Ексклюзиви
Четвер, 24 березня 2011 13:52

"Правду про аварію на Фукусімі японці намагаються дізнатися у нас"

 

Юрій АНДРЄЄВ, 61 рік. Народився 1950-го в російському місті Краснодар. Навчався на інженера-теплоенергетика в Краснодарському політехнічному інституті. Проходив військову службу в Прикарпатті. Три роки працював старшим машиністом на Краснодарській ТЕЦ. 1978-1982 - старший інженер з експлуатації турбінного цеху на Смоленській АЕС. 1982-1989 - старший інженер управління турбін, начальник зміни на Чорнобильській АЕС. Брав участь у ліквідації аварії. З 1990-го президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України". Співавтор закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Провів понад 120 протестних акцій, за які його неодноразово притягували до кримінальної відповідальності. На його прохання 2003-го написали й освятили ікону "Чорнобильський Спас".

Одружений. Має двох доньок і онука.

Японці намагалися загасити пожежу на четвертому реакторі АЕС "Фукусіма-1" з вертольотів. Такий вогонь можна ліквідувати водою?

- Сам реактор не пошкоджений - горить і топиться залізобетон басейну витримки відпрацьованого ядерного палива (активна зона реактора знаходиться в сталевому контейнері, який розміщений у залізобетонному боксі. - "Країна"). Вертольоти скидають тонни води, але цього замало, аби одразу загасити цей розплав.

10-15 тонн води остудять його на лічені секунди. Доки паливо не охолоне природним шляхом, його не загасити. Більше того, вода може призвести до появи гримучої суміші. Випари  потраплять у повітря і можуть спричинити вибух. Основна маса активності у вигляді газів уже вийшла, ланцюгова реакція не відбувається. Втручатися в природне розхолодження реакторів немає сенсу. Єдине, що можна вчинити - заповнити підреакторні приміщення водою. Японці це зробили.

Якщо горить сховище відпрацьованого ядерного палива, вода, скинута на вогонь, гасить його на лічені хвилини. Доки паливо не охолоне природним шляхом, його не загасити

Легенд навколо цієї катастрофи вже стільки, скільки було в перші дні навколо Чорнобильської. Розповідають, що під японськими реакторами є шахта, куди можна скинути паливо. Насправді її там немає. Після аварії на ЧАЕС теж з'явилися доктори аналітичних наук, які запевняли, що під четвертим блоком викопана яма та заповнена водою. Звичайно, це дурниці. Ніяких шахт під енергетичними реакторами немає. У Чорнобилі, доки повністю не вигоріла активна зона реактора, загасити його нічим не могли. Над ЧАЕС теж кружляли вертольоти. Щоправда, скидали не воду, а мішки з піском та оловом. Коли ті падали на землю, піднімалися хмари радіоактивного пилу. "Бомбили" на швидкості, не дбаючи про точність. Намагалися поцілити в щілину на кришці реактора, що вибухнув. Але вона була завузькою - влучити в неї майже неможливо. Мішки ледь не потрапили на п'ятак третього реактору. Якби це сталося, він розтопився б. Іще кілька упали біля басейну витримки з відпрацьованим ядерним паливом. Якби в нього поцілили, це призвело би до нової ядерної аварії.

Японська влада не розголошує подробиці аварії на атомній електростанції?

- Правду про Фукусіму намагаються дізнатися в нас. Дзвонять японські журналісти, питають, у якому стані їхня атомна станція, чому сталася аварія. Відповідаємо, що зникло електроживлення і припинили працювати системи управління. Реактор перестав охолоджуватися. Неможливо було ввімкнути пожежні насоси, перервалося навіть оперативне управління обладнанням, чого не траплялося на жодній АЕС у світі. Управління на станції втратили одразу після того, як її накрило цунамі. Системи безпеки і надійного живлення спроектували так само недбало, як у Чорнобилі. Усі тоді думали про війну, і ховали їх у підвалах. А вода заливає їх у першу чергу.

На фотографіях японської атомної станції видно, як димить реактор. Які речовини потрапляють в атмосферу?

- Важливо, що японські реактори вже не вибухнуть. У повітря можуть потрапляти паливні суміші, але вони зараз у зв'язаному стані, а не у вигляді пилу. Виходять, в основному, радіоактивні благородні гази. Благородні - бо ні з чим у реакцію не вступають. Ми їх вдихаємо й видихаємо, вони ніде не відкладаються. В атмосфері також є цезій, стронцій - інше японці замовчують.

На п'ятий день після вибуху на Чорнобильській станції газети вже друкували фотографії блоку згори та збоку, інтерв'ю з учасниками ліквідації аварії. Про ту катастрофу і досі маємо примітивне уявлення: солдати з лопатою, пожежники з брандспойтом, вертольоти з піском. Натомість про основні операції - ті, що локалізували аварію, запобігли її поширенню, забезпечили надійну дезактивацію - мало хто знає. Аби розповісти про ці подвиги, треба мати спеціальну освіту і бажання розібратися. Легко сказати - "помилки персоналу". Уявіть, якби під час розслідування ДТП виявили, що в аптечці немає анальгіну. Хіба це вплинуло на аварію? Вимкнення систем безпеки і захистів, які були на станції перед вибухом, не має стосунку до вибуху. Це входило до програми випробувань, які в день аварії проходили на ЧАЕС. Якщо буквально слідувати приписам цієї програми, вона завершується вибухом.

Аварія на ЧАЕС була запланованою?

- Про небезпечний режим, що призвів до вибуху на четвертому блоці, розробники реактора знали давно. В наших інструкціях не згадувалося, що ці режими небезпечні. Вже через два-три тижні після вибуху роботу реактора в цьому режимі заборонили. Так швидко розробити зміни в інструкції неможливо, якщо про це не знати заздалегідь.

Американські політологи в мемуарах описують, як планували розвалити "Імперію Зла". Всі вони дійшли того самого висновку: якщо Україна не вийде зі складу СРСР, Союз не розвалиться. Якби аварія трапилася на Рівненській станції або в Челябінську, вона не стала би політичним козирем. А Чорнобиль розташований у політично значущому трикутнику Мінськ-Київ-Москва. Ми ще не встигли ліквідувати аварію і зрозуміти, що сталося, а по всій країні вже почали створювати народні фронти, влаштовувати мітинги, звинувачувати нікудишню радянську владу. Аби спланувати аварію такого масштабу, інтелекту в Україні не вистачить. Розробку вели в інститутах Москви, Красноярська чи Томська, а програму готували в Ростові-на-Дону.

У чому полягала програма випробувань на ЧАЕС?

- Випробовували захист від максимальної проектної аварії. У мирний час це нікому не потрібно - його вводили лише згідно з системою цивільної оборони. Вважали, що під час війни бомби на атомні станції ніхто не скидатиме. Адже територію втратять назавжди і переможені, і переможці. Ворог знищуватиме лінії електропередач. Тоді доведеться довго охолоджувати реактори. Бо навіть у вимкненому стані вони певний час виділяють залишкове тепло, що складає близько 10 відсотків потужності реактора. Цієї потужності достатньо, щоб розплавити активну зону і викликати тяжку аварію.

Під час випробувань ввімкнули всі вісім головних циркуляційних насосів реактора, хоча повинен працювати один, бо потужність була мінімальною. За кілька хвилин температура води в контурі реактора в усьому об'ємі закипіла і подача охолоджувальної рідини зупинилася. Технологічні канали з ядерним паливом розплавилися, і пара під тиском 70 атмосфер потрапила у внутрішньореакторний простір. А він не розрахований на надлишковий тиск. Реактор закипів, почав розганятися і за 3 секунди набрав потужність понад 13 тисяч мегават. При тому що його номінальна потужність - 3,2 тисячі мегават. Під тиском пари вибило кришку реактора і стався викид активної зони. Ланцюгова реакція зупинилася.

На Фукусімі реактори перестали охолоджуватися через те, що цунамі затопило підвали з системами електропостачання і зник струм. У Чорнобилі реактор вибухнув через послідовне виконання програми випробувань.

Що радите японцям?

- Вони цікавилися, що додавало нам стійкості та впевненості, аби пережити катастрофу. Насправді ми не вірили, що зможемо ліквідувати аварію. Я був упевнений, що в червні-липні 1986-го вже помру. На початку червня внутрішня доза радіації в моєму організмі становила 900 нанокюрі. Аварійна норма - 20-30. У мене була перша стадія променевої хвороби. У липні моя доза внутрішнього опромінення досягла 14,5 тисяч нанокюрі.

Шум вітряків руйнує кору головного мозку. В околицях вітряної електростанція в Каліфорнії немає ні ящірок, ні змій, ні птахів

Опромінення, яке отримували працівники станції, вимірювали за якоюсь дивною логікою. Вважали, що ми, як професіонали, одержуємо дозу лише на робочому місці. А на рівень радіації в дорозі чи таборі "Казковому", де ми жили, не зважали. Мовляв, побутова доза не має стосунку до професійної. Хоча основна активність була не всередині станції, а ззовні. Спочатку на роботу нас возили автобусами, в яких не було радіометрів. Ми не знали сили випромінювання, тому не так боялися. Потім автобуси замінили на бронетранспортери. Там був радіометр зі шкалою 200 рентген, який показував радіацію всередині БТРа. На ділянці шляху, де знаходився "язик" викиду, він зашкалював. Водій намагався проїхати її якомога швидше. А бетонна дорога була вузькою, навколо - пісок. Сидиш собі й думаєш: зараз з'їде в пісок, побуксуємо годину і можна вже не повертатися.

Через багато років я зрозумів, що тільки Бог міг дати нам силу впоратися з цією аварією. Ось чому завжди ношу з собою ікону "Чорнобильський Спас". На ній зображений Спаситель із рятувальниками - живими і мертвими.

1998 року, коли сидів за робочим столом, у мене зупинилося серце. Приїхала "швидка", але я вже летів по нескінченній трубі й мене оточувало яскраве помаранчеве світло. Було зручно і тепло, по всьому тілу розлилася радість. Такого я ніколи в житті не відчував. Смерть не страшна - боязко лише наблизитися до неї.

2004-го на мене вчинили замах. Били заточкою в ліфті: два удари в груди, один у печінку - і жодного проникаючого поранення. У гаманці лежала ікона. Поцілили в кут гаманця.

Після аварії багато чорнобильців стали вірянами. Думаю, японським рятувальникам така сила теж буде дарована.

Німці кажуть, з аварією, як у Чорнобилі, не впоралися б. Не змогли би відправити сотні тисяч солдатів на смерть.

- Стільки людей для ліквідації аварії не потрібно. У Чорнобилі працювали понад 500 тисяч солдатів і 300 тисяч цивільних. Хоча вистачило би й удесятеро менше людей. Усі вони опромінені. Думали, що корисні, а насправді їхня присутність на станції  не мала сенсу. На дахах третього й четвертого блоків можна було прибрати графіт інженерними методами без страшного опромінення солдатів, але урядовці та академіки підганяли запуск блоків. Тому, ліквідуючи аварію такими методами, близько восьми тисяч тих, хто був на промисловому майданчику в Чорнобилі, отримали променеву хворобу і перенесли її як грип - "на ногах". 15 травня 1986-го уряд СРСР заборонив ставити діагноз "променева хвороба", аби звільнитися від відповідальності.

Після аварії в Японії екологічні організації ще більше критикуватимуть прихильників ядерної енергетики.

- Вважаю, що радикальні пропозиції - негайно відмовитися від атомної енергії, перейти на альтернативні джерела живлення - неприпустимі. Уявіть, що ми перейшли на таку енергію. Третину України доведеться заставити вітряками. А де жити? Вітряки теж екологічно небезпечні. Найбільша подібна електростанція знаходиться в Каліфорнії. Уздовж траси стоять знаки "небезпека: не зупинятися". Шум вітряків руйнує кору головного мозку. В околицях немає ні ящірок, ні змій, ні птахів. У XVII столітті Голландія переходила на мануфактури, що живилися енергією від водяного й вітряного колеса. В хроніках пишуть, що країна скреготіла і верещала на всю Європу. Перелітні птахи облітали її стороною.

Вітряна і сонячна енергія по кишені лише дуже багатим країнам, тому більшості населення земної кулі залишаться хіба рештки принад і задоволень цивілізації. З іншого боку, якщо надалі спалюватимемо вугілля, іще більше забруднимо атмосферу. Під час виробництва атомної енергії викидів немає. Відходи, коли правильно з ними обходитися, зберігаються під землею.

Де ховають радіоактивні відходи в Україні?

- На кожній атомній станції є тимчасове сховище відпрацьованого ядерного палива. У Чорнобилі збираються побудувати сховище, де відходи зберігатимуться протягом 100 років. Через століття радіоактивність спадає. Потім їх можна засклити чи перетворити на базальтові породи, щоб не розчинялися, не вивітрювалися, не виходили з газами чи водою. Скляні куби закладають у штольні на тисячі років. Але в Україні немає геологічних порід, і ми не можемо зберігати відходи вічно.

Зараз ви читаєте новину «"Правду про аварію на Фукусімі японці намагаються дізнатися у нас"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 582
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути