позаторік в Україні відкрили 670 тисяч кримінальних проваджень про примусове стягнення аліментів.
Якою бачите сім'ю у майбутньому?
– Це простір взаємоповаги та емоційного затишку. Родина матиме одну або двоє дітей. Навряд чи житиме з бабусями й дідусями. Батьки порівну і працюватимуть, і розподілятимуть хатні обов'язки.
В українському парламенті 12 відсотків жінок. У Скандинавських країнах показник сягає 40 процентів. Річ у дискримінації чи жінкам в Україні не цікава політика?
– 12 відсотків – це трохи більше, ніж було в попередній Верховній Раді. Не йдеться про те, щоб жінок силоміць притягнути в політику. Треба лише підтримати тих, хто прагне туди.
Трохи скоротився розрив між зарплатами жінок і чоловіків. У 1990-ті жінкам платили на третину менше, а тепер – на чверть. Торік суттєво розширили перелік спеціальностей для жінок в армії.
3 
1
Коментарі