"Путін боротиметься до кінця"

ЧИ ЗМОЖЕ ВЕРХІВКА РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ЗУПИНИТИ ТЕПЕРІШНЬОГО ГОСПОДАРЯ КРЕМЛЯ, ПОБАЧИМО В НАЙБЛИЖЧІ ТИЖНІ, – ВВАЖАЄ РОСІЙСЬКИЙ ПОЛІТОЛОГ АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ

Схоже, Захід вирішив пустити в хід компромат, зібраний на Володимира Путіна ще з 1990-х, щоб усунути його від влади в Росії. Які можуть бути сценарії розвитку ситуації в Кремлі?

– Схиляюся до варіанту палацового перевороту й відлучення Путіна від влади. Таке в історії було – наприклад, зі Сталіним. На думку більшості істориків, його смерть була насильницькою. У 1952–1953 роках Сталін майже збожеволів і готувався до третьої світової війни. Вона була абсолютно не потрібною його оточенню. В результаті змови, що очолював енергійний та амбіційний Лаврентій Берія, Сталін із життя пішов (після крововиливу в мозок кілька діб йому навмисне не надавали медичної допомоги, доки не помер. – "Країна"). Невдовзі Берію розстріляли, а до влади прийшли такі самі мерзотники, як і Сталін. Але щоб легітимізувати себе, вони мусили відштовхуватися від його спадку. Зовнішня політика Радянського Союзу різко змінилася – до так званого мирного співіснування із Заходом.

 

Так само слова про мирне співіснування зазвучали і в нинішній Росії. 19 квітня у московській газеті Moskow Times була надрукована стаття політолога Федора Лук'янова. Він досить близький до Кремля, і йому зазвичай доручають озвучувати перед Заходом думки, що не готові заявити на офіційному рівні. У статті Лук'янов визнавав поразку всіх путінських планів щодо України. Написав, що подальша ескалація конфлікту із Заходом була б для Росії "надзвичайно дорога й небезпечна". За два дні статтю переклали російською, але без ключових абзаців – із найбільш радикальними й відвертими висловлюваннями.

Який план мирного співіснування із Заходом пропонує Путін?

– Він сформулював дві тези. Перша: "Росія відмовиться від подальшої ескалації конфлікту і територіальної експансії в Україні, а Захід за це визнає Крим нашим". Друга поступка: "Ми не хочемо анексувати ДНР-ЛНР, нехай вони будуть у складі України". Останні півроку Кремль намагається всунути Лугандонію назад Києву, як ракову пухлину. А через неї отримати контроль над зовнішньою політикою України, змінити її Конституцію на свою користь.

Захід захотів з'ясувати – в чому річ. Тому держ­секретар США Джон Керрі у середині травня прилетів до Сочі. А за два дні на переговори у Москву прибула його заступник Вікторія Нуланд. Врешті Захід не прийняв путінських умов мирного співіснування. Вважав їх надто сприятливими для Росії, бо зберігалася її основна ціль: блокування європейського розвитку України і контроль над нею за допомогою Лугандонії. Перед самітом "Великої сімки" й після нього Захід заявив: якщо далі буде якась ескалація конфлікту, наприклад, рух до Маріуполя або спроба пробити транспортну дорогу в Крим, економічні санкції проти Росії будуть різко посилені. А Сполучені Штати додали, що переглянуть питання продажу летальної зброї для України.

Тому в Путіна зараз є два варіанти – відступати під тиском Заходу і втрачати обличчя або ж різко змінити весь порядок денний й піти у військовий наступ на Донбасі. І тут особисті інтереси Путіна розходяться з інтересами його політичного оточення. Воно не хоче ескалації конфлікту із Заходом, бо з ним пов'язаний стиль їхнього життя. У них там гроші, сім'ї, коханки.

Обидва варіанти ведуть до політичної смерті Путіна. Російській еліті не потрібен президент, який втратив авторитет на Заході й не здатен там забезпечити безпеку їхнім активам. А в разі війни ситуація стане ще драматичнішою. Також це призведе до величезних втрат серед російських військовослужбовців, а суспільство цього не прийме. Путін вважав, що за "русский мир" люди вмиратимуть з ентузіазмом. Але ж ні, бо зараз найсекретнішою інформацією в Росії є дані про втрати серед військових. У разі масштабних зіткнень це будуть не сотні, а тисячі жертв, і це викличе суспільний протест. Тепер питання: зможе верхівка російської політичної еліти зупинити Путіна чи ні? Побачимо це в найближчі тижні. Якщо Путін надумає наступати, то літо для цього є сприятливим.

Нещодавно голова Адміністрації президента Сергій Іванов – особа дуже не публічна – дав інтерв'ю телеканалу Russia Today.

– Оточення Путіна налякали листи, що надійшли до його адміністрації від редакцій Financial Times і The Wall Street Journal. Там були запитання про його корупційну діяльність у 1990-х у Петербурзі (Путін тоді керував комітетом зовнішніх зв'язків мерії, згодом став першим заступником голови уряду Санкт-­Петербурга. – "Країна"). США не раз попереджали, що мають усю інформацію про Путіна. А тепер, коли зрозуміли, що з ним нема про що домовлятися, дали справі хід: перейшли у режим change – "заміна".

Російська еліта розуміє, що американці мають дані про власність і зловживання не тільки щодо Путіна, а й усіх їх. Тому Іванов в інтерв'ю заговорив: так, факти корупції в російському керівництві є, але за певне коло осіб він може поручитися. І назвав Сергія Лаврова – міністра закордонних справ, Сергія Шойгу – міністра оборони, Миколу Патрушева – секретаря Ради безпеки й Олександра Бортнікова – директора ФСБ. По суті, проговорився за майбутню хунту, яка може усунути Путіна від влади. Посил до Заходу такий: якщо хочете конструктивних стосунків, майте справу з нами.

 

В останні місяці в Москві йде відверта боротьба ФСБ з Рамзаном Кадировим, що Путін ніяк не може зупинити. Вона йому не вигідна і дискредитує його. Це означає, що Путін на всі 100 відсотків уже не контролює ситуації у Кремлі. Отже, вибір, на кону якого десятки тисяч людей і виживання самої еліти, йому не дадуть зробити самому.

Путін може передати владу комусь і вийти з гри, зберігши обличчя? Як це зробив Борис Єльцин.

– Ні, бо Путін нікому не довіряє. Інсайдери розповідають, що відео з останніми 15 хвилинами Муаммара Каддафі (колишній лівійський диктатор. – "Країна") він багато разів передивлявся у себе в Кремлі. Це на нього справило величезне враження. Тому не може піти, та ще маючи за собою справи про збиття малазійського боїнга, вбивство Олександра Литвиненка (колишній офіцер ФСБ, якого отруїли в Лондоні екс-колеги. Замовником, підозрюють, виступав Путін, про потаємні справи якого Литвиненко на Заході видав книжку й підготував кілька аналітичних звітів. – "Країна"). Також – багато військових злочинів. А ще ж – корупційні справи.

Навіть якщо у Кремлі й відбудеться перестановка, а Іванов стане першою особою країни й пообіцяє Путіну цілковиту безпеку, то де в нього гарантії, що за якийсь час після Іванова не прийде опозиціонер Петров і не відправить Путіна до Гааги (місто в Нідерландах, де засідає Міжнародний кримінальний суд. – "Країна")? Тож добровільно він не піде й боротиметься до кінця. На жаль, ситуація штовхатиме його до військового варіанту. Ескалація теж закінчиться кінцем режиму, але забере десятки тисяч життів.

Як Захід відповів на заяви Іванова?

– Канадський прем'єр на саміті "Великої сімки" сказав, що сидіти за одним столом із Путіним не буде. Він висловив загальну думку і тональність настроїв Заходу. Анґела Меркель і Барак Обама посилили риторику стосовно Кремля і Путіна особисто. Вона стала значно різкіша. А Пентагон заявив, що починає довгострокову стратегію стримування Росії і проводитиме регулярні військові навчання у східноєвропейських країнах.

Захід прийняв для себе дуже серйозне рішення: завдати поразки Путіну в Україні. Не через велику любов до неї, а тому, що переймається за свою безпеку. Розуміють: якщо Путіна не зупинити в Україні, то наступного разу "зелені чоловічки" з'являться де-небудь в Естонії. А вона – член НАТО, і їм доведеться воювати з ядерною державою, якою керує божевільний. Тож на Заході твердо вирішили довести російську авантюру в Україні до поразки, не залучаючи своїх військ, і усунути Путіна від влади. У тому числі враховують ситуацію, яку засвідчив Іванов: що в оточенні Путіна все не так просто, і ніхто помирати за нього не хоче.

×