25 жовтня в Україні відбулися місцеві вибори. Обрали депутатів обласних, районних, міських, селищних і сільських рад, а також міських, селищних і сільських голів. Уперше вибори пройшли в об'єднаних територіальних громадах – загалом їх майже 1,5 тисячі.
Це перше голосування за новим Виборчим кодексом. У громадах, де зареєстровано до 10 тисяч виборців, відбувалося за мажоритарною системою – їх розділили на багатомандатні виборчі округи, у кожному обирали від двох до чотирьох депутатів. Якщо ж у громаді є понад 10 тисяч громадян із правом голосу, вибори – за пропорційною системою з відкритими списками. Так само обирали депутатів обласних і районних рад.
На цих перегонах уперше діяли гендерні квоти. Щонайменше двоє з кожних п'яти кандидатів у списку партій мали бути жінками.
Працювали близько 29 тисяч виборчих дільниць. Явка становила близько 37 відсотків проти 46,5 процента п'ять років тому. Проголосував 10 556 621 українець.
Підрахунок голосів триває. Результати мають бути встановлені до 6 листопада.
За даними екзитполів, "Слуга народу" найбільше набирає на батьківщині президента – у Кривому Розі на Дніпропетровщині, близько 33 процентів. Високі результати також має у Черкасах та Ужгороді. "Європейська солідарність" проходить до міських рад у більшості обласних центрів. У Львові має понад 30 відсотків підтримки. "Опозиційна платформа – За життя" лідирує в Харкові, Одесі, Миколаєві – від 17 до 27 відсотків. А в Маріуполі на Донеччині – понад 31. "Голос" отримав від 6 до 12 відсотків у Івано-Франківську, Києві, Львові, Черкасах, Ужгороді. "Батьківщина" в багатьох регіонах центру ледь подолала 5-відсотковий бар'єр. Найкращий результат має в Ужгороді – понад 12 відсотків. Партія "За майбутнє" найвищі показники отримала в Черкасах і Полтаві – понад 13 відсотків. Там її представники лідирують на мерських виборах. Партія Шарія проходить в Одесі, Харкові, Маріуполі, Миколаєві.
Як країну змінили місцеві вибори?
Ці вибори стали реваншем місцевих феодалів за нищівну поразку на минулорічних парламентських. Тоді незнайомі люди лише за допомогою "зеленої парасольки" отримали мандати замість глибоко вкорінених місцевих лордів, що сиділи в парламенті не одну каденцію. За рік настало розчарування, магія бренду та постмодерна політика штучної правди, хайпу і флешмобу більше не діють. КРАЇНА У ПОТРІЙНІЙ КРИЗІ – ЕПІДЕМІЧНІЙ, ЕКОНОМІЧНІЙ, ПОЛІТИЧНІЙ – ПОТРЕБУЄ РЕАЛЬНИХ СПРАВ. Тож виборці повернулися до звичних уподобань. І партія "Слуга народу" була розгромлена – майже ніде не набрала більшості, не змогла провести жодного кандидата в мери великих міст.
Другий важливий підсумок – поразка проросійських партій. Якщо місцеві феодали й мали ілюзії, то позбулися їх 2014 року. Протистоять прокремлівським силам, цементуючи власну владу. Адже в умовах українського феодалізму вони великі фігури, а в умовах російського рабства втратять усе.
Центральна влада продовжує слабшати. Через небажання керівників держави розбудовувати інституції. Зростатиме вага місцевого самоврядування, підкріплена успіхами реформи децентралізації. Звичайно, є небезпека, що це наблизить нас до федералізації. Тут мусять зіграти парламент та активне громадянське суспільство, НЕ ДОЗВОЛИТИ РОЗТЯГТИ КРАЇНУ НА 25 ШМАТОЧКІВ.
Президент поступово втрачатиме реальну владу. Її центр може переміститися в парламент, якщо там створять дієву коаліцію. Однопартійної більшості по факту давно немає, народні депутати фракції "Слуги народу" отримують вказівки з різних центрів влади.
Для президента єдиний спосіб зберегти лідерство – знайти точку концентрації зусиль. Подолати олігархів Зеленському не вдасться – вікно можливостей закрилося рік тому, але проголошення й послідовна реалізація політики економічної свободи – ми нині на жахливому 134-му місці у світі – дають можливість зробити чимало позитивних змін, навіть не зачіпаючи олігархів.
Валерій ПЕКАР, 54 роки, викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл
Це найнудніші вибори за всі роки. Не було креативу. І, хоч як це парадоксально за нинішньої війни "всіх проти всіх", мало контраверсійних заяв. Усе звелося до "міцних господарників", "правдолюбів", які нічого не могли правдивого сказати, і божевільних, які бувають на кожних виборах.
Стало зрозуміло, наскільки складний і незрозумілий Виборчий кодекс і для членів комісії, і для виборця. 60–70 відсотків населення не могли б зараз сказати, якого кандидата обрали.
Вибори відбулися – це вже добре. Підкупу було багато. Його апробували й масово використовуватимуть на парламентських.
Проявилися три основні загальноукраїнські політичні сили – "Слуга народу", "Європейська Солідарність" і "Опозиційна Платформа За Життя". Стосунки в цьому трикутнику будуть визначальні для української політики протягом наступних місяців. Особливо після рішення Конституційного суду. Від того, як вони взаємодіятимуть, залежатиме наше майбутнє. Без міцної державної влади, сильного центру й силовиків на місцях країна буде розділена.
У "Слузі народу", уряді, Офісі президента відбудуться ротації. Хоча місцеві вибори й відійшли на другий план через правову та політичну кризу, пов'язану з Конституційним судом. Парламентська фракція розколота. Президент мусить провести зміни. заПитання: коли він це зробить і чи не буде пізно. Ми ввійшли в зону глобальної нестабільності, коли кожні пів доби ситуація змінюється кардинально. ЩОБ ВИГРАТИ, ПОТРІБНО ПІДНІМАТИ СТАВКИ, А ЗЕЛЕНСЬКИЙ НЕ ГОТОВИЙ.
Вадим ДЕНИСЕНКО, 46 років, журналіст, народний депутат VIII скликання
Уперше органи місцевого самоврядування обиралися під нові повноваження. Мери, депутати, партії мають законодавство й ресурси, щоб робити життя громад кращим.
ПРОГРАЛИ ПАРТІЇ-ОДНОДЕНКИ. Виборці свідомо голосували за політсили з досвідом.
Мінус кампанії ñ політичні проєкти просували питання національного характеру: як має працювати охорона здоровíя, як розвивати транспортну інфраструктуру та житлово-комунальне господарство. Місцева влада на них не впливає.
Центральна виборча комісія не змогла нормально підготувати процес. Досі рахують голоси.
З українцями потрібно працювати. Політичні сили мають вести щоденну роботу, розбудовувати осередки, проводити зустрічі, виявляти проблеми й пропонувати рішення.
Андрій АНДРУШКІВ, 35 років, виконавчий директор громадської організації "Центр спільних дій"
Місцеві вибори стали кроком уперед після відкату на торішніх. Виросла політична активність кандидатів. Бо на місцях тепер більше грошей і за них є багато охочих поборотися.
Уперше випробували відкриті списки. На практиці це виявилося мутною мажоритаркою. Прозорості не додало. Хіба складніше стало заповнювати бюлетені.
У нашій Петропавлівській Борщагівці біля Києва в кабінеті сільського голови Олексія Кадебського знайшли гроші й докази фальшування виборів. Це прецедент реальної боротьби з фальсифікаціями.
Мара монобільшості й одноосібного управління державою розвіялася. Це безумовний програш Зеленського. УКРАЇНЦІВ МОЖНА ЗАГІПНОТИЗУВАТИ, АЛЕ НЕНАДОВГО. Ефект серіалу "Слуга народу" перестав діяти.
Буде перегрупування сил у парламенті в бік переможців місцевих виборів – "Європейської Солідарності" і "Голосу". "Свобода" показала, що на місцях зберігає рівень довіри.
Держава має фіксувати межі децентралізації, щоб вона була лише господарсько-економічною, а не політичною.
Дмитро КАПРАНОВ, 52 роки, письменник
Децентралізація себе проявила. Місцева влада отримала високу підтримку там, де на це заслуговує. У багатьох містах перемогли чинні мери. Але це не заважає плюралізму. Розуміють: якщо погано працюватимуть – втратять рейтинг.
Підтримка кандидатів у міські голови не означає голосу за "рекламовану" ними партію на національних виборах. Позбуваємося азійсько-російської моделі, де політична сила чи особа контролює все. Це сприятиме формуванню більш свідомої, конкуренційної демократії. Ніхто не зможе монополізувати владу.
ІСНУЄ ТАКА РОМАНТИЧНА й ДУРНА ІДЕЯ, ЩО ДОБРОБУТ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯН ПОВ'ЯЗАНИЙ ІЗ СИЛЬНИМ ЦАРЕМ. Що більше місцевого самоврядування, незалежних інституцій, приватних суб'єктів, то сильніша країна. Держава сильна в розподіленні ролей, потужному самоврядуванні, суді, поліції, армії. А не в тому, що хтось це контролює.
Зеленський має усвідомити, що з місцевою владою треба взаємодіяти, а не тиснути. Тоді конкуренція стане не така отруйна.
Екзамен на демократію зданий, рухаємося далі.
Валентин КРАСНОПЬОРОВ, 33 роки, політичний аналітик
Вибори нагадали цирк. Але не кумедний, а небезпечний. Влада не впоралася з організацією виборчого процесу. Не змогла забезпечити прозоре проведення. Було чимало фальсифікацій. З оголошенням остаточних результатів затягують.
Ці вибори показали те, що КАДЕНЦІЯ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО МОЖЕ ДОБІГТИ КІНЦЯ РАНІШЕ за ТЕРМІН.
Борис КУШНІРУК, 54 роки, економіст
Вибори відбулися без значних порушень. Україна як молода демократія рухається у бік сталої.
Погано, що в Харкові переміг Кернес. Не відомо, чи живий він, а в місті діє вибудувана авторитарна машина. Здивувала підтримка Попова в Києві. Я думав, він у Ростові. Партія Шарія пройшла у двох великих містах. Треба визнати: відсоток проросійськи налаштованих громадян лишається навіть на сьомому році війни. Але проукраїнських набагато більше. Це запорука незворотності змін.
"Слуга народу" провалилася, бо так і не стала партією. Це випадкові люди, які прокаталися на хвилі запиту на нові обличчя.
Місцеві еліти відчули слабкість центральної влади ще під час карантину. КИЇВ СКАЗАВ: ВАШЕ МІСТО – У ЧЕРВОНІЙ ЗОНІ, до вас навіть потяги не ходитимуть. РЕГІОНИ ВІДПОВІЛИ: ЙДІТЬ У СРАКУ. Київ: ну, о'кей.
Вибори до місцевих рад після децентралізації викликали небачений ажіотаж. "Парашутисти" з центру перестають цікавити людей. Влада починає будуватися знизу вгору, а не навпаки. Так прийдемо до класичної системи демократії.
Олексій КОВЖУН, 50 років, політичний консультант
Країну розібрали по партіях на шматки. Ці тенденції проявляться на наступних парламентських виборах.
Виборчий кодекс варто змінити. Логіка місцевих виборів має бути зосереджена на вирішенні проблем громад, а не на змаганні загальнонаціональних партій. Одна з найбільших шкод – що всі громади й лідерство в них стали партійними. Центр дивитиметься, де його політичні союзники, а де – супротивники. Це позначиться на стосунках із місцевою владою. ПРОГРАШ "СЛУГИ НАРОДУ" – ЦЕ РОЗЧАРУВАННЯ І ВТРАТА ДОВІРИ. Але в тім і біда, що ми продовжуємо обговорювати, як у регіонах ставляться до центральної влади.
З точки зору національного політичного порядку денного, ці вибори – крок уперед. Для місцевого самоврядування – радше, крок назад.
Олексій ПАНИЧ, 59 років, філософ
Ці вибори відбувалися в умовах моновлади й поставили на ній крапку. Загрози диктатури більше немає. Коли Зеленський розпустив парламент і отримав на виборах монобільшість, були передумови до скочування на білоруський чи російський шлях.
З поганого: феодальні князьки всіх рівнів відновили позиції. Найяскравіший приклад: Віктора Лозінського обрали в тому ж окрузі, де він убив людину. Це класичний феодалізм. Чи коли Харків у першому турі голосує за Геннадія Кернеса. За цей рік ФЕОДАЛІЗМ ТИХЕНЬКО НАКАЧУВАВ М'ЯЗИ І ЧЕКАВ РЕВАНШУ. І той СТАВСЯ 25 жовтня.
У "слуг" по країні приблизно однаковий відсоток. Центр і захід підтримали патріотичні сили. На півдні і сході голоси відійшли кремлівським ОПЗЖ і, вибачте на слові, партії Шарія. Знову відбуваються поляризація й радикалізація.
Це перші місцеві вибори після реформи децентралізації. Місцеві клани отримають більші ресурси. І цей інструмент у їхніх руках небезпечний. Якщо на тлі слабкості центральної влади, чергової хвилі коронавірусу почнеться економічний колапс і місцеві феодали почнуть ставити ультиматуми. Після цих виборів вони стають набагато небезпечнішим чинником для єдності країни, ніж були до того.
Євген ДИКИЙ, 47 років, науковець, учасник російсько-української війни
Влада провалила все, що можна, за пандемію. Тому й програла місцевим партіям. Це феномен для сучасної України. Дорогі кампанії всеукраїнських центральних штабів із тріском провалилися у великих містах. Перемогли партійні проєкти, які не претендують бути національними. Такі собі "партії одного міста".
Монобільшість давно тріщить по швах. Місцеві вибори це посилили. Якщо "Слуга народу" розвалиться, президентові доведеться шукати союзника. Вибір невеликий, бо У ЗЕЛЕНСЬКОГО ВАВКА НА ІМ'Я ПОРОШЕНКА. Тому "слуги" ляжуть або під групу Коломойського "За майбутнє", або під путінський проєкт ОПЗЖ. Обирають між поганим і дуже поганим сценаріями.
Передбачаю повторення феномену, який був із виборцями двічі несудимого Януковича. Він утік до Росії. Кудись випарувались і 12 мільйонів українців. Виявляється, ніхто ж не голосував за зека. Так і 73 відсотки електорату не хочуть визнавати, що обрали Зеленського. Вата, яка підтримувала "Слугу народу", перебігла або до ОПЗЖ, або до місцевих партій. За принципом "техасців можуть грабувати тільки техасці". Розуміють, що обирають бандита, але хоч знають, де його хата.
Вибори ще не закінчилися. Неможливо, щоб у країні, де кричали про діджиталізацію, так довго підраховували голоси. Це вже смердить, а не просто погано пахне.
Місцеві партії посилили позиції. В українців виникає розуміння відповідальності та впливу на життя свого регіону. Це віддаляє нас від совєтсько-білоруської моделі, рухає в бік європейських уявлень про центральну й місцеву владу.
Роман ЧАЙКА, 51 рік, журналіст
"Нові обличчя", набрані в партію "Слуга народу" з-поміж друзів, колег і однокласників колег, передбачувано не показали результатів і втратили владу в регіонах. Для Зеленського провал на виборах 2020 – відчутний удар. Це вплине на взаємини у фракції – і без того турбулентній та неоднорідній. І на загальний настрій, і на перспективи наступних парламентських.
Мене турбує інша загроза, про яку сказав експрем'єр Арсеній Яценюк на одному з ефірів. Що місцеві вибори не виграла жодна загальнонаціональна політична сила – ні партія влади, ні опозиція з правого флангу, ні опозиція з лівого. Тобто УКРАЇНЦІ НЕ ДОВІРЯЮТЬ ЖОДНІЙ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНІЙ ПАРТІЇ. ЦЕ ПОГАНО. Бо якщо центральна влада й далі втрачатиме рейтинг, то регіональні партії та феодальні клани набиратимуть сили. І замість децентралізації матимемо феодалізацію та відцентрові рухи. Це небезпечно для країни.
Мирослава БАРЧУК, 52 роки, ведуча суспільно-політичного токшоу
"Зворотний відлік" на UA: ПЕРШИЙ
На цих виборах ПОЛІТИЧНА МОДА ВІД НОУНЕЙМІВ ЗНОВУ ХИТНУЛАСЬ У БІК "ГОСПОДАРНИКІВ" І "ПРОФЕСІОНАЛІВ". На цьому паразитували всі. Президент Зеленський був віп-агітатором "Слуги народу": відкривав об'єкти "Великого будівництва", мімікрував під господарника.
За незмірно великих ресурсів "Наш край" і "За майбутнє" дали слабкий результат. Тотально провалився один із проросійських проєктів "Перемога Пальчевського".
Частина електорату повернулася від "Слуги народу" до "Опозиційної платформи – За житття". В обласних радах на сході і півдні ОПЗЖ може сформувати більшості. Путін далі розхитуватиме ситуацію через п'яту колону. Наприклад, регіональною мовою або створенням російськомовних класів. Або Херсонська чи Запорізька облрада заявить про подавання води в окупований Крим. Це призведе до протистоянь, зіткнень.
Після місцевих виборів у президента є кілька варіантів. Перший – залишити все, як є, і досиджувати термін. Другий – розпускати парламент. Бо РОЗКАЧУВАТИ БУДУТЬ І ПУТІН, І КОЛОМОЙСЬКИЙ. Олігархи купуватимуть парламентаріїв, ті розуміють: ця каденція для них остання. Зеленський лайкозалежний. Тому третій сценарій – біг на місці. Намагатиметься щось робити, але ці потуги будуть нікчемні.
Віктор БОБИРЕНКО, 49 років, політичний експерт
У нас жодні вибори не повторюють попередніх. Це свідчення розвитку. Масова свідомість не може одразу
з радянського стану стрибнути в сучасну європейську демократичну країну. КОЛИ ЩОСЬ ЗМІНЮЄТЬСЯ – ЦЕ ВЖЕ ДОБРЕ. Ці вибори почали руйнувати міф про те, що нові обличчя виведуть країну з кризи.
Маємо пам'ятати, що над нами стоїть російська цивілізаційна загроза. Якби цієї небезпеки не було, могли б дозволити більше експериментів і переживали б їх легше.
Проросійські позиції не зміцнилися. На південному сході їх не стали підтримувати більше. Є небезпечніша тенденція – партія влади просіла. Це ослабить державу. Керівництво втрачає психологічну легітимність, яка під час її тріумфального приходу перевищувала рівень правової.
Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, 65 років, соціальний психолог
2 
1
Коментарі