РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМ ВІДЧУЄМО ЗА ТРИ-П'ЯТЬ РОКІВ, ВВАЖАЄ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНКІР СЕРГІЙ ФУРСА
Фракції "Батьківщина" і "Самопоміч" вийшли з коаліції. Це означає, що дочасних парламентських виборів не уникнути?
– Їх імовірність невисока. Хтось вийшов із коаліції, але взамін хтось може зайти. І цей "хтось", Радикальна партія Олега Ляшка, вже визначив свої "хотілки". Наприклад, Віктор Галасюк хоче стати міністром економіки. Він про це не раз заявляв. Спонсори Радикальної партії теж прагнуть цього. У Ляшка зараз золота акція, тож хотіти він буде дуже багато.
У президента є право, а не обов'язок, оголосити дострокові вибори. Бажання зробити це він не має. Та й Міжнародний валютний фонд наполягає, щоб не було дочасних виборів.
Якою може бути коаліція і уряд, що вона формуватиме?
– Якщо коаліцію створять три політичні сили, то очікування негативні. Навряд чи Ляшко та його кандидати принесуть якийсь конструктивізм. "Самопоміч" хоча би говорила про принципи. Можна було б сподіватися на формування технократичного Кабміну із програмою, що перетиналася б із зобов'язаннями перед Міжнародним валютним фондом. Із Радикальною партією це навряд чи можливо. Якість Кабміну погіршується. Раз можна щось Ляшку – отже, можна ще комусь. Зросте популізм.
Цілком можливо, що після заяви Айвараса Абромавичуса (3 лютого міністр економіки звинуватив у корупції Ігоря Кононенка, одного з лідерів "Блоку Петра Порошенка". – Країна) у президента психологічна травма від технократів. Вони не контрольовані, з ними тяжко працювати.
Чому президент приймає нераціональні рішення?
–Ми не можемо залізти до нього в голову. Бачимо, що увійти в історію він хоче менше, ніж здавалося. Жадібність значно сильніша, ніж очікували. Але завжди є сподівання, що дві розумні людини зможуть домовитися. Мали б це зробити. Однак домовленості чомусь трималися одну ніч, а потім розпадалися. Зрозуміти, що там відбувається – складно.
Тимошенко покинула коаліцію, бо робить ставку на дострокові вибори?
– Скоріше за все, так.
"Самопоміч" пішла через принцип. Її члени образилися, що їх використали втемну при голосуванні за відставку Яценюка. Також вони говорили про переформатування уряду, а цього не сталося. З політичного погляду вихід із коаліції для них – вдалий крок. Будуть в опозиції, а весь негатив братиме на себе влада.
У новій Раді буде більше популістів і менше конструктивних людей – якщо вибори оголосять восени. 50 відсотків болота, як є зараз, так і залишиться. Правда, партія Саакашвілі може взяти процентів 8. Але в парламенті й тепер є 30–40 пристойних депутатів. Потім формуватимуть коаліцію, призначатимуть уряд. Цей час буде втрачено для реформ.
Навіщо Порошенко публічно просив Яценюка та Шокіна подати у відставку?
– Це був єдиний спосіб залишити Арсенія Петровича на півроку. А це була вимога МВФ. Для продовження їхньої програми нам необхідний фіксований уряд. Тому, з точки зору економіки, це було виправдано.
Міжнародний валютний фонд просить, щоб на чолі уряду був Яценюк?
– Ні, МВФ не наполягає на його кандидатурі. Просто ніхто нікого не пропонує замість Яценюка.
У Німеччині відставка канцлера можлива, якщо є наступний канцлер. Покажіть людину, яка набере 226 голосів у цій Раді. Якщо такої нема – такі розмови ні до чого.
Якщо чинний Кабінет міністрів залишається до осені, як цей час використати якомога ефективніше?
– Наша економіка сьогодні залежить від приватизації. Ми не маємо драйверів росту, є валютні обмеження, відтік капіталу й чимало інших негативних факторів. З іншого боку, в Україні зараз одна з найдешевших робочих сил у світі. Можемо стати збиральним цехом Європи, бо межуємо з нею, маємо зону вільної торгівлі. Зробити те ж, що після 1990-х вдалося Польщі й Чехії. Для цього слід провести чисту приватизацію. Щоб інвестори отримали позитивні сигнали, і сюди почали заходити гроші. Тоді Нацбанк може зняти обмеження і до кінця року отримаємо працюючу банківську систему. Це теж стимулюватиме економіку.
Сама по собі приватизація, не прозора й не чиста, – нічого не дасть. Неважливо за скільки, важливо – кому і як. Згодом це окупиться сторицею.
Насамперед говорите про Одеський припортовий завод?
– Маємо два великі підприємства для публічної приватизації – Центренерго і Одеський припортовий. Коломойський та інші олігархи не купують за нормальною ціною. Тільки те, що дешевше, ніж коштує насправді. Має бути чистий аукціон – хто дасть більше грошей.
Gaz de France (нинішня Engie, велика французька енергетична й газова компанія. – Країна) стоїть у черзі протягом року, щоб купити Центренерго. На ОПЗ теж є іноземні претенденти, каже голова Фонду держмайна.
Щодо сум, то це – не мільярд доларів, а можливо, сотні мільйонів. Головне продати хорошому інвестору. Щоб у західній пресі написали: "Україна запустила приватизацію".
Далі – черга за іншими державними підприємствами. Їх сотні. І більша частина корупції – там.
Стратегічних державних підприємств приватизація не стосується. Для них більше підходить корпоратизація (розподіл акцій між засновниками компанії чи інвесторами відповідно до вкладу кожного. – Країна), як нині відбувається в Укрзалізниці. За кілька років раціонально було б продати 25 відсотків і вивести компанію на біржу, щоб могли заходити незалежні директори.
Зі стратегічної точки зору нам слід зберегти цей уряд, коаліцію та рухатися далі?
– За два роки зроблено чимало, але ми ще не пройшли точку неповернення. Відіграти зміни можна, якщо в найважливіших місцях поставити своїх людей. Суди скасують ProZorro, скажуть, що все це – не конституційно. Й усе.
Якби не тиск кредиторів, то суспільство нічого не зможе зробити з бажанням політичних еліт жити по-старому.
У людей, міністрів, народних депутатів – різні поняття про реформи. Для перших – це, коли квитки на літак коштують 20 доларів, на дорогах немає ям. А влада каже, що реформи – це підвищення цін.
– Люди хочуть жити краще, а живуть дедалі гірше. Але результати від проведених реформ будуть за три-п'ять років. Якщо створити дорожній фонд, звідти гроші йтимуть на дороги й розподілятимуться на чесних тендерах. Однак має минути час. А зараз, коли коштів нема, то як дороги стануть кращими?
Люди хочуть, щоб позитивні зміни були негайно і щоб зробив це хтось. Та ж історія з Кононенком. У будь-якій країні партія одразу позбавляється такого депутата. Бо за неї не проголосують на наступних виборах. А українці продовжують віддавати голоси тим, хто їх обманює. Маємо бути вимогливіші – і до себе, і до інших.
За час після Майдану суспільство хіба не змінилося?
– Стали більш рішучі оті відсотків 10, які все рухають. А 90 процентів навряд чи змінилися. З іншого боку, 10 відсотків схильні до емоційних сплесків. Якщо не виходить – у них може настати апатія.
Порошенко звинувачує уряд у бездіяльності й водночас за квотою БПП там вісім міністрів.
– А що ви хочете від Порошенка? Він – плоть і кров старої системи. Він же не народився заново на Майдані. Він приходив до влади, будучи людиною зі старої еліти. Ясно, що вони зрозуміли: Янукович крав забагато. Тому давайте красти так, щоб нас не скинули й не довелося тікати в Ростов. Порошенко не відданий реформам. Так, говорить він добре. Але його слова рідко сходяться зі справами.
Що може змусити президента працювати ефективніше? Захід?
– Концентрований тиск Заходу діє, але його можливості обмежені. Порошенка обрав народ. Його не можна звільнити рішенням парламенту, як Яценюка. Тому він менш охоче йде на компроміси. Він нам союзник у конфлікті з Путіним. Там може відстоювати українські інтереси, бо вони сходяться з його. А всередині країни його інтереси з нашими не сходяться. Хоча за раціональної логіки вони мали б збігатися. Красти із прибутку країни, що розвивається, – вигідніше, ніж красти зі збитків. Але ця схема чомусь не працює.
Віктор Шокін начебто подав у відставку. Вірите в незалежного генерального прокурора?
– Шокін пішов, бо цього вимагав МВФ. Порошенко торгував Шокіним останні півроку і продав його дорого.
А в незалежного прокурора віриться слабо. У кращому випадку, отримаємо ніякого. Як у Національному антикорупційному бюро й Антикорупційній прокуратурі – молоді й ніякі. За гіршого ж розкладу прийде новий Шокін. У їхній колоді таких мільйон.
Порошенко веде непрозору політику. Це небезпечно для нього?
– Його рейтинг падає і продовжуватиме падати. Але суспільні вибухи часто не трапляються. Дострокових президентських виборів не буде. По-перше, нема працюючих механізмів їх оголошення. А по-друге, Порошенко – гарний оратор і політик, упорається із протестами. Скаже: "Війна". І піде роздавати медалі.
Чим небезпечна нинішня політична невизначеність?
– Можемо втратити програму Міжнародного валютного фонду. Без неї курс гривні здатен бути на будь-якому рівні. Гроші МВФ для нас – якір. У програмі маємо позики від американців, ЄБРР та інших фінансових інституцій. Загалом – 10 мільярдів на цей рік. Але головне: сигналізуємо інвесторам й усьому світу, що ми – адекватна країна. У стосунках із МВФ ми ніколи не проходили далі другого траншу. Отримували його, махали рукою й тікали. В України дуже погана кредитна історія. Тепер знову наблизилися до цього фатального траншу, що не можемо перейти, бо не виконуємо своїх зобов'язань. Тому МВФ зайняв жорстку позицію.
Економісти часто критикують вимоги Фонду.
– 90 відсотків вимог МВФ не викликають питань. Підвищення пенсійного віку й цін на енергоносії – все це необхідно для збалансування нашої економіки. Українське суспільство старіє, і нам бракує грошей у пенсійний фонд. Їх немає звідки взяти.
Підвищення тарифів дозволило прибрати дефіцит бюджету й величезну корупцію. Якщо комусь бракує коштів оплачувати – можуть брати субсидії.
Зараз наблизилися до більш-менш нормальної ціни. Доти комуналка у нас була навіть дешевша, ніж у Росії. Хоча в неї – власний газ.
Люди відчують надходження грошей від фінансових інституцій?
– Люди не відчують, що стало гірше. Доходи можуть збільшитися, коли зросте продуктивність праці. Це станеться, якщо будуть інвестиції, технології, нормальна робота без корупції.
Протягом останніх двох кварталів економіка потихеньку йде вгору. Цьогоріч зможемо вирости на відсоток-два. Це мало, але досі не маємо драйверів росту. Інвестори приїжджають, дивляться і вертаються назад – розчаровані нашою владою. Очікування в них були вищі. Хоча війни вже не бояться.
2017-го нам не потрібен буде МВФ, якщо цього року проведемо приватизацію. Курс гривні стане стабільніший. Але не варто очікувати, що відкотиться назад.
3 
1
Коментарі