Україна повинна здобути низку значимих військових перемог, які покажуть Кремлю, що продовжувати гібридну війну безглуздо. Санкції тут не допоможуть, – вважає економіст Владислав Іноземцев
Президент США знехотя, але підписав закон про нові санкції проти Росії. Як це може вплинути на відносини адміністрації Дональда Трампа з Володимиром Путіним?
– Останніми днями в Кремлі домінує не так агресивність, як розгубленість. Там до останнього були впевнені, що відносини з Вашингтоном налагодяться. Всі російські експерти – хто із задоволенням, а хто і навпаки – коментували зустріч Трампа й Путіна як успішну спробу встановлення робочих відносин. Однак прориву не відбулося.
Найближчим часом сторони вичікуватимуть. Трамп не форсуватиме застосування санкцій. І не тому, що він чимось зобов'язаний Путіну або так прагне налагодити відносини з нібито милою йому Росією. А через свій "мачизм", який не дозволить йому "піти на поводу" в Конгресу. Путін також не робитиме різких рухів, щоб не загострювати ситуацію, яка вже загрожує зростанням невдоволення в російській еліті. Тому не побачимо значних зовнішньополітичних загострень навколо цієї теми до початку наступного року. Тоді американські урядові структури представлять доповідь про фінансові інтереси та іноземні активи кремлівського "ближнього кола".
Російські політики визнають: за час перебування Путіна при владі відносини між Москвою і Вашингтоном виглядають зруйнованими.
Яким буде ефект санкцій для російської економіки?
– Це залежатиме від рішучості американської адміністрації ці санкції реалізовувати. По суті, закон не зобов'язує Білий дім робити нічого іншого, крім підготовки звітів про навколопутінську корупцію. За бажання, можна заборонити інвестувати в російські акції, після чого обрушиться фондовий ринок. Також можна відмовити російським компаніям практично в усіх консультаційних послугах. Це зупинить IPO (процес Initial public offering компанія проводить перед продажем акцій; це – зміна статусу організації з приватної, акціонером якої не може стати будь-хто, на публічну. – Країна) і отримання синдикованих кредитів (від кількох кредиторів. – Країна). Можна заблокувати більшість нових енергетичних проектів. Але це можливо за наявності політичної волі. Чи буде це зроблено – поки що питання.
Застосування санкцій залежатиме від того, наскільки сильним буде тиск Конгресу на Трампа щодо розслідування "російського сліду" в його передвиборній кампанії. Що небезпечнішою вважатиме президент цю справу, то до більшої співпраці з Конгресом буде схильний.
Що буде з проектами Газпрому, бюджетом, рахунками та активами російської верхівки у США?
– "Північний потік-2" (газогін із Росії до Німеччини в обхід України. Може позбавити нас $2 млрд доходу на рік. – Країна), імовірно, не реалізують. Але російська газова галузь жила без нього багато років.
Бюджет РФ зараз підривають не так санкції, як значні витрати на безпеку і військових. І, звісно, корупція.
Рахунків-активів у російської верхівки в США небагато – це нерухомість низки депутатів і чиновників. У РФ завжди ставилися до американської юрисдикції з острахом. Основні кошти "припарковані" в офшорних зонах, а велика частина нерухомості й виробничих активів – в Європі.
Як вплинуть нові санкції на рівень життя росіян, соцвиплати?
– До середини 2018 року Кремль має фінансові резерви на бюджетні витрати в запланованих масштабах. Тим більше, що наближаються президентські вибори, збоїв у цій сфері чекати неварто.
Але знизиться попит на російський суверенний і квазісуверенний борг. Це спричинить відтік капіталів. Він не буде катастрофічний для економіки, але здатний спровокувати зниження курсу рубля на 10‑15 відсотків. Що, в свою чергу, збільшить інфляцію на 1–2 відсотки, але вже наступного року.
Чи можуть санкції зупинити зовнішньополітичну агресію Росії?
– Конфлікт на Донбасі не має бажаного для України політичного рішення. Київ повинен здобути низку значимих військових перемог, які показали б Росії, що продовжувати гібридну війну безглуздо. Санкції, думаю, тут не допоможуть.
Щодо жорсткіших санкцій – питання в тому: чого за їх допомогою хочуть досягти? Щоб Росії пішла з Криму і Донбасу – то тут потрібніше посилення української армії, вступ країни в НАТО і жорсткі сигнали Москві, що Захід готовий до масштабної конфронтації. Якщо економічної деградації Росії – то досить повної реалізації кроків, прописаних у прийнятому новому законі. Усе залежатиме від того, як він працюватиме. І лише через півроку можна буде говорити, чи розширюватимуть санкції далі.
Вони наближають кінець режиму Путіна?
– Так, безумовно. Але не так наближають кінець, як створюють умови для цього. Санкції змушують російські еліти задуматися, куди йде країна і наскільки далеко цим шляхом вони хочуть пройти разом із Володимиром Володимировичем.
Кремль відреагував на нові санкції заявою про скорочення 750 співробітників американського посольства і консульств. Це і є вся відповідь країни, яка останні три роки тероризує світ наявністю у неї ядерної зброї?
– Парадоксально, але, швидше за все, так. Путіну певною мірою пощастило, що подібне вислання не провели наприкінці 2016 року. Зараз цей акт можна трактувати як симетричну відповідь на дії Барака Обами, нехай і запізнілу. Але не як відповідь на санкції. Тим більше, Трамп заявив про "неконституційність" закону, який зв'язує йому руки в сфері зовнішньої політики. Тому певний політес дотримано.
Це підкреслює вичікувальний характер позиції нинішньої Москви.
Якою буде подальша політика США щодо Росії?
– Основним вектором буде ізоляція РФ і спроба обмежити її зв'язки із західними країнами – під приводом протидії російській гібридній агресії. Справа не дійде до повноцінної торгової блокади, але Вашингтон зацікавлений закрити Москві доступ до передових технологій, які вона самостійно не здатна розробити і комерціалізувати.
В Америці розуміють також, що подальший розвиток національної енергетики передбачає експансію на європейський ринок сланцевих нафти і газу. І російські компанії тут конкуренти, яких добре було б позбутися. Крім того, болісним моментом для Кремля стане відповідь Вашингтона на російські вибрики в кіберпросторі. Вони турбують американських політиків значно більше, ніж агресія проти України. На цьому напрямку будуть "зосереджені найкращі сили", і на Москву чекає багато неприємностей.
А чого чекати від політики Вашингтона щодо Києва? Яка буде роль США у вирішенні українсько-російського конфлікту?
– Київ може виявитися бенефіціаром не так власних досягнень, як стрімкого погіршення ставлення США до РФ. Цілком можна очікувати активізації співробітництва по військовій лінії – аж до зняття обмежень на постачання летальної та наступальної зброї. Також – участі американської дипломатії в організації процесу мирного врегулювання, який міг би замінити дискредитований Мінський формат. Вашингтон може натиснути на європейських союзників, щоб вони надали значнішої допомоги Києву. При цьому Україна сама по собі не стане для США і Заходу більш значущим контрагентом, ніж Росія. В найближчі роки Київ залишиться певною "розмінною картою" в іграх Вашингтона і Москви.
Для України значно важливіше вибудовування відносин з Європою, ніж зі Сполученими Штатами. Саме в ЄС лежать ключі до інвестицій в Україну, до наступних етапів інтеграції в євроатлантичні структури, до суттєвого поштовху в економічному розвитку.
На жаль, ЄС не цінує українські жертви і статус України як "лінії оборони" Заходу проти "російської орди". Щоб зацікавити європейців, Україна повинна бути економічно успішною і пропонувати вигідні їм варіанти співпраці. На цінностях в діалозі з ЄС далеко вже не виїхати – потрібні прагматичні пропозиції.
Тимчасовий альянс України зі США на антиросійському ґрунті зараз можливий і вигідний Києву. Але не варто тішитися ілюзіями, що він виявиться стабільним і довготерміновим.
Нові санкції обурили Євросоюз. Міністр економіки Німеччини Бригіта Ципріс заявила, що вони порушують міжнародне право. Наскільки країни ЄС економічно залежні від Росії, і який ефект ці санкції матимуть на європейський бізнес?
– У всьому цьому більше навколополітичних емоцій, ніж здорового розрахунку. Трамп злиться на Конгрес, що обмежує його владу, а європейські лідери не в захваті від того, що їм та їхнім компаніям доведеться "підлаштовуватися" під американські обмежувальні заходи. Звідси й гучні заяви.
Європа не надто залежна від бізнесу з РФ. Насамперед тому, що Росія з причин, далеких від санкційних, перебуває не в кращому економічному становищі й не може служити для ЄС широким ринком, яким вона була у 2000-х. Постачання устаткування для нафто- і газовидобутку на шельфі і в північних широтах не актуальні через значні витрати, що роблять видобуток там нерентабельним. Ширвжиток іде в РФ у значно більших обсягах із Китаю, ніж із Франції або Італії – через невисоку нині купівельну спроможність росіян.
Жодного "конфлікту" між США і ЄС через санкції не станеться – усе закінчиться заявами. Європейці в десятки разів більше зацікавлені в Штатах, ніж у Росії. Всі глобальні фінанси зав'язані на розрахунках через американські банки. Більшість технологічних новацій і протоколів виходять із США. Європейська безпека багато в чому "зав'язана" на Америці. Крім того, європейці зацікавлені, щоб Росія не тероризувала і сам ЄС.
Навесні ви говорили, що російська економіка відштовхнулася від дна і демонструє невелике зростання. В якій точці вона перебуває зараз і які має перспективи?
– У бізнесу останнім часом з'явилася впевненість у майбутньому – звідси зростання зайнятості, стабілізація зарплат, певне збільшення інвестицій. Однак усе це не говорить про радикальні зміни настроїв і про можливість відновлення стійкого зростання. Сама влада з непритаманним одкровенням каже, що в найближчі 10 років економічне зростання становитиме щонайбільше 1,5–2 відсотки на рік. Це означає скорочення частки Росії у світовій економіці і загальне "животіння". У президента й уряду немає бачення майбутнього, а обмежувальні кроки Заходу ще більше скорочують можливість розвитку. Вважаю, у найближчі роки влада буде діяти за рецептом радянського анекдоту часів застою: "Треба затулити вікна у вагоні фіранками, розгойдувати його, і буде враження, що кудись їдемо".
РФ ступила в довгу смугу застою, а скоріше, навіть повільної деградації.
Від президентських виборів у Росії нічого нового очікувати не варто, на думку експертів. Мовляв, усе вже вирішено, вони виграні Путіним, Медведєв "списаний в утиль", Навальний нічого не змінить. РФ продовжить іти по шляху авторитаризму.
– Країна справді йде цим шляхом. І – відродженням імперського чаду. Опозиційні політики, навіть ті, що розказують про демократію і верховенство права, набирають в рот води, щойно справа доходить до агресії їхної країни проти України і анексії Криму. Навіть у найліберальнішій тусовці вважають моветоном говорити про трагедію кримськотатарського народу. Росія не збирається повертатися у статус нормальної країни. Вона й була такою тільки кілька років – за Горбачова і за раннього Єльцина.
На виборах-2018 несподіванок чекати не слід. Путіна тріумфально переоберуть президентом, склад еліти не дуже зміниться. Навіть не впевнений, що буде новий прем'єр. У розповідях Олексія Кудріна (екс-міністр фінансів РФ. – Країна) про те, що після переобрання Путін почне реформи, навіть складно сказати, чого більше – інфантилізму чи спроби збити з пантелику громадську думку. Нічого змінювати в Росії сьогодні ніхто не планує.
Може такий стан затягнутися на 10 і більше років?
– У цьому я не впевнений. 2024 року в Путіна не буде формального приводу знову претендувати на президентство. На той час ситуація в економіці помітно погіршиться. Незадоволених стане значно більше – і складно сказати, як поведеться путінський наступник. А проголошення Володимира Володимировича довічним лідером або монархом у таких умовах здатне підірвати ситуацію. Тож давайте доживемо до 2024-го. А там видно буде.
3 
35413
Коментарі