Олесь УЛЬЯНЕНКО, 48 років
Народився в місті Хорол на Полтавщині. 15-річним утік із дому й подався до Ленінграда. Відслужив у армії. Грав у музичній групі.
Перший твір надрукував у 26 років, у 35 отримав малу Шевченківську премію за роман "Сталінка". Мріяв про роботу в кіно. 2000-го з режисером Андрієм Дончиком написав сценарій до фільму "Украдене щастя" за однойменною драмою Івана Франка. 4-серійна стрічка вийшла на екрани 2004 року.
Розлучений, дітей не мав.
Жив у Києві. Помер 18 серпня 2010 року
Мені небезпечно мати друзів. Недавно з одним товаришем - я тоді думав, що він мій друг - пили, а він наступного дня написав у інтернеті, що я алкоголік.
Як вчився в морехідному училищі, мав проблеми з босотою. Чіплялися, доки одним ударом не вирубив їхнього ватажка. Не знали, що я раніше боксом займався. Після цього почали мене поважати. Казали: "Шура, у тебя большое будущее". Це на їхньому жаргоні означало, що мене чекає тюрма.
Мій дід воював у Петлюри. Лежить на печі, розповідає: "Вони ж, - каже, - лізуть, красні. Під кокаїном - пруть і пруть. Замучився рубати, пузирі на руках повисипали". Його потім навіть не посадили. Якось викрутився, зараза така.
У мене одна мама лишилася в Хоролі, батько помер. Сестра в Америці. Хто його зна, що вона там робить. Прислала мені якісь жлобські туфлі. До видавця в Тернопіль поїхав, а вони розлізлися.
Живу, як божевільний. Одрізав антену, щоб не дивитися телевізор. У холодильнику завжди порожньо, тому додому майже нікого не запрошую.
Якось іду по Петрівці, а там чоловік стоїть. Художник, Саша Мицак. Горлопанить: "Ва-ва-ва-а!" - Чого ти тут стоїш? Каже: "Не їв другу добу". Ну, пішли. Повів додому. Я така людина - не можу "драсті", "досвідання". Він і залишився. Років зо три в мене на кухні прожив. Там і помер.
Що в мене красти? Телевізор? На фіг він кому треба, йому вже років 10. Я доплатив би, щоб його хто викинув із хати.
Можу не їсти по три дні. А кішка їсть у мене тричі на день. Сам здохну, але щоб вона не їла - упаси Господи!
На роботу не йду, бо хто мене візьме? Якось викручуюся. А взагалі найдовше робив вантажником. У Кривому Розі пульмани розвантажував. Ще робив на коксохімії, в шахті, аж у Якутію мене ще до армії заносило. Скільки я там дівок мав!
Був одружений, прожили разом сім років. Як познайомилися, вона моделькою була, на дев'ять років молодша від мене. Розлучилися, бо її мама до свідків Єгова ходила й весь час учила нас жити.
Свій найсвітліший роман - "Богемна рапсодія" написав у шлюбі. Зняв квартиру, зачинив двері й не пускав жінки. Був травень, вона грюкала у двері, бо була напористою дівкою. А я почепив табличку: "Трахайся з ким завгодно, але не з чортом".
Із письменниками не дружу. Це тяжка публіка. Люблять одне в одного красти ідеї.
Луї Селін авторитет, Григір Тютюнник. Ліну Василівну люблю, хоч вона й зла баба. Жадана люблю. Понтярщик, але талановитий. Попсу недолюблюю. Хоча чьо - Карпу люблю.
1984-го приніс у "Всесвіт" Віталієві Коротичу свій перший роман, "Загін" називався. Я ще нікого з письменників не знав, а про Коротича тоді всі говорили. Він не повірив, що то я написав. Чуть істерика його не схватила. Каже: "Ви це десь переписали". Я більше до нього не ходив. Роман викинув. Подумав, може, й справді нікудишній.
Якось на Львівському форумі видавців пішов з одним тамтешнім пісатєлєм у кабак. Потратив півтори штуки - мені якраз гонорар дали. Пісатєль сказав, що гроші завтра віддасть Розвів по повній програмі. Ховався потім від мене, як тарган.
Ну давайте Генрі Міллера заборонимо, всіх французьких письменників. Що лишиться? Баби з вишиванками і прочая.
Я не те щоб за порнографію, я за нормальне суспільство, де все має своє законне місце. Панотці - у церквах, порнографія - у секс-шопах. Ніхто не лізе на чужу територію, і від усього в державний бюджет поступають доходи.
Яке право має церква лізти в мирські діла? Вона може молитися, відмолювати гріхи, але в піар-акціях брати участь не може. Священики не мають права виступати на телебаченні. Вже не кажу, що вони їздять на "мерседесах", ніби не Богу служать, а дону Корлеоне. І ці страшні коробки з баблом - навіщо вони в церквах? Куди вони їх весь час тягають?
Можна змусити замовчати ЗМІ, але як примусиш мовчати водія таксі, що розповідає, як возив проституток у Лавру до батюшки?
Наш шар земний такий перекручений, такий перенаселений, що людям уже нема чого робити. Половина просто ходить і нічим не займається.
Замість держави маємо здоровенну територію із 46 мільйонами маргіналів. Як не крути, а ми колонія колишньої імперії. По-друге, аграрна країна - тобто колгоспники. Нам би зібратися разом та навести порядок. А ми радіємо: у сусіда корова здохла? Га-га! Як чудово! В Іспанії таке саме було у 1930-ті, коли Франко до влади прийшов. Він усе владнав. У першу чергу почав хапати інтелігенцію і творчу еліту. Якщо б таке ж послужило нашому об'єднанню, я - "за".
В історії світового мистецтва для мене є лише дві постаті: Пабло Пікассо і Віталій Кошляк (пояснити - хто).
Козаки - це ж нормальний сюжет для бойовика. Японці знімають про своїх самураїв і це суперово - малеча преться. Зробіть про козаків, це ж були одірви-голови, еліта нації!
"Жмурки" (пояснити) кацапи в мене конкретно вкрали. На суд подавать безполєзно, як і все в Україні - безполєзно. У них купа грошей, зв'язки.
Екранізував би всі свої романи, якби мав можливість.
Покажи мені ідіотку, яка захоче від мене дітей. Тільки про кішку думаю. Навіть, якщо дєвочку яку перетягну до себе, все рівно кішка для мене головніша.
З останньою подругою любили ходити до аеропорту, дивитися, як літають літаки. Вона мені казала: "Молися, щоб вони не впали". А тоді її забрав якийсь чувак на горбатому "ленд-ровері". Мені лишилося тільки дивитися в небо і молитися, щоб літаки не впали.
За все життя так ніде й не був.
2 
1
Коментарі
3