У комп'ютерів рано чи пізно з'явиться власне "я", вважає російська нейролінгвіст Тетяна Чернігівська
Тетяна ЧЕРНІГІВСЬКА, 63 роки
Біолог, лінгвіст, професор кафедри загального мовознавства філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету.
Народилася 1947-го в Ленінграді. Вивчала експериментальну фонетику на відділенні англійської філології в Ленінградському університеті. Захистила дві докторські дисертації - з теорії мовознавства та фізіології. До 1998-го працювала в Інституті еволюційної фізіології та біохімії в лабораторіях біоакустики, функціональної асиметрії мозку, порівняльної фізіології сенсорних систем. 2000 року з її ініціативи в університеті відкрилася спеціалізація "Психолінгвістика", торік - магістратура з когнітивної науки. 2003-го та 2005-го Американський біографічний інститут номінував її "Жінкою року". Очолює Петербурзьку школу психолінгвістики. З 2008-го - президент Міжрегіональної асоціації когнітивних досліджень. Цьогоріч у листопаді отримала американську премію Cicero Award за ораторську майстерність і популяризацію російської наукової думки
Які останні відкриття в галузі вивчення будови людського мозку?
- 95 відсотків Всесвіту - темна матерія. Але це те, що знаходиться далеко від нас, і невідомо, коли ми до нього дістанемося. Вчені з'ясували, що своя "темна матерія" є в кожного в голові. Головні дійові особи в мозку - нейрони. Їх багато, а зв'язків між ними ще більше - квадрильйон, величина, яку годі усвідомити. Нейрони містяться в середовищі глії, від грецького "клей". Раніше вважали, що глія - це така собі упаковка для нейронів. Але важко уявити, що Творець просто так поклав до черепної коробки речовину, якої вдесятеро більше, ніж самих нейронів. Глію називають "темною речовиною мозку". Гліальні клітини мають свою пам'ять. Якщо вони пошкоджені, у людини з'являються когнітивні порушення.
Як влаштований мозок?
- Класична точка зору: мозок поділяється на модулі, кожен із яких робить свою справу. Зона Брока відповідає за мову, зона Верніке - за її сприйняття. Інші ділянки займаються лічбою, читанням, співом і так далі. Це так, але тільки частково. Сучасна думка вчених така: немає окремих, спеціалізованих ділянок - працює складна нейронна мережа. Якщо зафіксувати, що відбувається в мозку людини, коли вона читає, виявиться, що принаймні 17 мозкових ділянок працюють одночасно.
Робота мозку подібна до джем-сешну, коли музиканти збираються разом, щоб поімпровізувати. У нейронів є власні домівки, вони не переїжджають із місця на місце. Потиличні зони мозку аналізують побачене: я впізнаю вас за вашим обличчям. Скроневі - аналізують слухову інформацію. Лобові відділи прогнозують поведінку. Однак, щоб виконати якесь завдання, нейрони мають зібратися в одному місці. Це не означає, що вони зриваються і кудись прямують. Вони з'єднуються зі своїми спільниками "щупальцями" - дендритами і аксонами. Залежно від задачі обирають, із ким контактувати. Скажімо, під час читання активуються зорові та мовні ділянки мозку, різні види пам'яті, емоції, асоціації. Всім учасникам треба налаштуватися одне на одного - як джазовим музикантам. Вони могли ніколи не зустрічатися раніше. У них немає ані нот, ані диригента. Навіть не знають, що саме робитимуть, є лише загальне уявлення. Тим джаз і відрізняється від інших видів музичної діяльності: імпровізація, інтуїтивне відчуття одне одного, спільний ритм.
Ще одна метафора, яку ми з колегами використовуємо - спільнота соціальних комах. Термітів, мурашок. Кожен окремий член спільноти нібито нічого не знає, а всі разом виконують надскладну роботу.
Якщо в людському мозку немає диригента, кого маємо на увазі, коли кажемо "я"?
- Центру не існує. Коли працювала з відносно простими речами - співвідношенням правої та лівої півкуль - навіть тоді виникало запитання: де цей виконроб, що наказує, якій саме півкулі вмикатися? Чи має своє "я" надскладний комп'ютер? Поки що ні, але скоро може з'явитися. "Я" - це суб'єктивна реальність. Не фізична величина - довжина хвилі, а, скажімо, червоний колір. Або уявлення про те, що таке "добре", "тепло".
Часто питаю колег: свідомість - це функція складності? Еволюція тривала, мозок ускладнювався, і - як механічний наслідок цього - виникла свідомість. Якщо так було насправді, мусимо визнати: у комп'ютерів рано чи пізно з'явиться суб'єктивна реальність, а значить і незалежність разом із власними цілями.
Учені виявили, що мозок інколи приймає рішення, про які наша свідомість дізнається тільки через 30 секунд. Про що свідчить цей факт?
- Я прочитала дві наукові праці, у яких про це йдеться, пізно ввечері. Одразу кинулася шукати авторів. Один із них виявився американцем. Завдяки різним часовим поясам ми швидко списалися. Питала: чи не втратили вони літеру "м" перед літерою "с". Адже якби це були мілісекунди, я анітрохи не хвилювалася б. Але 30 секунд - це величезний проміжок часу, який мені досі не дає спокою.
Одна з робіт на цю тему, написана раніше - "Найкраща витівка мозку", The Mind's Best Trick- про те, що мозок не просто вирішує за нас, а ще й надсилає нашій свідомості сигнал, ніби ми добровільно це надумали. Йдеться не про життєво важливі рішення - одружуватися чи ні, яку обрати спеціальність. А про прості завдання - "коли щось там з'явиться, натисни на цю кнопку".
Хіба не всі рішення ми приймаємо добровільно?
- Про більшість із них взагалі не знаємо. Мозок чимсь займається і не вважає за потрібне нам про це повідомляти. Щось ми все-таки дізнаємося, але при цьому впевнені, що самі так вирішили. Виникає питання про свободу волі. Адже, якщо все це так, то наша роль у мисленні мінімальна. Ми, як-то кажуть, hard-wired - діємо за заданою програмою. Ось що з цього випливає: якщо хтось народився із вадою мозку, яка спонукає людину до злочину, вона в цьому не винна. Винен її мозок. Людина відмежовує законослухняного себе від злочинного мозку: це виклик усій юриспруденції. Фахівці казатимуть: ми оглянули мозок і виявили, що це - потенційний серійний убивця. Є, звичайно, презумпція невинності, за якою вину треба довести. Але ця людина не просто ні в чому не винна - вона, можливо, ніколи нічого поганого й не зробить. Захопиться буддизмом, сидітиме вічно в асані. Запроторити її за ґрати, аби врятувати життя потенційним жертвам, не можна. Та чекати, доки вб'є 50 людей, теж неправильно.
Це нова ситуація, і невідомо, як у ній діяти. Якщо мозок майже все робить без участі нашої свідомості, навіщо тоді вона нам потрібна?
Як учені досліджують зв'язок між мозком і свідомістю?
- Ми опинилися в подвійній ситуації. На одній лінії маємо потужне обладнання, яке точно фіксує процеси в мозку. На другій знаходиться все, що відбувається в свідомості, несвідомому та на рівні поведінки. Вчені зводять дві лінії в часі. У 13:04:05 я робила одне, а в цей самий час мозок робив інше. З цього випливає, що ці процеси пов'язані. Формально це так, але ніхто насправді не знає, чи є між двома процесами, що відбуваються одночасно, причинно-наслідковий зв'язок.
Мозок майже все робить без участі нашої свідомості. Якщо це так, то навіщо тоді вона нам потрібна?
Апарати стають дедалі потужнішими, інструментальні можливості науки - ширшими, а осмислення, аналіз залишаються на відносно низькому рівні. Запхати всі дані в комп'ютер, який перебере всі можливі варіанти - це не аналіз. Отримаємо щось подібне до такого висновку: коли на Далекому Сході нереститься риба, кількість шлюбів на Близькому - збільшується.
Коли людський мозок почав розвиватися не так, як у тварин?
- Дев'ять мільйонів років тому спільні біологічні пращури людини та шимпанзе пішли різними шляхами еволюції. Мавпи накопичували свої гени, люди - свої, зокрема, такі, яких немає в інших тварин. Зараз тривають пошуки суто людських генів - мови, пам'яті, мислення. І вчені нібито їх виявляють, але не можуть довести, що ними володіють винятково люди. Єдине відомо напевно: в якийсь момент еволюції ввімкнулася певна група генів, і передні зони мозку - на той час іще не людського - почали розвиватися в 70 разів швидше за інші. Скидається на генну інженерію або акт творіння. Хтось підкрутив ручку, бо захотів, аби розвивалося саме це. Так з'явилася людина, оскільки наша основна перевага - потужна кора з великими лобними долями.
Людина сучасного типу виникла не так давно - не більш як 200 тисяч років тому. У науковій літературі це називають "Подією". За однією версією, якась мутація спричинила мовний чи когнітивний вибух. За іншою - відбулася низка мікромутацій, що тривали набагато довше. Хай там як, але щось посприяло стрімкому ривку й прискорило еволюцію нашого мозку.
Чи є свідомість у тварин і комах?
- Поведінка мурах надзвичайно складна і виглядає, як осмислена. Але хіба в їхніх голівках завбільшки з макове зерня може бути свідомість? Мураха вирішує: зараз я прикинуся мертвою, вороги мене потягнуть до свого мурашника. Там я полежу кілька хвилин, просякну їхніми феромонами, стану їм не чужою і принесу туди свої гени. Тоді заселимо "своїми" весь мурашник. Якщо ви скажете мені, що це - інстинкт, я посміюся з вас. Інстинкт - як джокер у картах, нічого не означає. Ми користуємося цим словом, коли не можемо чогось зрозуміти. Отже, мусимо визнати: або мураха - стратег не гірший за Олександра Македонського, або в неї закладена програма, що змушує її діяти "онлайн" залежно від ситуації. І це лише мураха, а що тоді казати про тварин?
Що можна вважати свідомістю?
- Як каже американський нейрофізіолог Джозеф Боген, свідомість - це вітер. Побачити його неможливо - можемо лише спостерігати за його проявами. Зірвався дах, летить листя, накочуються хвилі. Те саме зі свідомістю. Ми ніколи її не побачимо - лише результати її діяльності.
Спробуйте розв'язати таку задачу: зомбі, запрограмована й позбавлена свободи волі істота, поводиться так, ніби має свідомість, ніби вона - людина. Тобто прояви свідомості в зомбі й людини однакові, але в когось вона є, а в когось - ні. Як відрізнити зомбі від людини?
Мозок не розрізняє звукових галюцинацій і справжніх звуків. Чи можна тоді припускати, що людина здатна прожити без реального світу?
- Мозок здатний виробляти власну інформацію. При цьому його ділянки, що відповідають за сприйняття мовлення, працюють так, ніби отримали інформацію від вуха, хоча насправді сигнал надійшов невідомо звідки. Але це не означає, що людський мозок самодостатній. Життя в повній ізоляції руйнує психіку. Деякий час брак повноцінної реальності компенсуватимуть спогади чи галюцинації, але мозок так довго не витримає. Йому потрібно, аби у вікна і двері - очі і вуха - надходила інформація. Ось чому, зокрема, надмірне захоплення відеоіграми вважають серйозним захворюванням. Людина занурюється у віртуальний світ, а про реальний нічого не знає. А тут є біль, смерть, непередбачувана поведінка, людські стосунки, які невідомо як налагоджувати. Гравець налаштовується на інші правила гри, звикає до них. Адаптуватися до реальності йому стає дедалі важче. Нездатність це зробити веде до божевілля.
Ви якось казали, що в людини і дріжджів 50 відсотків спільних генів. Що мали на увазі?
- Усі живі організми одне одному рідня. У геномі варіюються чотири літери. Для лисиці це текст на 10 сторінок, для амеби - абзац, а для людини - ціла енциклопедія. Генетичні коди в усіх різні, а літери однакові, адже на Землі єдиний код життя. Дріжджі нам родичі, тому коли п'єте каву з круасаном, пам'ятайте, що їсте власну прабабусю.
Що людина має такого, чого не мають інші живі істоти?
- Людську мову. У неї ієрархічна структура: фонеми складають морфеми, з яких будуються слова. Зі слів утворюються висловлювання, з висловлювань - речення. А ще ж є рекурсивні правила: "Маша розповіла Петрику, що Вася збрехав Вірі". Ви можете мені заперечити, що мову мають риби, птахи, тварини, просто в людей вона складніша. Це так. Але люди володіють іще й умінням соціального спілкування. Ми плануємо свою поведінку залежно від того, якої думки співрозмовник про нас і ситуації, в якій перебуваємо. Тобто, якщо я хочу успішно встановити з вами контакт, мені треба мати уявлення про ваші очікування й підлаштуватися до вашої поведінку.
Хіба це не мімікрія, до якої здатні тварини?
- Я веду до того, що в людини залишається дедалі менше суто людських властивостей. Рано чи пізно вчені виявляють їх і в тварин. Ще є речі, про які невідомо що казати з наукової точки зору: дух, душа, релігійне почуття. Ось чому нейрофізіологи, фізики мають вивчати філософію. Нам треба поглянути на гори фактів, які в нас вже є, із зовсім іншого боку. Можливості науки зростають, але здатність осмислити те, що бачимо, залишається незадовільною.
Хто серед сучасних учених пропонує принципово інший підхід до вивчення свідомості?
- Британський космолог і фізик Роджер Пенроуз каже: оскільки свідомість неможливо втягнути в природничі науки, маємо визнати, що людство неправильно розуміє світ. За словами Пенроуза, свідомість - квантова аномалія, що не вписується у фізичну картину світу. Отже, її слід зарахувати до явищ того ж порядку, що й можливість одного об'єкта перебувати у двох місцях одночасно. Це досліджував Нільс Бор.
3 
1
Коментарі
1