Люди відстоювали своє бачення справедливості. А судять їх за поколоту плитку

 

За останні півтора року кримінальні справи з політичних мотивів порушено щонайменше щодо 33 осіб.

Народних депутатів-"нунсівців" Андрія Парубія та Юрія Гримчака звинувачують у втручанні в роботу голови парламенту під час ратифікації "Харківських угод". учасників податкового майдану – у пошкодженні тротуарної плитки. кількох активістів – у пошкодженні пам'ятників радянським діячам та участі у львівських мітингах 9 Травня 2011 року. колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка – у начебто зловживанні службовим становищем. екс-прем'єра Юлію Тимошенко – в укладанні 2009-го невигідних для країни газових контраків з Росією.

Про причини та можливі наслідки появи в Україні політичних в'язнів розповідають безпосередні учасники цих подій

Ганна СІНЬКОВА, 20 років, активістка партії "Братство". 29 березня її затримали за спробу підсмажити на київському Вічному вогні яєчню. 2 квітня помістили в Лук'янівське СІЗО. 30 червня випустили під підписку про невиїзд

– Мене звинувачують у нарузі над могилою. Прокурор наполягає на трьох роках ув'язнення. Хоча на місці Вічного вогню немає поховання радянських солдат, там є лише система подачі палива. ­Акція була спрямована проти газової установки, а не проти пам'яті загиблих у Другій світовій. Я поцікавилася, скільки газу там спалюють. Виявилося – на 300 тисяч гривень щороку. Не думаю, що це так уже необхідно нашій країні. Краще б живими ветеранами опікувалися.

Уже в СІЗО з новин дізналася, що частині ветеранів помилково нарахували 200 гривень доплати до пенсії. Коли виявили помилку, вирахували назад. Та подаруйте вже їм ці копійки, навіщо ж так принижувати!

Мене затримали, щоб показати іншим активістам, що їм буде за непокору. Образи чи жалю до себе не маю. Є обурення. Але змінювати точку зору чи каятися не буду, навіть якщо це й пом'якшило б вирок.

Багато співкамерниць, дізнавшись, чому я тут, дивувалися. На їх пам'яті таке вперше. Із дівчатами в камері у мене хороші стосунки. Це такі ж жертви режиму, як і я. Одна вже півроку сидить за те, що хотіла винести з магазину дві пачки підгузків. Інша отримала два роки за 10 украдених шоколадок.

Кілька разів приходили оперативники. Не представлялися. Намагалися "прив'язати" мене до підпалу офісу ­Партії регіонів. Погрожували: якщо не зізнаюся, найближчі місяці житиму в постійному страху. Говорили прямо: "Успокоимся тогда, когда ты и тебе подобные ­сядут". Я їм сказала, що без адвоката не говоритиму. Кричали й матюкалися так, що думала – будуть бити. Слава богу, до цього не дійшло. Дивно, але охорона так і не прибігла. Після тієї розмови в мене брали слину на аналіз ДНК, вдома провели обшук, вилучили взуття. П'ять ­разів ­наказували змінити камеру – обрали ­такий метод тиску. Люди за роки тут стільки не міняли.

У СІЗО було важко з книжками. Передавати їх не дозволяють. Я мала збірку поезій Василя Стуса. Перечитала її, а потім учила напам'ять.

Євген НІКОЛЕНКО, 38 років, адвокат учасників акції "Україна без Кучми" 2000–2001 років та активіста "податкового майдану" Олега Ахтирського

– Із часів "України без Кучми" змінилися правоохоронці – прийшло молоде покоління. Ці вже навіть не обтяжують себе формальним дотриманням законності. Це аморальні та цинічні люди, головне для яких – вказівка керівництва. Виконати її готові, не зважаючи ні на що. Навіть якщо за незаконні дії колись доведеться відповідати.

Доказовою базою не особливо заморочуються – як і раніше. Тоді учасників акції звинувачували в тому, що били міліціонерів, кидали в них різні предмети. Але свідчень очевидців не було. У справі "податківців" майже те саме. Під час мітингу кілька десятків міліціонерів повинні були документувати події на відео. Якщо там щось пошкоджено, вони мали б надати зафіксовані докази. Натомість у матеріалах справи – тільки один диск із 20­хвилинним відео без звуку. ­Ходять люди, встановлюють намети. Але момент забивання кілків у записі відсутній. Є свідчення перехожих, які начебто запам'ятали людей, що забивали кілки, та впізнали їх на знімках. Що це за люди, ми не знаємо. Від очних ставок вони ­відмовилися.

Якщо виходиш на протест, не ­важливо – ­пошкодиш ти щось чи ні. Узагалі байдуже, як поводитимешся: знайдуть привід притягнути до відповідальності тільки за те, що вийшов. Та ж плитка, яку нібито пошко­дили учасники "податкового майдану". На ­цьому місці завжди проводять політичні акції. Встановлювала намети й Партія регіонів, коли протестувала проти дострокових виборів. Притягати когось до відповідальності нікому на думку не спадало. Пошкодження, за які судять тепер, справді є – але невідомо, хто й коли їх зробив.

Найпопулярніша стаття, за якою притягують, – хуліганство. Під неї підпадають будь­які дії, які порушують громадський порядок. А які саме це дії, в Кримінальному кодексі не прописано й віддається на розсуд суддям та міліціонерам. Останнім часом почали притягати й до адміністративної відповідальності, за статтею "порушення громадського порядку". Так зробили з Олександром ­Данилюком після травневої акції "День гніву".

Ігор ФОМІН, 51 рік, директор адвокатського об'єднання "Українська правнича компанія". Захищає Юрія Луценка, Богдана Данилишина, Євгена Корнійчука. У 2003–2004 роках працював з Олексієм Пукачем, донедавна – з Леонідом Кучмою

– Моїх підзахисних притягнено до кримінальної відповідальності за відсутності складу злочину. Вони не мали корисливих мотивів, а кримінальне переслідування здійснюється з політичних причин. Приміром, Юрій Луценко в політичному характері своєї справи переконаний. Я – адвокат, а не політик, тож так безапеляційно казати не можу. Але те, що йому інкримінують, критики не витримує. Є три складові злочину: підвищення зарплати працівнику, згода на продовження терміну оперативно­розшукових дій щодо водія колишнього ­першого заступника голови Служби безпеки Володимира Сацюка, а також розпорядження відсвяткувати День ­міліції. Кожне із цих звинувачень легко ­розбити юридично. Щодо першого було відповідне рішення міністерської комісії, а Луценко лише його виконував. Щодо другого він підписав уже готове рішення ­співробітників, тобто не вирішував це особисто. Щодо третього – це не було окреме рішення святкувати День міліції, а затвердження річного плану.

Є підстави вважати подібною справу екс­міністра економіки Богдана Данилишина. Правда, тут простіше, бо він має справу із чеським судом. За міжнародною конвенцією, суд держави, з якої хочуть провести екстрадицію особи, вирішує лише одне: чи не має переслідування обвинуваченого політичного характеру. Чеський суд вирішив, що Данилишина притягають до кримінальної відповідальності не за скоєний злочин, а тому, що він неналежним чином виконував обов'язки міністра. Тобто, що ця справа має політичний підтекст.

Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ, 70 років, правозахисниця та дисидентка. 1972-го її разом із чоловіком засудили до шести років ув'язнення в таборах суворого режиму Мордовії та до трьох років заслання в Читинській області

– Дивно: стоїть пам'ятник Сталіну в ­Запоріжжі, й нікого за це не ­осуджу­ють. А за пошкодження ідола судять так, ніби хлопці людину вбили. Те саме можна ­сказати про учасників "­податкового ­майдану". Вони відстоювали своє ­бачення справедливості. А судять їх під іншою маркою – мовляв, плитка там ­поколота.

Не беруся назвати це політичним переслідуванням. Але в діях влади проглядається не нормальне покарання попередників за помилки, а жовчне бажання – ось я їм покажу, якою може бути влада.

Люди мають продовжувати протести за свої погляди, незважаючи на переслідування. Якщо такий вид політичних подій, як протести, зникне – нам на чорне казатимуть біле. Така брехня ­завтра може обернутися страшною бідою. Ми вже читаємо про катування в міліції. Але навіть якщо людина скоїла ­найтяжчий злочин, це не дає нікому ­права катувати її.

×