Вівторок, 18 квітня 2017 16:10

"Росія хоче закінчити війну на Донбасі, але на своїх умовах"

У Заходу немає сил і бажання інтегрувати Україну, – каже російський політолог Лілія Шевцова

Як розвиватимуться стосунки між Москвою і Вашингтоном після авіаударів у Сирії?

– Цього ніхто не знає. Ні Москва, ні Вашингтон. Маємо двох непередбачуваних лідерів. При цьому в непередбачуваності Трамп переграє Путіна.

Російський президент має чітку стратегію. Знає, чого хоче. Дає це зрозуміти. Від Сполучених Штатів хоче збалансованих відносин, співробітництва і діалогу. Водночас – прагне стримувати вплив американців на пострадянські країни. Так йому бачиться картина.

Чого хоче Трамп, не знає навіть він сам. Події у Сирії це довели. Трамп за добу кардинально змінив підхід до зовнішньої політики. ­Казав, що Америка не втручатиметься у Сирію. Був байдужий до режиму Асада. Заявляв, що проти будь-яких дій на Близькому Сході. І раптом 59 "Томагавків" атакують аеропорт у Сирії. На Трампа могла вплинути його команда. Або піддався емоціям. Побачив фото дітей, що помирають від атаки нервово-паралітичним газом зарином, і вигукнув: "Як можна вбивати дітей?"

Про атаку американці попередили Москву. Задіяли всі контакти, щоб уникнути зіткнення з російськими та іранськими військами.

Очевидно, це новий етап світових взаємовідносин. Ситуація загострюється. Але не зрозуміло, якою мірою США будуть задіяні в Сирії. Не зрозумілі правові, військові основи взаємодії з Росією. А також – як американські військові ставляться до авіаударів по Сирії і залучення їх у цей конфлікт.

Лілія ШЕВЦОВА, 67 років, політолог, історик. Народилася 7 жовтня 1949-го у Львові. Закінчила Московський державний інститут міжнародних відносин, пізніше – Академію суспільних наук. Працювала в Інституті економіки, заступником директора Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень. На початку 1990-х викладала в університетах США: Берклі, Корнелльському, Джорджтаунському. Працювала у Фонді Карнеґі, у Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні, була професором Московського державного інституту міжнародних відносин при МЗС Росії. Із 2014 року – позаштатний старший науковий співробітник інституту Брукінгс у Вашингтоні. Автор книжок ”Єльцинська Росія: міфи та реальність”, ”Путінська Росія”, ”Самотня держава. Чому Росія не стала Заходом і чому Росії складно із Заходом”. У вересні 2014-го разом із західними й українськими експертами підписала лист до журналу The Atlantic. У ньому Росію називають агресором, що вторгся в Україну. Закликають посилити західні санкції проти РФ. В ефірі одного з ток-шоу сказала, що замислюється над зміною російського громадянства на українське. Заміжня
Лілія ШЕВЦОВА, 67 років, політолог, історик. Народилася 7 жовтня 1949-го у Львові. Закінчила Московський державний інститут міжнародних відносин, пізніше – Академію суспільних наук. Працювала в Інституті економіки, заступником директора Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень. На початку 1990-х викладала в університетах США: Берклі, Корнелльському, Джорджтаунському. Працювала у Фонді Карнеґі, у Королівському інституті міжнародних відносин у Лондоні, була професором Московського державного інституту міжнародних відносин при МЗС Росії. Із 2014 року – позаштатний старший науковий співробітник інституту Брукінгс у Вашингтоні. Автор книжок ”Єльцинська Росія: міфи та реальність”, ”Путінська Росія”, ”Самотня держава. Чому Росія не стала Заходом і чому Росії складно із Заходом”. У вересні 2014-го разом із західними й українськими експертами підписала лист до журналу The Atlantic. У ньому Росію називають агресором, що вторгся в Україну. Закликають посилити західні санкції проти РФ. В ефірі одного з ток-шоу сказала, що замислюється над зміною російського громадянства на українське. Заміжня

Чи є якісь сценарії?

– Москва вижидає. Путін заявив, що хоче нормалізації стосунків зі Сполученими Штатами. Утримується від кроків, що можуть ускладнити ситуацію. Фактично російський президент простягнув руку США і чекає на відповідь.

Чому?

– Москва не може прорвати блокаду санкцій без допомоги Вашингтона. РФ змушена використовувати західні ресурси. Санкції ускладнюють справи для російської економіки.

У Трампа відсутня усвідомлена зовнішньополітична стратегія. Держсекретар Рекс Тіллерсон не має навіть команди, яка працювала б у російському напрямку. Більше того: є кілька центрів впливу на зовнішньополітичні ініціативи президента. Який переможе? Чи це буде держсекретар, який ще не до кінця визначився з позицією? А може, переможе нова команда в Раді нацбезпеки? Чи візьмуть гору військові? Вони тільки починають формувати свою стратегію щодо РФ.

Зрозуміло одне: Росія не може стати союзником Америки з цілої низки напрямків. Їх озвучив Трамп. Москва не підтримає Вашингтон у конфронтації з Пекіном. Не протидіятиме разом з американцями Ірану. Не буде союзником Вашингтона в боротьбі з ісламським радикалізмом. Спірні питання накопичуються.

Як бути Європі в цій ситуації?

– Має подолати внутрішньо-політичну кризу і врешті виробити хоч якусь концепцію зовнішньої політики. Брюссель не сильний у цьому. Тому все залежить від впливовості Анґели Меркель. А ще від того, чи вдасться їй відновити німецько-французьку вісь. Почекаємо до кінця року. Тоді, після виборів, встоїться влада у Парижі й Берліні.

Європа слабка без Америки. Потрібно відновити трансатлантичну співпрацю – між ЄС і Штатами.

Доки Росія і США розбираються у Сирії, на Донбасі можна чекати затишшя?

– Це суперечлива точка зору – думати, що якась подія відволіче Москву від війни в Україні. У Кремлі спеціально провокують конфлікти за межами РФ, щоб світ забув про війну на Донбасі.

З другого боку, Путіну не по кишені дві війни – в Україні та Сирії. Однак Росія не може піти з Донбасу ні з чим. Хоче закінчити війну, але на своїх умовах. Прагне виконання Мінських домовленостей у своїй інтерпретації.

Але вони не діють. Чи є альтернатива Мінським домовленостям?

– Її повинен запропонувати Захід. При цьому Київ і Москва також мають бути готові до альтернативи. Казус у тому, що Росію сприймають не тільки як учасника переговорів, а і як модератора війни. У цьому все лицемірство ситуації. Поки що Німеччина і Франція не готові поховати Мінські домовленості. По-перше, зайняті своїми проблемами. По-друге, ще сподіваються на компроміс – половинне виконання домовленостей.

Зараз перекладають відповідальність за провал "Мінська" одне на одного.

Москва загнала себе в кут?

– З осені 2014-го Путін через "Мінськ-1" і "Мінськ-2" почав шукати, як вийти з війни з Україною і зняти санкції. У Кремлі розуміють, що колишнє завдання по "вштовхуванню" ЛНР і ДНР на територію України і розриву її зсередини – вже не здійснити. Для Кремля йдеться про збереження обличчя: як представити поразку перемогою? Це значить покласти на Київ відповідальність за провал Мінських домовленостей. Залучають найрізноманітніші засоби. Розпалювання воєнних дій на Донбасі – це спроба змусити Захід прийняти кремлівські умови "замирення". І там є сили, готові до угоди. Берлін давно намагається знайти нову формулу компромісу між російською і українською позицією. ­Водночас Європа не хоче перетворити Україну на зону впливу Москви.

Санкції проти Росії ефективні?

– У світовій практиці санкції застосовувалися десятки разів. Більшість не мали успіху. Є різні думки щодо того, наскільки спрацювали теперішні. З одного боку, вони не привели до зміни курсу Москви щодо України. Не привели до обвалу економіки. Торік екс-міністр фінансів Олексій Кудрін заявив, що в результаті санкцій Росія втрачає від 0,8 до 1 відсотка валового внутрішнього продукту. За іншими підрахунками – до півтора відсотка ВВП. РФ здатна пережити ці втрати.

Санкції дієвіші в політичному вимірі. По-перше, став очевидний провал зовнішньої політики Кремля, орієнтованої на підрив єдності Заходу. Ліберальні демократії продемонстрували здатність об'єднатися навколо питання про ці санкції. По-друге, значно більших збитків для економіки і життєвого рівня громадян завдали російські контрсанкції. Вжиті проти Заходу обмеження призвели до підвищення цін – від 15 до 25 відсотків на різні групи імпортних товарів.

”Маємо двох непередбачуваних лідерів. При цьому у непередбачуваності Трамп переграє Путіна… Російське втручання у Сирію якраз і було спробою відволікти світ від України”, – каже політолог Лілія ШЕВЦОВА. Художник Володимир Казаневський це бачить так
”Маємо двох непередбачуваних лідерів. При цьому у непередбачуваності Трамп переграє Путіна… Російське втручання у Сирію якраз і було спробою відволікти світ від України”, – каже політолог Лілія ШЕВЦОВА. Художник Володимир Казаневський це бачить так

Санкції можуть скасувати?

– Протягом 2017 року – ні.

Найбільш болісні секторальні санкції. Вони обмежують можливості рефінансування, блокують доступ до Росії обладнання для видобувної промисловості, нових технологій, яких гостро потребує військово-промислових комплекс.

Можуть скасувати президентські вибори 2018 року?

– Поки що немає ознак цього. Навіщо? Щоб підвісити владу в повітрі? Кремль шукає можливі сценарії проведення виборів. Основний варіант: організувати референдум з питання підтримки Путіна. Зробити його об'єднувачем і гарантом.

Однак неочікуваний вихід людей на вулиці 26 березня змінює картину. Путін уже не може бути об'єднувачем. Ставка на підвищення явки небезпечна. Народ може прийти і проголосувати не так, як треба. Зараз основний сценарій – мобілізаційний: "Росія в небезпеці".

Куди рухається Російська Федерація?

– Вона – на стадії згасання і занепаду системи самодержавства. Але в такому процесі країна вариться вже давно, принаймні з моменту смерті Сталіна. Одним із найгостріших періодів цього занепаду був розпад СРСР 1991 року.

Зараз система знайшла новий спосіб виживання: шантажують світ ядерним статусом. Ще зберігається набір внутрішніх ресурсів виживання, нехай і в режимі стагнації та занепаду.

Що діється всередині суспільства, важко зрозуміти. І ніхто не може сказати, чи збережеться тенденція повільного згасання або станеться крещендо і все вибухне. Зрозуміло одне: неконтрольовані судоми і загроза розпаду ядерної держави надзвичайно небезпечні – для російського суспільства і світу.

Страх апокаліпсису відчувають і противники системи всередині РФ, і навколишній світ. Ключі до стабільної Росії багато в чому – у західній кишені. Ось відмовся Європа від російського газу, і що Москва робитиме? Британія починає з'ясовувати, звідки взялися кошти у російської діаспори для життя в Лондограді – це найпотужніший удар по російському провладному класу.

Британія виходить з Євросоюзу. Якою мірою тепер для неї цікава Україна?

– З відходом Великої Британії Європа виявляється калікою, яка втратила руку. Роль Лондона була виняткова. Велика Британія може отримати нове дихання, але тільки в альянсі зі США. Загалом же зовнішньо­політична роль Лондона зменшується.

За яким сценарієм, найімовірніше, розвиватиметься Україна?

– Як росіянці мені складно коментувати події в Україні. Наші країни перебувають у стані війни. Нехай і неоголошеної. І ця ситуація – ні миру, ні війни – ускладнює картину.

Україні вдалося найважливіше – обрати новий цивілізаційний вектор і втримати його. Україна руйнує скріпи старої системи – через реформу енергетики, через боротьбу, нехай і складну, з корупцією, із захопленням держави олігархами. Країна змушена була створювати нову модель трансформації – іншу, ніж та, через яку проходили балтійські країни і Східна Європа. З комунізму було легше виходити, ніж із посткомунізму. ­Зокрема й тому, що Захід був готовий зробити ці країни частиною себе. А зараз у нього немає сил і бажання інтегрувати Україну.

Зараз ви читаєте новину «"Росія хоче закінчити війну на Донбасі, але на своїх умовах"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua
Загрузка...

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі