Росіяни збільшуватимуть вплив на Україну через економіку, ручних політиків, артистів. Спробують переписати наші підручники з історії. Протистояти повзучій експансії Кремля може тільки громадянське суспільство, – каже волонтер Роман Сініцин

29 грудня між Україною і Росією відбувся обмін полоненими. Ми віддали 123 особи за повернення 76 із так званих ДНР і ЛНР. Серед переданих українською стороною – п'ятеро колишніх "беркутівців", звинувачених у вбивстві 48 і пораненні 80 людей на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року. Що це означає для подальшого суду у справах Майдану?

– Маємо проблеми з розслідуванням цих злочинів останні п'ять років. Видача "беркутів" може поставити остаточну крапку. Питання не в тому, чому ми їх міняємо. А в тому, що робимо це, наплювавши на закон. Тобто без вироку. Цих людей підозрюють, що вони з автоматів розстріляли беззбройних протестувальників. Десятки спецпризначенців уже поїхали з України. Суд поступово пом'якшував їм запобіжний захід, і вони виїжджали до Росії. Були випадки, коли робили це групами по п'ять-шість осіб. Уся "Чорна рота" роз'їхалась. 29 грудня ми віддали останніх. Це унеможливить досягнення справедливості.

Є шанс, що винних покарають?

– Ні. Окрім безпосередніх виконавців, є ще організатори, замовники. Більшість – не в Україні. А до тих, хто досі тут, немає питань. Наприклад, Олександр Попов (голова Київської міської держадміністрації часів Януковича. – Країна) чи Володимир Сівкович (заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони до середини грудня 2013-го, один з відповідальних за побиття учасників Євромайдану 30 листопада. – Країна).

 

Чому "беркутівцям" не винесли вироку перед обміном?

– Думаю, процес відбувався аврально. Зеленський хотів показати результат. Знаю, нашим хлопцям, яких утримували в Донецьку, прямо казали, що "беркути" – головна умова обміну. Росії вигідно їх отримати. Вона впливала на події на Майдані. Далі інформаційно просуватиме ідею, мовляв, Україна – failed state, наша влада нелегітимна, а Майдан – державний переворот.

Можуть винести вирок заочно?

– Наше законодавство вже не передбачає цього.

Після "нормандської зустрічі" анонсували обмін всіх на всіх. Чому не вдалося? Тільки в ОРДЛО лишилися близько 300 полонених, а ще – в Росії, у Криму.

– Формально ми мінялися із сєпарами. Тому не говорили про тих, хто у Криму та Росії. Але обміняли навіть не всіх встановлених, що перебувають у полоні терористів. Це ще один важіль, щоб шантажувати Україну.

Зараз ми обмінювали тих, хто скоїв кримінальні злочини. Російська військова розвідка або ФСБ не надсилатимуть сюди якогось майора для диверсій. Діють через місцевий чи заїжджий криміналітет. Ці люди виявилися їм потрібні.

У Державному бюро створили підрозділ, що повинен розслідувати злочини під час Революції гідності. Як це вплине?

– Є велика проблема з переведенням прокурорів, які працювали з цими справами у Генпрокуратурі. Їх не переатестовують, хоча обіцяли. Заступником голови ДБР призначили колишнього адвоката Януковича Олександра Бабікова (повідомляли засоби масової інформації. Офіційно це не підтвердили. – Країна).

У будь-якій європейській країні після умовних "плівок Труби" (з 19 листопада в анонімному Telegram-каналі "Трубу прорвало" викладають аудіозаписи, зроблені нібито в кабінеті керівника ДБР. – Країна) мала би бути відставка усього вищого керівництва держави. У нас немає ніякої реакції. Якісь люди з Офісу президента приходили і розказували керівнику ДБР, як йому розслідувати справи, проти кого закривати, порушувати. Держбюро не виконує своїх функцій. Це болото.

"Плівки Вовка" (Національне антикорупційне бюро оприлюднило аудіозаписи, зроблені в кабінетах суддів Окружного адмінсуду Києва. Йшлося про домовленості щодо конкретних судових рішень. Голоси нібито належать очільнику суду Павлу Вовку, його заступникам Євгену Аблову й Ігорю Погрібніченку. – Країна) доводили втручання у судову владу.

У нас немає правоохоронної системи. Перед звільненням "беркутів" був лист генпрокурора Руслана Рябошапки прокурорам і суддям. Вони прямо виконували вказівки, очевидно, Банкової. Усе керується в ручному режимі, як було за Кучми. Немає процесуальної незалежності прокурорів. Суддя не може винести рішення, пішовши наперекір владі. Чому у справі про вбивство Шеремета запобіжний захід розглядав саме суддя Вовк? Кажуть, це автоматичне розподілення. Усім зрозуміло, що це не так.

Революція гідності зазнала поразки?

– Відбувається повзуча контрреволюція, але Майдан не програв. У мене не було ілюзій, що після перемоги 2014-го заживемо, як у Швейцарії. У багатьох відбулася революція в голові.

Як характеризуєте стан українського громадянського суспільства?

– Досі перебуває в зародковому стані. Але воно є, поступово розвивається. Є люди, яким не байдуже, в якій державі вони живуть. І їх більшає. Хоча багато хто зараз – у стані певного анабіозу й навіть депресії від дій нової влади.

Як президент і його команда ставляться до громадянського суспільства, за вашими спостереженнями?

– Зважають на нього мінімально. Роблять ту ж помилку, що і Янукович із Порошенком. Вважають будь-яку протидію їм інспірованою та проплаченою політичними опонентами. Іноді це правда, іноді – ні. Наша влада не навчилася розрізняти. Шукає, кому це вигідно. Не вірить, що люди можуть самоорганізуватись. Для Офісу президента громадянське суспільство – це проплачені чуваки, якими хтось керує, проте іноді з ними треба рахуватися. Так само і з ветеранським середовищем. Громадянське суспільство могло би бути союзником влади. Але цього не станеться.

Чи може президент поступитися національними інтересами?

– Не думаю, що він – відкрито проросійський, але на нього впливають різні люди. Серед них є симпатики Кремля. Наприклад, помічники президента Андрій Єрмак, Сергій і Борис Шефіри.

Куди Володимир Зеленський веде країну?

– Навряд чи сам знає відповідь. Хоче стати президентом-миротворцем, зшити країну. Це може призвести до трагічних наслідків у довготерміновій перспективі. Хлопці на Банковій недооцінюють РФ. Путін нікуди не дінеться, може почекати. Росіяни розробляють стратегічні плани щодо України, на відміну від нашої влади. У них цим займаються цілі інститути. Кремлю не обов'язково нас захоплювати танками. Це війна за мізки.

Така історія була в Грузії. Вона втратила величезний шмат території. Потім до влади прийшов Бідзіна Іванішвілі. Ніби не проросійський політик, але має акції Газпрому (писала британська газета Guardian. – Країна). Грузія тоді відкрила кордони для росіян. Відновили авіасполучення. Почали їздити туристи, вести спільний бізнес. Росіяни зайшли на грузинський медіа-ринок і купили низку ЗМІ. Зараз десь половина населення вважає, що з РФ варто дружити. Іванішвілі жодного разу не казав, що Путін – хороший. Це не завадило повзучій російській експансії.

Російський бізнес нормально почувається зараз і в Україні. Контрольовані олігархами з РФ банки, медіа-ресурси працюють. Майже всі люксові київські готелі належать другу Путіна (йдеться про мережу "Прем'єр палас" групи компаній VS Energy. Її пов'язують з Євгеном Гінером. – Країна). Росіяни збільшуватимуть вплив на Україну через економіку, ручних політиків, співаків, які їхатимуть до нас на гастролі. Знову спробують переписати наші підручники з історії. Новорічна промова Зеленського цілком укладається в цю російську парадигму.

 

Україна має ресурси, аби протистояти цій повзучій експансії?

– Це може робити тільки громадянське суспільство.

12 грудня правоохоронці повідомили, що підозрюють у вбивстві журналіста Павла Шеремета військову медсестру Яну Дугарь, лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко, музиканта й добровольця Андрія Антоненка, добровольців Владислава та Інну Грищенків. Захисники й громадські активісти наполягають, що у слідчих немає доказів проти цих людей. Які головні претензії до слідства?

– Немає жодних прямих доказів. А ті, що були, вже розбили адвокати. Майже в усіх підозрюваних є алібі. До березня будуть на свободі. Справа розсипається, вона не дійде до суду. Ніхто не сяде за вбивство Шеремета. Зате міністр внутрішніх справ Арсен Аваков залишиться на посаді. Це план, щоб він зберіг свою владу. Переконували, що він – тимчасовий міністр, гарантує безпеку в перехідний період. Зеленський вимагав результатів розслідування хоч якихось резонансних злочинів до Нового року. Обрали справу Шеремета.

Очевидно, між Арсеном Аваковим та Андрієм Богданом (очолює Офіс президента. – Країна) є договорняк. Арсен Борисович як політик не має рейтингу. Проте фактично є другою за впливовістю людиною в країні. В Авакова у підпорядкуванні перебувають підрозділи, що можуть здійснювати негласні слідчі розшукові дії. Має компромат на політиків, депутатів. Так сформував власне лобі у фракції "Слуга народу", яке налічує щонайменше 70 осіб. Вони голосуватимуть за те, що вигідно йому.

За Авакова на посаді міністра внутрішніх справ неможливо провести реформу правоохоронної галузі. Має великий вплив. Купа його людей зайшли в інші відомства на посади заступників міністра чи начальників департаментів. Для мене Аваков – найбільша претензія до Зеленського.

Чому винними намагаються зробити військових і волонтерів?

– Навряд це сплановано. Є справа замаху на бізнесмена в Косові на Івано-Франківщині, до якої причетне подружжя Грищенків, за версією правоохоронців. Владислав Грищенко – сапер. Очевидно, це наштовхнуло слідство у справі Павла Шеремета (журналіст, виконавчий директор "Української правди" загинув 20 липня 2016-го в Києві внаслідок вибуху автомобіля. – Країна) пов'язати ці злочини. Хоча немає жодного зв'язку. Моїх знайомих, які спеціалізуються на саперній справі, теж допитували щодо вбивства Павла.

Напередодні роковин смерті Катерини Гандзюк 4 листопада Служба безпеки України звітувала про розслідування. На якому етапі справа?

– Обіцяли, що будуть результати. Але Ігоря Павловського (був помічником народних депутатів Миколи Паламарчука та "регіонала" Юрія Самойленка. Активісти вважають його посередником між організатором та виконавцями вбивства Катерини Гандзюк. – Країна) намагаються вивести з-під удару. Колишньому голові Херсонської обласної ради Владиславу Мангеру зменшили заставу (прокуратура висунула йому підозру в організації вбивства. Катерина Гандзюк звинувачувала обласну владу в причетності до вирубки лісів, називала його "організатором Антимайдану" та "ставлеником криміналу". Мангера відпустили під 2,5 млн грн застави. – Країна).

Коли генпрокурор змінився, в нас був стриманий оптимізм. Минуло два місяці, а динаміки немає.

Із 2 січня не існує Генеральної прокуратури. Тепер є Офіс прокурора. Після перевірок і конкурсу в ньому лишилися 610 із 1339 прокурорів. Вірите у цю реформу?

– Ні. За Луценка теж була реформа, не дала результатів. Лишили майже 80 відсотків старих кадрів. Треба довго готувати їм заміну. Маємо навчати нових слідчих і прокурорів. Це не робиться за півроку.

У нас все зводиться до перевішування табличок. Була міліція стала поліція. Була Генпрокуратура, тепер Офіс прокурора. Але кадри, процедури, регламенти лишились незмінні. Єдиний невеликий плюс реформи поліції – патрульні. Це досі один із найменш корумпованих підрозділів. Але зараз звідти масово звільняються.

Чи були ще вдалі реформи в країні?

– Вони точкові. Їх робили і Порошенко, і нова команда. Наприклад, діджиталізація важлива для зменшення бюрократії та реформи державного управління. У Держстаті працюють тисячі людей за регламентами 1980-х. Їхню роботу могли б виконувати три особи. У поліції відкрили сервісні центри.

Та головне – не відбулися реформи правоохоронної та судової систем. Через це є величезна криза справедливості, люди деморалізовані. Це може збільшити протестні настрої.

Як оцінюєте минулий рік для України?

– Був, скоріше, невдалий. Багато невиправданих надій. Я противник розділяти людей за критерієм "напроти кого ставили галочку на виборах". За Зеленського голосували не дурні, а розчаровані. Половина армії його підтримала. Велика кількість бізнесменів, у їхній сфері нічого не змінилося за Порошенка. Хоча він зробив і справді проривні речі, той же безвіз. Голосування проти нього стало протестом. Але багато тих, хто підтримав Зеленського, вже ходять на мітинги. Рівень підтримки президента падатиме.

Які виклики матимемо 2020-го?

– Криза справедливості – наша постійна проблема. Це закономірно, коли немає адекватної правоохоронної системи. Телефонне право, рішалово лишається нашим великим викликом. Не повинні забувати, що маємо під боком Росію. Обмін полоненими показав, що Кремль збільшує тиск на українську владу. Буде постійно піднімати градус напруги. Має всі важелі для цього. Може влаштувати чергове умовне Дебальцеве (з 15 січня по 18 лютого 2015 року в боях біля Дебальцевого на Донеччині, де проти українців воювали регулярні війська російської армії, загинули 110 наших бійців, 270 отримали поранення, 18 зниклих безвісти, 7 потрапили в полон, за офіційними даними. – Країна). Тиснути економічно.

Чого очікувати громадянському суспільству?

– Повинні бути готові до всього. Катаклізми сприяють мобілізації. 2014-го кожен другий так чи інакше був волонтером.

×