У РАЗІ УСПІХУ ВОЄННОЇ ОПЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ МОСКВА ЗАЛИШИЛА Б "МЕНШИМ БРАТАМ" ПІСНІ, САЛО Й СУРЖИК
ЦІНИ В КРИМУ РОСТУТЬ, ІНФРАСТРУКТУРА РУЙНУЄТЬСЯ. ОДНАК ЛЮДИ ЯКОСЬ ЖИВУТЬ. Правда, багато хто скаржиться на відсутність перспектив. Навіть найзатятіші прихильники путінізму жалкують за безбідністю приморських рантьє. Ті, хто ще вчора був не проти "ввічливої анексії", сьогодні запитують: "Навіщо це?"
Тим часом Європейський парламент закликав Росію демілітаризувати Крим, відмовитися від його окупації і припинити цькування кримських татар і українців, які там проживають.
Що ж відбувається? Чим переймається Парламентська асамблея і чого не помічають більшість кримчан?
8 лютого міноборони РФ розпочало навчання і перевірку боєготовності Південного військового округу. Відтоді військові підрозділи на півострові – у повній бойовій готовності. Оголосили про мобілізацію. Повістки отримали переважно кримські татари. Причому навіть ті, хто за віком не є військовозобов'язаний. У РФ за ухилення від військової служби передбачена кримінальна відповідальність. А рішенням окупаційної влади кримчани, які залишилися на півострові, автоматично стали росіянами.
Щоб відмовитися від російського громадянства, необхідно було до певної дати особисто з'явитися в управління міграційної служби, що розташоване у трьох населених пунктах півострова, і подати письмову заяву. Кримчани, які погодилися на таку процедуру, стали іноземцями та позбулися низки прав. Зокрема, права користуватися безкоштовними медичними послугами, неприватизованими земельними ділянками й відомчим житлом, отримувати освіту. Про бізнес також довелося забути.
Іноземці не можуть перебувати на території Росії більш як 90 днів. Потім мають виїхати з країни на три місяці. Кримчани, які наважилися заявити про своє українське громадянство, змушені на 90 днів залишати домівки. Вони більше не мешкають на півострові – лише в'їжджають і виїжджають. На таке життя погодилися менш як 4 тис. осіб. Інші взяли російські паспорти, зберігши українські. Чи можна вважати це добровільним набуттям іншого громадянства? Ні. І Україна не карає кримчан за наявність російських аусвайсів, розуміючи: для них головне зараз – вижити і зберегти себе.
Таким чином, кримські татари, які отримують сьогодні повістки, мають російські паспорти. Спроба ухилитися коштуватиме їм свободи. З іншого боку, Женевська конвенція забороняє насильницький примус жителів окупованих територій до служби в армії країни-агресора. Заборонено не просто "викрадати" до армії, а й розміщувати рекламу із закликом добровільно записатися на військову службу. Примусове отримання громадянства країни-окупанта також є злочином. Порушення цієї конвенції підлягає розгляду в рамках міжнародного трибуналу.
Дедалі більше він надає значення порушенням прав людини на окупованих територіях. Саме за це притягували до відповідальності югославського диктатора Слободана Мілошевича. Рішення судів у таких випадках допускають персональну відповідальність. Засудженню підлягає не лише той, хто віддав злочинний наказ, а й глава держави. У випадку з Кримом відповідальними є як представники влади півострова, так і російські президент і чиновники.
Навіщо вони це роблять? Адже на півострові не чинять озброєний опір. Кримських татар вважають проукраїнськими, проте вони не йдуть у ліси партизанити. Річ у тому, що вони є представниками корінного народу. Народу, який мав державність на території Криму. Народу, що зберіг свою національну, культурну й політичну самоідентифікації. А народ, який усвідомлює себе і своє право на свободу, є загрозою для російського імперського проекту.
Кримські татари мають більше прав на півострів, ніж РФ з її землями та Чорноморським флотом – з точки зору міжнародного права. Наявність у Криму цього народу робить недоречним як референдум, так і все путінське словоблуддя про російсько-кримську одвічність.
У міжнародному праві є норма, де сказано: народ, сформований на певній території, перш ніж її окупував агресор або вона добровільно стала частиною держави, має права корінного народу. Їх не можна порушити рішенням влади держави, до території якої зараз належать землі історичного проживання. Навіть якщо б Росії вдалося змусити світ визнати результати кримського референдуму в обмін на Донбас, Сирію тощо, міжнародна спільнота все одно не змогла б ігнорувати кримських татар. Це буде неможливо, навіть якщо на півострові відбудеться ще один "законний" референдум, як цього хочуть російські опозиціонери. Право корінного народу – вище за бажання охочих до російських пенсій кримчан.
На території півострова кримські татари мали державність, статус якої підтверджують багатовікові міждержавні відносини й монархічні шлюби. Але найголовніша небезпека для Росії полягає в тому, що вони зберегли власний політичний інститут – Меджліс. Фактично кримські татари мають чинний легітимний парламент і раду міністрів. Їх статус не оспорюватиме жодна міжнародна організація. Особливість кримських татар полягає не в тому, що вони – проукраїнські чи проросійські, а в тому, що вони – прокримські. Саме тому вони – небезпечні для окупантів.
ВІД ПОЧАТКУ АНЕКСІЇ НА ПРЕДСТАВНИКІВ МЕДЖЛІСУ ТИСНУТЬ. ЙОГО ЛІДЕРАМ МУСТАФІ ДЖЕМІЛЄВУ ТА РЕФАТУ ЧУБАРОВУ ЗАБОРОНИЛИ В'ЇЗД НА ПІВОСТРІВ. Це призвело до протесту кримських татар. Тисячі з них прийшли на пропускний пункт, щоб прорвати кордон окупантів. Багатьох членів Меджлісу переслідують чи заарештували, чимало пропали безвісти або виселені з Криму. Але це не знищить Меджліс, бо кримськотатарський народ проживає і за межами півострова. Тому окупантам не вдається провести його повторні вибори й обрати лояльне до себе керівництво. Тривалий час вони не визнавали Меджліс як представницький і виконавчий орган народу. Наполягали на тому, що він – громадська організація. 15 лютого прокурор окупованого півострова Наталія Поклонська подала позов про заборону діяльності Меджлісу: "До Верховного суду республіки Крим подається підписана мною заява із проханням визнати громадське об'єднання Меджліс кримськотатарського народу екстремістським і заборонити його діяльність на території Російської Федерації".
У міжнародній практиці екстремізмом вважають використання у власних цілях терактів і взяття заручників. Порив пані прокурорші можна порівняти з наміром визнати екстремістською організацією Верховну Раду України, якщо з такою пропозицією виступить "комітет матерів Донбасу" або "ветеранів Малоросії". І справа тут не в тому, що Верховна Рада не займається екстремізмом. Річ у тім, що вона – не громадська організація, а інститут влади українського народу. Звісно, ініціатива прокуратури окупантів спрямована не на те, щоб стати посміховиськом. Меджліс – це орган влади народу. Визнавши його екстремістською організацією, в екстремізмі можна буде звинуватити будь-якого представника цього народу. Офіційна політика Кремля спрямована на створення правової бази для репресій за національною ознакою. У разі звинувачення в екстремізмі тюремні терміни для кримських татар збільшать до 20 років. Причому засуджених можна буде відправити відбувати покарання за межі півострова.
Російська влада прагне показати: вона – не проти кримських татар, тому створює і залучає до реалізації своїх планів лояльні до себе громадські організації. І вона справді – поки що – не проти кримських татар. Вона проти кримськотатарського народу як спільноти.
Тут Кремль діє так само, як під час спроби "демонтувати" українську державність. Російська пропаганда стверджувала: українського народу не існує, а Україна – "історичне непорозуміння, яке виникло на загальних землях триєдиного слов'янського народу".
Сьогодні окупант намагається звести кримськотатарський народ до статусу етнічної групи, культурної спільноти, якій дозволяється виконувати національні танці й пекти чебуреки. У разі успіху воєнної операції проти України він також залишив би "меншим братам" пісні, сало й суржик. Перше, що Кремль поставив під сумнів, почавши окупацію Криму, це – українська влада. Російська пропаганда назвала її хунтою. Тепер під прес потрапив Меджліс.
"До незаконної окупації Криму Росією кримські татари були шанованими громадянами України, які мають власний орган самоврядування – Меджліс. Сьогодні влада півострова намагається знищити їхню ідентичність. Тому Крим слід повернути Україні, а права кримських татар – відновити", – каже депутат Європарламенту Ганс ван Баален.
Гарантом права кримськотатарського народу на міжнародній арені виступає українська держава. В цьому випадку вона – не просто уламок колишньої імперії. Вона – країна-гарант прав корінного народу на його історичній землі. Тож репресії проти кримських татар – це також напад на українську державність.
3 
1
Коментарі