Кшталт

 

"Ми вже виявили факти мільйонних розкрадань фактично по всій території України. Мова йде про чиновників різних бюджетних організацій на кшталт автодору, залізниці, лісного господарства".

Юрій ЛУЦЕНКО, міністр внутрішніх справ України

Кшталт - зовнішній вигляд, вдача, форма.

Слово походить від польського kszta?t, яке, у свою чергу, має німецьке коріння: Gestalt означає образ, форма.

Трапляється в українській писемній мові з XVI ст. Має виразно книжний характер. У 1720 роках у своєму "Діаріуші" - щоденнику - його часто вживає Микола Ханенко. Він був генеральним хорунжим за гетьманів Івана Скоропадського й Павла Полуботка:

"Тарки. Заїхали на двір князика тамошнєго, зовемого Алжи Дерей Шафналі, которий, давши нам первіє авдієнцію, потім повелів просити до фонтани, на дворі будучої, і туда висилав нам своєго татарського хліба накшталт коржів, сиру і яблок".

Іван ЮЩУК, професор-мовознавець, автор шкільних підручників з української мови:

- "К-ш-т" не властиве для української мови сполучення. Але збудоване, все-таки, за законами української мови: "к" - проривний, "ш" - щілинний і "т" - знову проривний. Наша мова не любить збігу проривних. Через це замість "кто" маємо "хто", не "Крещатик", а "Хрещатик". Багато слів за радянських часів зробили застарілими штучно, бо вони не відповідали російській. Пригадую, як колись у Києві "білку" хтось почав називати "вивіркою" - як на Західній Україні. І хоча така назва зустрічається у багатьох слов"янських мовах, зчинився великий галас. Мовляв, це псує українську мову. Насправді ж, воно просто не відповідало російському "белка".

Письменники до "кшталту" ставляться по-різному:

Марія МАТІОС:

- Не застосовую цього слова у своїй мові й не рекомендую. Воно не милозвучне, гостре, ріже не тільки вухо, а й душу..

Юрій ВИННИЧУК:

- У нас взагалі дивне ставлення до слів, про які вирішили, що вони чи-то галицькі, чи-то ще якісь. Коли мою книжку "Весняні ігри" перевидавали в Харкові, вислали мені цілий список слів, які треба коментувати, зокрема, "фотель", "іно" - у значенні "тільки". Кажу, подивіться у 11-томний словник: усі ці слова вживали письменники Центральної України - Леся Українка, Михайло Коцюбинський.

Якщо хтось ужив би його у давньому значенні "форми" - "кшталти Юлії Тимошенко", - то це різало б слух.

Оксана ЗАБУЖКО:

- Слово, слава Богу, з от-такенною, неперервною, писаною історією, дошевченківською ще. Шевченко його вживає - у передмові до "Кобзаря" 1847року: "Енеїда" - сміховина на московський кшталт". У XX сторіччі нікуди з мови не "вибувало". Ну, "вумне" - книжне себто, - то більшовицькі вожді його й не знали. Вони, як і нинішні наші "слуги народу", не сильно владєлі рєчью, але "репресувати" його по розряду "буржуазно-націоналістичних слів", здається, все-таки не репресовували .

Сергій ЖАДАН:

- Намагаюся таких слів не вживати. Навіть пригадати чогось пов"язаного з цим словом не можу.

×