"Напад на Україну 2022-го обговорювали в тих самих кремлівських кабінетах, де 90 років тому планували Голодомор"

Перш ніж влаштувати геноцид, тоталітарний режим створює спеціальні соціальні механізми й позбавляє людей можливості чинити опір, – каже історик Андрій Козицький

Минає 90 років, відколи українців намагалися знищити Голодомором. Більшість часу цю трагедію замовчували. 70 років тому, у вересні 1953-го, науковець-правник Рафаель Лемкін під час виступу на Великому вічі українців Нью-Йорка назвав Голодомор типовим прикладом радянського геноциду. Чи можна вважати його виступ початком відкриття правди про Голодомор у світі?

– У світовому масштабі, очевидно, що так. Але ситуація в 1950-х не надто сприяла винесенню питання Голодомору на міжнародну арену. У західному світі було багато лівих і ліберальних інтелектуалів, які стверджували, що Голодомор, як і сталінські масові репресії чи інші злочини кремлівського режиму, – це вигадки пропаганди. Тих, хто говорив про Голодомор як про геноцид, вважали колишніми колаборантами. Вони нібито співпрацювали з нацистами під час Другої світової війни й так намагалися відвернути увагу від своїх злочинів.

Діаспора берегла пам'ять про трагедію і докладала великих зусиль для перегляду її сприйняття. Уперше Голодомор почали називати геноцидом навесні 1953-го в публікаціях в українській пресі у Сполучених Штатах Америки.

 

Великий внесок у популяризацію правди про Голодомор зробили представники української діаспори Василь Гришко й Василь Плющ. Вони у 1960–1970 роках писали праці, в яких пояснювали, чому Голодомор – геноцид.

Реально розбиратися з Голодомором на Заході почали тільки у 1980-х, коли стало більше розуміння того, що комуністичний режим залишається людиноненависницьким і за своєю суттю – геноцидним. Цей наратив став загальним надбанням у країнах Заходу.

У листопаді 2006-го Верховна Рада ухвалила закон "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" та визнала злочин сталінського режиму геноцидом українського народу. Сьогодні все більше країн також це визнає. Чому це важливо?

– Головне значення визнання Голодомору актом геноциду полягає в тому, що цей процес наближує об'єктивну оцінку комуністичної ідеології. Це не зовсім нормально, коли нацизм справедливо засуджено, а з комунізмом, який вчинив не менше злочинів, ситуація діаметрально протилежна.

Після Другої світової війни Європа поділилася на дві частини. Східну та Центральну можна умовно назвати Європою ГУЛАГу, де люди знали, що таке сталінські злочини. Натомість західна частина континенту стала Європою Хіросіми, де найбільшим злочином вважалося ядерне бомбардування Японії.

Після розпаду Радянського Союзу комунізм зник із політичного обрію. Еталонним зразком варварства й геноциду став нацизм. Комуністичні злочини незаслужено забуто, їх не оцінюють нарівні з нацистськими. Тому визнання Голодомору геноцидом наближає час, коли й комунізм отримає справедливу оцінку у світі.

Чому радянській владі стільки часу вдавалося приховувати сліди свого найбільшого злочину – Голодомору, акту геноциду українського народу?

– Насамперед це часовий контекст. Голодомор збігся в часі з приходом до влади в Німеччині нацистського режиму. У багатьох виникла ідея, що в боротьбі з ним необхідно використати всіх можливих союзників, зокрема й СРСР. Усвідомлюючи, що Сталін може стати союзником у боротьбі з Гітлером, багато людей на Заході заплющувало очі на Голодомор.

Другий чинник – масштаб брехні, до якої вдався Радянський Союз. Ще в середині 1920-х Гітлер у своїй ­к­нижці Mein Kampf писав: якщо потрібно обдурити велику кількість людей, то слід вигадувати якомога масштабнішу брехню. Більшість інтуїтивно схиляється до думки, що величезну дезінформацію на порожньому місці вигадати не можна. Щоб така брехня працювала, слід повторювати її різними способами донесення інформації. Так і робив радянський режим.

Після лютого 1956-го, коли на ХХ з'їзді КПРС було частково викрито й засуджено злочини Сталіна, Голодомор не став предметом публічного обговорення. Геноцид українців був одним із наріжних каменів існування комуністичного режиму в СРСР.

Факт голоду радянський режим визнав у другій половині 1980-х. Це сталося через дії української діаспори, яка з нагоди 50-х роковин трагедії організувала масштабні поминальні заходи у США й Канаді. Українці добилися від уряду Сполучених Штатів створення спеціальної комісії, яка зайнялася дослідженням Голодомору. Москва розуміла, що з'являться висновки цієї комісії. Тому поширювала своє брехливе пояснення, що голод нібито став наслідком збігу непередбачуваних обставин – посухи, труднощів з організацією роботи перших колгоспів, відсутності кадрів.

Чим Голодомор в Україні в 1932–1933 роках відрізняється від інших геноцидів?

– Головна особливість цього геноциду – знищити збиралися українську самосвідомість, не винищуючи до кінця всіх українців. Якщо порівняти, скажімо, з геноцидом євреїв у Третьому рейху, то Гітлер не збирався будувати рейх руками євреїв. Він хотів їх усіх знищити, бо євреї збудують неправильний рейх, не таку державу, яку йому хотілося.

У СРСР ситуація була інша. Сталін потребував будівничих радянської імперії й завоювання решти світу. Потрібні були раби та солдати. Свідомі українці не виконували б розпоряджень режиму. Тому взялися знищити найбільш свідомих. Голодомор збігся зі згортанням українізації, репресіями проти інтелігенції та церкви.

Репресії не стосувалися денаціоналізованих українців, які погоджувалися розмовляти російською та не прив'язувалися до традицій. Голодомор мав показати: якщо хочеш зберегти життя, стань частиною єдиного радянського народу. Голодомор не просто вбивав українців, він знищував їхній спосіб життя.

Друга особливість Голодомору полягала в тому, що українці були переважною більшістю жителів територій, на яких стався геноцид. Сталін не міг напряму оголосити їх фізичне винищення, тому замаскував це винищення під голод. У такий спосіб, щоб можна було уникнути відповідальності.

Третя особливість – Голодомор спричинив надто важкі соціальні наслідки. Українські народ, культура і традиції зазнали катастрофічних руйнувань, відновлювати які нам доводиться й досі.

Росіяни люблять згадувати радянське минуле й пишаються спадкоємністю СРСР. Що залишилося в РФ від системи, яка влаштувала Голодомор?

– Рішення про напад на Україну в лютому 2022-го обговорювали в тих самих кремлівських кабінетах, де 90 років тому планували Голодомор. Спадкоємність проявляється у зневазі до українського народу. Сталін не наважувався заперечувати існування українського народу, але стверджував, що з'явиться нова соціалістична українська нація. У такій формі він збирався змінити українську самосвідомість. Путін заперечує існування українського народу.

У сучасній Росії Сталіна не вважають негативною особою. Там досі є 110 пам'ятників "вождю". Понад 90 з них встановлено за часів Путіна. Сталін вважав, що може пожертвувати мільйонами українців, щоби підготувати собі кадри для будівництва радянської імперії у світовому масштабі. Так само Путін вважає, що може жертвувати сотнями тисяч людей для розбудови "русского мира".

Чи можна порівнювати атаки росіян на зернові склади протягом цього року з вивезенням збіжжя з України у 1932–1933 роках? Окупанти використовують продовольство як засіб впливу?

– Масштаби цих дій зовсім інші. На щастя, українці нині мають у руках зброю і можуть захищатися, на відміну від 1932–1933 років.

Паралелі є у спробі психологічного впливу, бо початок російської агресії проти України супроводжувався потужною інформаційною атакою, яка мала паралізувати волю українців до опору. Тому випадки, коли крали український хліб і нищили елеватори, мали на меті дати підстави російській пропаганді тиснути на українців психологічно. У сенсі якщо не припините опору, то на вас чекає голодна смерть. Таке символічне насилля мало б відгукуватися в українських кодах.

Російське Федеральне архівне агентство опублікувало збірку документів "Про історичну єдність росіян і українців". Вона, зважаючи на зміст, має стати інструментом пропаганди антизахідних настроїв. В Україні на тлі війни видається, що життя дослідників минулого, зокрема Голодомору, завмерло. Чи не має загрози поступитися на історичному фронті?

– Ні, такої загрози немає. Національний музей Голодомору­геноциду виконує дослідницьку роботу, що стосується методів заперечення Голодомору, якими користувався СРСР і тепер – Росія. Ближчим часом з'явиться наукова монографія, яка покаже, як росіяни заперечували Голодомор і як це ставало інструментом нівелювання права українців на свою окрему історію і на своє окреме культурне історичне існування. Музей також працює над збіркою таких текстів із запереченням Голодомору-геноциду.

Кілька днів тому було представлено велику дослідницьку роботу Наталії Романець – збірник документів "Механізми творення Голодомору", пов'язаних з історією Голодомору на Дніпропетровщині. Видання демонструє, в який спосіб конкретні розпорядження комуністичної влади створювали умови для масового винищення українців голодом.

Соціологічне опитування в січні 2023 року показало, що вперше за час незалежної України визнання Голодомору актом геноциду в усіх регіонах країни не відрізняється. Раніше на Заході й у Центрі України це визнання було трохи вище, ніж на Сході чи на Півдні. Агресія Кремля допомогла багатьом усвідомити, що Російська імперія, СРСР чи РФ по суті є видозмінами одного російського імперіалізму. Це вплинуло й на оцінювання Голодомору як акту геноциду.

Ситуація розвивається у правильному напрямі. Звісно, в умовах війни важко проводити такі ж дослідження, як раніше, але вони тривають.

Під час повномасштабного вторгнення Росії світ активно висловив солідарність з українцями. Чому для цього потрібно було стільки жертв Бучі, Ізюма та інших міст і сіл? Чому не підтримували Україну з 2014 року?

– Ми тут можемо порівняти ресурси, які Росія вкладала у промоцію свого позитивного образу, й що робила Україна, щоб донести до світу наше бачення ситуації.

Минулого тижня стало відомо, що німецький автор, який написав дві книжки про сучасну Росію, зокрема біографію Путіна, тільки за одну з тих робіт отримав від російських інвесторів 600 тисяч євро. До честі німецьких видавців обидві книжки нині вилучають із продажу, бо цілком зрозуміло, що людина, яка отримує таємно гроші від свого замовника, навряд чи зберігатиме об'єктивність.

В інтернеті можна зустріти згадки про бюджети розміром у мільярди для просування російських наративів. Це тільки за останні роки.

Росіяни можуть придумувати найрізноманітніші речі, але коли їхні вигадки порівняли з кадрами з Бучі, Гостомеля та інших окупованих ними міст, усі ці російські фальшиві аргументи одразу втратили силу. Такими є закони пропаганди. Той, хто має більше спікерів і можливостей просувати свої ідеї, буде певний час випереджати тих, хто не має таких ресурсів. Але тільки до моменту, доки світ не побачить реальності. Вона була жахлива – і світ не міг на неї не відреагувати.

Голодомор визнано геноцидом в Україні та десятках держав. Чи можна і чи потрібно доводити тепер, що дії росіян в Україні мають ознаки геноциду?

– Український парламент у квітні 2022-го ухвалив закон, яким визнав дії російських агресорів в Україні актом геноциду й заяви з аналогічними оцінками зробили ще шість країн. Однак надалі ситуація змінилася й українці завдяки героїчному опору змогли зупинити геноцид проти себе. Ми захистили себе. Звісно, з величезними втратами. Але в історії ще такого не траплялося.

Значною мірою українці зупинили геноцид проти себе завдяки тому, що світ надав нам велику допомогу. Без неї ми не змогли б ані втримати таку велику частину території, ані повернути окуповані землі.

Москва розпочала геноцид на початковому етапі вторгнення. Путін не зупинився б, якби був упевнений, що переможе у війні. Бо переможців, як відомо, не судять. Зрозумівши, що може програти, злякався і віддав розпорядження не так явно реалізовувати геноцид. Але кінцева мета – ліквідація українців як народу – в росіян не зникла. Російські пропагандисти дотепер кажуть, що Україна не повинна існувати, що не буде ніякого українського народу. Себто частину населення України вони лікуватимуть, перевиховуватимуть. Це нічим не відрізняється від сталінських ідей знищити най­активніших і свідомих, а решту залякати та примусити визнати себе у випадку Сталіна радянським народом, а у випадку Путіна – частиною російського.

Травми від Голодомору позначаються й на нинішніх поколіннях. Чи вдалося подолати травми Голодомору, чи вони проявляються під час нинішньої війни?

– Основним психологічним наслідком Голодомору було "дайте нам жити, не чіпайте нас, ми погодимося на все, аби нам дали спокій". Російська пропаганда використовувала це: якщо здатись і перейти на бік Кремля, то нічого не загрожуватиме. Але українці захищають свій спосіб життя, бо вони усвідомили, що життя в Російській імперії буде для них моральною та ментальною смертю. Світ нині так інформаційно пронизаний, що ми бачимо, як живе сучасна Росія, і це викликає справжній жах. Навіть у пізньому СРСР моральна ситуація не була така катастрофічна.

Українці змінилися. Якщо є вибір зберегти фізичне існування чи самосвідомість разом зі способом життя, то вибирають насамперед друге. Це обнадіює.

Нині, буває, говорять про втому від війни, потребу в мотивації. Чи може стати корисним у таких випадках наше минуле, зокрема уроки Голодомору?

– У 1950-х майор швейцарської армії Ганц фон Дах написав серію книжок "Тотальний опір", що по суті є інструкціями ведення малої війни для людей, які не мали військового досвіду. Ці роботи містять багато корисних порад. Одна з них стосується того, як людина має мотивувати себе до боротьби зі зброєю в руках. Боротьба проти окупанта є неймовірно важкою й у психологічному, й у моральному, й у побутовому плані, не кажучи про небезпеку для життя. У моменти, коли людині буває надто важко, Дах рекомендує задуматися над тим, що щойно ви відкладете зброю – станете абсолютно безсилим перед ворогом. Він зможе з вами зробити що завгодно – принизити, ув'язнити, вбити. Ви нічого не зміните. Доки солдат, партизан чи волонтер тримає зброю в руках чи в інший спосіб чинить опір, він має можливість вибору. Щойно відмовляється від боротьби, цю можливість втрачає.

До Голодомору українців уже позбавили можливості вибору. Адже Голодомор – це не одномоментний акт 1932–1933 років. Цей процес тривав достатньо довго. Перш ніж влаштувати геноцид, тоталітарний режим створює спеціальні соціальні механізми й позбавляє людей можливості чинити опір. Цих людей символічно виділяють із загалу, їм приписують різноманітні негативні характеристики, створюють моделі суспільного співжиття, в яких люди втрачають економічну і згодом суспільну незалежність. Вони не мають можливості використовувати ресурси та навички, щоб чинити опір.

Перед Голодомором 1926-го, 1928-го і 1929 року радянська влада провела три широкі кампанії реєстрації мисливської зброї. Завдяки цьому напередодні Голодомору люди, які мали рушниці, були їх позбавлені. Тому комуністичний режим почувався впевнено, винищуючи обеззброєних людей. Українці, які сьогодні тримають зброю в руках, повинні пам'ятати, що саме вона нам дає можливість вибору.

×