"Після перемоги України над Росією жодних аргументів проти нашого вступу в НАТО не буде"

Анексія окупованих територій – ще один доказ для світу, що жодні мирні переговори з росіянами неможливі, – каже політичний аналітик Володимир Горбач

Російський президент Володимир Путін підписав укази про приєднання Донецької, Луганської, Херсонської й Запорізької областей. Що це змінює у війні?

– Російське керівництво сподівалося, що це щось переінакшить. Але ні. Для світу це ще один доказ, що жодні домовленості та мирні переговори з росіянами неможливі. Це абсолютне зло має бути покаране. Для України це теж нічого не означає – вона як була налаштована звільняти свої окуповані території, так це й робитиме. Єдине, що змінює цей указ, – території Криму й чотирьох окупованих областей зрівнюються у статусі. Тож Росія цим рішенням лише зашкодила собі та пришвидшила свою поразку.

Як оцінюєте реакцію світу на це "визнання"?

– Дипломатична реакція вже є – Європейський Союз затвердив восьму хвилю санкцій. Сполучені Штати Америки відреагували через розширення персональних обмежень. Але санкційний потенціал за місяці війни суттєво вичерпався. Навіть накладені на РФ обмеження набудуть чинності лише за деякий час. Наприклад, ембарго на газ чи нафтопродукти. Останні дії ЄС і Штатів спрямовані на покарання тих, хто порушує чи обходить запроваджені санкції. Реакція має бути найперше на військово-безпековому рівні, через збільшення обсягів і темпів постачання озброєння.

 

Україна подала заявку на вступ до НАТО у прискореному порядку. Це більше декларативна дія? Які перспективи членства нині?

– Лист зі зверненням до НАТО оприлюднили за 2 години після виступу Путіна щодо приєднання українських земель. Це була відповідь росіянам, що вони не досягнуть мети. Рада національної безпеки ухвалила рішення про відмову від переговорів із Путіним. Таким чином Україна відмежувалася від політики умиротворення агресора.

Подання заявки – ще один жест у цьому напрямку. Попередню подавали в січні 2008 року президент Віктор Ющенко, прем'єрка Юлія Тимошенко і спікер Арсеній Яценюк перед Бухарестським самітом. Вони просили надати Україні План дій щодо членства як інструмент вступу. У цьогорічній заявці ПДЧ вже не згадують – ідеться про прискорену процедуру вступу за аналогією зі Швецією та Фінляндією.

Це суттєве рішення. Але Альянс явно не готовий найближчим часом прийняти Україну до своїх лав. Найбільшою перешкодою є війна. Західні демократії не готові воювати за Україну тут і тепер. Чекатимуть закінчення й у своєму рішенні керуватимуться результатами.

Є сподівання на саміт НАТО наступного року у Вільнюсі, де мають розглянути наше подання. Але очікування, що нас одразу зарахують до Альянсу, передчасні. Наш ПДЧ – це війна з Росією. Це найважчий спосіб набуття членства, але НАТО визнав РФ основною загрозою для себе. Якщо переможемо, то жодних аргументів проти прийняття України не буде.

10 країн – членів НАТО підтримали членство України: Чехія, Естонія, Румунія, Словаччина, Латвія, Литва, Північна Македонія, Чорногорія, Польща та Канада. Чи розширюватиметься з часом ця проукраїнська партія?

– Добре, що східний фланг Альянсу задекларував своє ставлення до України. Ці держави перебувають під загрозою з боку Росії, тому й намагаються допомогти нам, як можуть. Вони будуть наші найближчі союзники в ухваленні політичного рішення про набуття членства нашої країни всіма 32 членами.

Як тепер можна оцінити міжнародне становище Росії?

– Під час війни РФ протиставила себе всьому Західному світу. Вона ламає міжнародне право та світову безпеку, поводиться нахабно й виклично, ігнорує міжнародно визнані кордони. Притому апелює до Китаю та "глобального Півдня" – країн Африки, Південно-Східної Азії, Латинської Америки, використовуючи антиамериканські настрої в цих суспільствах. Москва позиціонує себе як глобальну силу, готову обстоювати їхні інтереси в боротьбі із Західним світом. Але не ці країни визначають загальну реакцію на російську агресію. Це видно за результатами голосувань у Генасамблеї Організації Об'єднаних Націй. Коли російська агресія в Україні провалиться, а це вже відбувається, азійські й африканські лідери до цього поставляться належно. Після війни міжнародний порядок переглянуть. У Раді Безпеки ООН мають бути представлені Індія, Бразилія та інші незахідні країни. Росію треба демонстративно покарати на очах у всього світу.

Чи перетвориться Росія на країну-­ізгоя?

– Прямує до самоізоляції. Найперше – від Заходу. Але також ізолює себе й від Сходу, а саме від Китаю, хоч як це парадоксально. Кілька років тому Москва відмовилася від долара й почала скуповувати юані. Але вона не може придбати на них товари навіть у Китаї, бо він хоче продавати за долари. Росія вже перебуває в напівізоляції. Уникнути повної їй допомагає вищезгадана антиамериканська політика.

Україна спонукатиме Китай вплинути на Кремль для завершення війни, заявив Зеленський. Але деякі експерти кажуть, що Пекін робитиме все, щоб Росія не програла. Як оцінюєте позицію Китаю і чого від нього чекати?

– Україна, на жаль, не має важелів тиску на Китай. Він купував у нас зерно. Але це виявилося не настільки критичним для їхнього ринку, щоб не знайшли заміни. Але що далі затягуватиметься війна й дорожчатимуть продукти у світі, то більше буде невдоволення китайців, зокрема політикою Компартії країни. Тому в Пекіні останнім часом роблять знаки, що не схвалюють продовження війни. Не засуджують РФ, бо теж мали б відповідати. Але оскільки Китай не бере прямої участі у протистоянні, йому легше змінити зовнішню політику з прихованої підтримки Росії до прямого її осуду. На саміті Шанхайської організації співробітництва в Самарканді минулого місяця всі учасники висловили очікування, щоб війна завершилася найближчим часом і не чинила негативного впливу на світову економіку. 15 жовтня в КНР відбудеться з'їзд Компартії. Обиратимуть нове керівництво. Російське питання точно обговорюють у лідерських колах, і не всі готові підтримати війну проти України. У листопаді відбудеться саміт Великої двадцятки на Балі, де ново­обраний китайський лідер зустрінеться з президентом США. Якщо американцям удасться схилити Китай до правильного вибору, ми невдовзі зможемо чекати на знаки КНР кремлівському керівництву щодо припинення агресії проти України.

Індія намагається дотримуватися нейтралітету? Але купувала в Росії енергоресурси після початку широкомасштабної війни. Який вплив має ця країна на Росію, на війну? Які тут є перспективи для нашої дипломатії?

– Наприкінці 1990-х ми були стратегічним партнером Пакистану – ворога Індії, уклавши з ним великий танковий контракт. Відтоді Нью-Делі орієнтувалося на Москву у військовому плані. Але російська зброя себе не виправдала, Індія поступово переорієнтовується на західне озброєння. Тож залежність цієї країни від РФ поступово зникатиме. На жаль, Україна не зможе вдовольнити її потреби, але важлива для гарантування продовольчої безпеки. Тому Індія буде зацікавлена у співпраці з нами для імпорту українських продуктів. Те, що вона купує в Росії нафту за низькими цінами, зрозуміло – країна небагата. В умовах здорожчання енергоресурсів не може нехтувати такою можливістю. Але нафтовий ринок вичерпний – після того як Індія заповнить сховища, обсяг закупівлі російських нафтопродуктів різко зменшиться.

Лише одна країна відкрито підтримала Росію у війні проти України – Білорусь. Яке її міжнародне становище?

– Лукашенко довів свою державу до того, що вже не може обирати зовнішню політику. Він повністю залежний від Кремля. Самоізоляція від Заходу прив'язує Білорусь до Росії. Білорусів можна прирівняти до поневолених народів РФ – татар, башкирів. Це вже російський регіон із залишками суверенітету.

Путін тисне на Лукашенка, щоб той розпочав збройну агресію. Про це йшлося й під час їхньої нещодавньої зустрічі, кажуть експерти.

– У зв'язку з мобілізацією заговорили про розміщення російських військових на території Білорусі. Це можуть зробити для підготовки перекидання в Україну. У повномасштабний наступ із боку Білорусі я не вірю – для цього немає передумов. Там важка ділянка кордону – лісиста й болотиста.

Становище російських військ на українських фронтах погіршуватиметься, тому створювати ще один, який неможливо буде забезпечити справною бойовою технікою, нерозумно. Це пришвидшить капітуляцію РФ. Російська агресія з боку Білорусі відкриє Україні можливість визвольного походу на Мінськ. Це закінчиться становленням нової, європейської Білорусі.

Яке головне завдання нині в української дипломатії?

– Наші переговорники вже багато зробили, зокрема щодо допомоги Україні від західних держав. Тепер можна розширювати поле діяльності на незахідні. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба поїхав у турне країнами Африки. Це перша в історії України така дипломатична поїздка.

На західному ж напрямку треба стежити за дотриманням санкційного режиму та пришвидшувати постачання зброї.

 

Уряд Німеччини провалив голосування за документ, що міг би сприяти постачанню Україні німецьких танків і бронетранспортерів. Чому німці вагаються?

– Їхня підтримка надходить – гаубиці отримали ще влітку. Тепер Україна очікує на протиповітряні комплекси IRIS-T. Але Берлін не хоче брати на себе відповідальність – відкрито каже, що бажає допомагати Україні лише у взаємодії з партнерами по НАТО. Німці надто обережні – бояться навіть збільшувати свій оборонний бюджет, щоб партнери не злякалися відновлення німецького мілітаризму. Утім з'являються молоді політики, які дадуть Берліну змогу активніше підтримувати Україну. Східна німецька політика провалилася, тому німці переходитимуть до нової. Їхня держава й бізнес також мають відповідати за агресію – російську зброю виготовляють на німецькому обладнанні.

Фінляндія закриває кордон для російських туристів. Це остання країна-сусідка з ЄС, яка ухвалила це рішення. Польща, Естонія, Латвія та Литва закрили кордони для російських туристів на початку вересня. Яких результатів можна чекати від цих рішень?

– Сусіди РФ краще розуміють загрозу. Війна – не час для туризму. У пріоритеті мають бути міркування безпеки, а не заробітки на туристах. Тому фіни й балти чинять правильно, хоч і з запізненням.

Протягом 19–25 вересня в Євросоюз із Росії в'їхало 66 тисяч осіб, що на 30 відсотків більше, ніж за тиждень до цього. Сплеск припав на оголошення російською владою мобілізації. Що це змінить у політиці країн ЄС?

– Це не лише політична міграція. Люди, переслідувані в Росії, виїхали раніше. Остання хвиля мігрантів – це дезертири, що не хочуть бути мобілізовані. Далеко не всі вони є носіями західних цінностей. Не хочуть воювати, але цілком можуть підтримувати війну. Потрібні фільтраційні заходи. Масова еміграція неприпустима – із хвилею дезертирів заходять і представники російських спецслужб, що займатимуться підривною діяльністю на Заході.

Як змінився розклад сил у світі після пів року російсько-української повномасштабної війни?

– На перший план вийшло питання воєнної безпеки. Ця війна має найбільшу кількість жертв у Європі після Другої світової. Це згуртовує західний світ перед єдиною загрозою – так само, як і Україну. І насторожує Схід перед неясністю фіналу та його наслідків. У світовій політиці панують напруженість і тривожність. Одних вона мобілізує на протидію, інших психологічно паралізує. І вони мовчки спостерігають, чим усе закінчиться.

Яке місце посяде у світі Україна після перемоги?

– Наслідки цієї війни можуть бути такі, як після Другої світової. Офіційно воюють Україна й Росія. Але нас підтримують майже 50 держав у форматі "Рамштайну" (8 вересня на американській військово-повітряній базі "Рамштайн" у Німеччині відбулося п'яте засідання контактної групи з питань оборони України за участі міністрів оборони 50 країн. Глава Пентагона Ллойд Остін повідомив про надання військової допомоги на $675 млн. – Країна), що добровільно поставили себе в позицію союзника. Коли РФ буде розгромлена й розпадеться як держава, це матиме величезні наслідки для всього світу. Відбудеться перебудова безпекових структур. Україна увійде в НАТО та Євросоюз, через що зміниться баланс сил на сході Європи. Постане потреба в реформуванні Ради Безпеки ООН – принаймні позбавленні Росії права вето, а можливо, й членства. Україна має використати це вікно можливостей, щоб набути додаткової суб'єктності, геополітичного впливу та претендувати на статус регіонального лідера.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×