"Поляки нам ближчі за росіян. На Донбасі захищаємо не лише себе, а й їх"

У Верховній Раді є три групи депутатів – проукраїнська, проросійська і безціннісна. Жодна не має більшості, – каже голова парламентського комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький

6 жовтня Верховна Рада не прийняла законопроект № 4303 про обмеження використання медійної продукції держави-агресора. Він мав зобов'язати російських артистів, які хочуть гастролювати Україною, письмово визнати територіальну цілісність нашої держави. Митці, які публічно засуджували політику Володимира Путіна щодо України, обмежень не мали б.

– Закон не пройшов через зусилля проросійських колаборантів, – каже голова парламентського комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький

Російським артистам варто забороняти в'їзд в Україну?

– Росіян, які публічно визнали територіальну цілісність України, небагато. Путінська пропаганда – сильна. Залишилося мало тих, які тверезо мислять чи опираються на демократичні принципи. Ми хотіли знайти компроміс. Щоб вільно гастролювали ті, хто підтримує Україну. Хоча варто було б діяти радикальніше. Але навіть такий толерантний законопроект злякав прихильників "русского мира". У суспільстві є три категорії людей, які сприяють йому.

Перша – ті, хто підтримує Росію, незважаючи на війну. Їх близько 30 відсотків, за опитуванням Центру Разумкова. Але треба пам'ятати: різниці між колаборантом, людиною без цінностей і ворогом – немає. У критичній ситуації вони стають по один бік.

Другі вважають себе українцями, однак комфортно почуваються в російському культурному просторі. Бояться відірватися від нього, бо виховані в колоніальній традиції.

Треті – проросійські олігархічні групи, інструмент впливу країни-агресора. Якщо заборонити виступи російських співаків, то що показуватиме "Інтер"? Українські програми не транслюватиме, бо йому за це не платитимуть. Канал пов'язаний із Москвою. Він – збитковий. Працює не на отримання прибутків, а на пропаганду в Україні цінностей "русского мира". Має потужне лобі в парламенті.

 

Чому не забороняють в'їзд Ігорю Шувалову, який керує інформаційною службою телеканалу "Інтер"?

– Я ставив це питання Службі безпеки України. Відповіли, що не мають підстав.

Ми не можемо порвати з олігархічним минулим. Що таке були усі три Майдани, включно з Революцією на граніті 1990 року? Люди виходили за незалежність України. Ми захистили її – угоду про асоціацію з Митним союзом не підписали. Влада, яка хотіла це зробити, – втекла. А метастази у вигляді олігархічних груп залишилися. Справа останнього Майдану незавершена. Доки будуть ці групи, вони не дадуть сформувати повноцінне громадянське суспільство. Цього не зроблять грантоїди, які будують собі маєтки й купують елітні квартири.

Громадянське суспільство – це об'єднані спільною мовою, культурою і традиціями люди. Цінності треба постійно підживлювати. В Україні цієї традиції немає. Росії важливо, щоб і не було.

Чому парламентарії не голосують за подібні законопроекти?

– У Верховній Раді є 200 депутатів, які готові їх підтримати. Решта – "грязь Москви". Ці люди не мислять категоріями самореалізації української нації як рівної серед європейських. Їм головне, щоб їх показував "Інтер" або "112-й канал". Щоб дав гроші той чи інший олігарх.

У Верховній Раді є три групи депутатів – проукраїнська, проросійська і безціннісна. Жодна не має більшості. Наше завдання – виховати третю частину. Тоді вистачатиме голосів для ухвалення про­українських законів.

Питання не в тому – підтримали законопроект № 4303 чи ні. Це тільки законопроект. Він має вади, як будь-який проект. Тому передбачено процедуру кількох читань: перше, повторне перше, друге, повторне друге. Законопроект про обмеження гастрольної діяльності розглядали в першому. Якщо когось не влаштовували якісь пункти, можна було прийняти закон в цілому і потім внести поправки. Або відправити на доопрацювання. Голосів не набралося навіть для цього. Більшість депутатів – категорично проти будь-яких обмежень російського впливу. Проти не якогось пункту, а самої ідеї обмеження впливу агресора. Маємо гібридну війну всередині країни.

Пояснення були такі: не варто перетворювати Україну на Росію, де різко негативно ставляться до представників інших культур.

– Гастролери хочуть заробляти у нас гроші. Українські артисти сплачують податки в бюджет для нашого війська, а гастролери – в бюджет РФ для російської армії, яка воює з українцями. Більшість гастролерів виступали у Криму, прямо порушили наш закон. Маємо їх підтримувати? Ми не можемо порівнювати себе з Росією. Це – абсурд. Росія на нас напала. Щоб не перетворитися на РФ, треба боронитися – відновити кордони, запровадити візи, захистити культуру. Російські виконавці і противники закону сприяють тому, щоб ми були схожі на північного сусіда.

Російський аніматор Гаррі Бардін розповідав: керівник "Віртуозів Москви" Володимир Співаков виправдовується, що підписав антиукраїнські заяви. Просить зрозуміти його.

– Чому їх треба розуміти? Ми це робили не одне століття. Давайте вже свою країну побудуємо. Коли на здобуття "Оскара" висунули фільм Андрія Звягінцева "Левіафан", я уболівав за польську картину. Російська стрічка, хоч і опозиційна, все одно представляє "русский мир".

Люди платять за концерти російських виконавців.

– Це замкнуте коло. Артисти заповнюють проросійські телеканали, які під керівництвом Шувалових і Столярових (російська журналістка, на телеканалі "Інтер" готувала пропагандистські сюжети для російських телеканалів, займалася розпалюванням ненависті й ворожнечі серед українців.– Країна) деморалізують людей. Бо в новинах дозують інформацію, визначають хороших і поганих. У результаті ми отримали парламент, який не уособлює суспільство. Патріотичні настрої серед громадян після Революції гідності зросли в рази. Ідентифікація себе як українця, бажання бути разом із Європейським Союзом, стати членом НАТО – різко стрибнули вгору. Теперішня Верховна Рада віддзеркалює ідеологічні маніпуляції на виборах, вкидання голосів у східних регіонах. Якби цього не було – парламент був би інший, голосував інакше.

Це – тонка ідеологічна робота. Росія багата на нафтодолари, десятки років вкладає в культуру великі кошти. Вкидала і в наші канали. Порівняйте російського і українського співаків. Першого крутять по всіх теле- й радіоканалах, його всі знають, він – заможний. Український не може пробитися до ефірів і до людей. Не здатен заплатити оренду чи виставити високу ціну на квитки. Це штучна ситуація. Адже українські виконавці – не гірші. Вони посідають призові місця на міжнародних фестивалях. Це видно по Євробаченню, конкурсах класичної музики.

Українським артистам варто дати пільги?

– Навіщо, адже за творчим потенціалом вони не гірші за росіян, а часто – кращі? Їх треба агресивніше пропагувати. Часті­ше показувати по телевізору, крутити на радіостанціях, запрошувати в шоу. Тоді люди їх знатимуть і купуватимуть квитки на їхні концерти. А пільги є підставами для корупції.

Ким замінити російських виконавців?

– Після заборони російських серіалів на екранах у десятки разів зросла кількість українських фільмів. Тепер я з приятелем Андрієм Кокотюхою не можу зустрітися – він зайнятий. Пише кіносценарії. Так само – інші літератори. І це ще не набув чинності закон про підтримку українського кінематографа. За ним, лише фільми українською мовою матимуть державну підтримку. Як тільки в галузь надійдуть гроші, всі канали показуватимуть вітчизняний продукт. Бо це стане вигідно. Після обмеження гастрольної діяльності російським артистам наступним законом передбачали підтримати українських.

Були заяви, що новий закон про кінематографію спричинить революцію.

– Держава фінансуватиме виробництво українського кіно. Повертатиме частину коштів західним компаніям, які зніматимуть фільми у нас. Бо це – інвестиція в базу українського кінематографа. Про Україну більше дізнаються, якщо французькі й німецькі міста зніматимуть у Львові. Фільмуватимуть голлівудський блокбастер у Карпатах, а не у Новій Зеландії. Адже це – дешевше.

В Україні телебачення не стало бізнесом. Бо існує картель із трьох власників – Дмитра Фірташа, Віктора Пінчука й Ріната Ахметова. Їм належить 80 відсотків телеринку, вони демпінгують ціни на рекламу. Якби Антимонопольний комітет цього не дозволяв, мали б ринок.

Не знаю, чи окупиться каналу "1+1" український серіал "Століття Якова". Західні серіали дешеві, але не викликають інте­ресу глядача. Російські – дорогі, ще й під обмеженням. Щоб заповнити ефір, вони зняли своє. Після нашого закону знімати українське каналам буде вигідніше.

Від західних сусідів отримали фільм про злочини українців проти поляків під час Другої світової.

– Картина "Волинь" неприємна для українців. Режисер Войцех Смажовський каже, що хотів зняти фільм про складну історію українсько-польських стосунків. Стрічка вийшла кривавою. Режисер "Вогнем і мечем" Єжи Гофман зізнавався в любові до України, однак зняв антиукраїнську картину. Дикуни-українці воюють з європейським народом – поляками.

Ми не мали змоги написати якісну українську історію. Її творили за нас. Росіяни поширювали свої міфи і штампи. Поляки досі послуговуються історією, написаною в часи комуністичного режиму.

Між українцями й поляками справді були трагічні моменти. Нам варто дослідити їх і надрукувати – за кордоном у тому числі. Розказати світу, що насправді сталося на Волині 1943-го. Ми цього не зробили досі. Але, попри всі образи в минулому, Польща з нами не воює. Поляки нам ближчі за росіян. На Донбасі захищаємо не лише себе, а й їх.

×