Героїзм – це крайній прояв громадянського обов'язку, який найчастіше реалізовується вже в безвихідній ситуації
Українці люблять говорити про свою унікальність. Найспівочіша мова. Найбагатша земля. Найволелюбніші. Найстражденніші. У захисті власної Батьківщини наш народ показує приклад героїзму і самоорганізації. У внутрішній політиці й управлінні державою б'є рекорди безголів'я і безвідповідальності. Нами захоплюються. І нас зневажають.
Усе так і є, унікальні.
На карті Європи та й світу не так багато країн, які за останні 30 років зменшили свій ВВП. Наші сусіди по Східній Європі та навіть більшість пострадянських республік вийшли на шлях упевненого зростання і розвитку, а українську економіку досі гойдає крива стрімких падінь і повільних відновлень.
Після короткочасного зростання народжуваності на початку 2000-х ми увійшли в демографічне піке. Ніде у світі депопуляція країни не відбувається так швидко, як у нас. І це почалося ще до Великої війни.
Quo vadis, Україно? Запитання, що лунає крізь сторіччя.
Найприкметнішою рисою тієї форми державності, що постала 1991 року на уламках радянської імперії, є періодичні внутрішньополітичні кризи, що отримали назву – Майдан. Це слово тюркського походження стало такою ж візитівкою України у світі, як і інше тюркське слово "кремль" стало чітко асоціюватися з Росією.
Кремль – це захищене місце, в певному сенсі – фортеця. Тоді як майдан – місце публічне й відкрите, на якому не лише колективно вирішують значущі питання, а й нерідко спалахують пристрасті й конфлікти. Між цими двома символами і пролягає головна відмінність між двома народами та способами урядування.
Слова, якими позначає наш шлях доля, не бувають випадкові. Хоч іноді ми не одразу приходимо до їхнього справжнього значення.
Ще в часи, коли відомий усім киянам Майдан називався площею Жовтневої революції, модель нашої самоорганізації закладалася на сотнях майданів у містах і містечках, де пробуджена національна свідомість і громадянська активність брали свої перші уроки.
Власне, київський Майдан як відроджена вічова форма починався на площі перед Республіканським стадіоном. Що є глибоко символічним. Адже саме засади республіканізму стали основою, на якій почала творитися нова європейська нація. А те, що радянська влада взяла на озброєння слово "республіка", щоб називати ним провінції та колонії відродженої імперії, можна віднести до історичних збігів, курйозів або до специфічного почуття гумору історичного провидіння. Зрештою, саме поняття республіки російські комуністи запозичили з ідейної спадщини Великої французької революції, з якої беруть витоки всі європейські ідеології та принцип національного самовизначення як такого.
Там, на Республіканському, почало формуватися ядро нової спільноти, прийнявши синьо-жовтий прапор, українську мову й національно-визвольну традицію як свій дороговказ.
Приблизно водночас на цьому стадіоні виник і перший у Києві стихійний торгово-оптовий ринок. Туди звозили свій крам "човники" з Польщі й Туреччини, там творилися перші капітали, а люди познайомилися з матеріальними здобутками західної цивілізації й побачили перші у своєму житті долари.
Економічна свобода йшла пліч-о-пліч із політичною, і спільними зусиллями ми врешті розбили запліснявілу недоімперію псевдокомуністів і вийшли на широкий шлях Незалежності.
Республіка перекладається з латини як "справа громади". Але до справи ніколи не береться все суспільство одразу, зокрема й до справи національної та державної. Ядро небайдужих громадян, які збиралися вирішувати долю своєї країни й у Києві, й у Львові, й у Харкові, й у Одесі, ніколи не було надто чисельне. Майдан міг зібрати від жменьки студентів, які вийшли на голодування восени 1990-го, до пів мільйона розлючених киян, які прийшли захистити інший гурт студентів від режиму Януковича 1 грудня 2013-го. І сила цього руху полягала в тому, що за спиною учасників акцій непокори стояли мільйони громадян нової Української Республіки, готових показати свою волю й рішучість, якщо чинна влада спробувала б їх ігнорувати. Тому й комуністична диктатура впала 1991 року, і промосковський узурпатор змушений був тікати 2014-го.
За чверть сторіччя, що минуло між цими датами, багато що в нашій країні змінилося. Але після 2014-го все почало змінюватися набагато швидше.
Лютий 2014 року став точкою відліку для переходу республіки громадян від політичних флешмобів до постійної мережі громадської активності, волонтерства й добровольчого руху. Республіка намагається зробити "цю країну" своєю, захистивши насамперед її від зовнішнього поневолення.
Нація Майдану – так можна назвати зародкову громадянську структуру, що повільно, але невпинно формується у країні, щонайменше з часів Першої Української революції.
Коли зима повертає до свого кінця, всенародний Майдан починає вшановувати своїх героїв і ті жертви, які довелося йому принести за право бути господарем на власній землі. Мартиролог відкривають Герої Крут, вояки УНР і ЗУНР, жертви ГУЛАГу, повстанці, письменники, композитори. Уже в часи незалежності в історію Визвольних змагань увійшли Герої Небесної сотні, а далі вже тисячі жертв Великої війни. Республіка має пам'ятати їх поіменно, а їхній подвиг – похвилинно.
Героїзм – це крайній прояв громадянського обов'язку, який найчастіше реалізовується вже у безвихідній ситуації. Наш обов'язок перед пам'яттю героїв полягає в тому, щоб українська справа більше не опинялася під загрозою знищення. Щоб вони були не жертвами поразок, а співтворцями перемоги.
"Справа громади" кличе героїв у виняткових ситуаціях, а сумлінних трудівників і яскравих творчих особистостей вона потребує щодня.
Тому перед спільнотою громадян стоїть важке завдання – опанувати механізми управління країною, які дадуть їй змогу опанувати роль відповідального господаря. Для цього громадяни мають насамперед узяти під контроль системи законотворчості, забезпечення права та кадрову політику в органах влади. Ключем до цих сфер є інформація та суспільна комунікація.
Масштаб завдань, що стоять перед Нацією Майдану, вражає. І нехай у когось від усвідомлення цього масштабу опускаються руки, життєздатну державу та країну, що процвітає, збудують лише ті, кого він надихає і мотивує.
9 
1
Коментарі