Вівторок, 18 квітня 2017 16:05

"Кожна людина здатна на подвиг, але не кожна про це знає"

Дмитро ГОРДОН, 49 років, журналіст, телеведучий, письменник, співак

Час – єдине, чого мені бракує. Не можу всім приділити достатньо уваги. Почуваюся через це винним перед дітьми, дружиною, батьками.

Події життя випереджають мої рішення. 173 інтерв'ю досі не розшифровані. А мало не щодня проводжу нові роз­мови. Не встигаю за тим, що знімаю.

Працюю цілий день. Автомобілем у будні їжджу з водієм, щоб працювати на задньому сидінні. Але спокійна зосереджена робота починається після 19:00. Тоді в усіх закінчується робочий день і мій телефон стихає.

Сенс життя – жити недаремно.

Дмитро ГОРДОН. Народився в Києві 21 жовтня 1967 року. Батько – інженер-­будівельник, мати – інженер-­економіст. 15-річним вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Після третього курсу призвали в армію, два роки служив у ракетних військах оперативно-тактичного призначення. Працював у газетах ”Вечірній Київ”, ”Киевские ведомости”, ”Всеукраинские ведомости”. Із 1995 року видає та очолює власну газету – тижневик світської хроніки ”Бульвар” (з 2005‑го – ”Бульвар Гордона”). Автор і ведучий програми ”В гостях у Дмитра Гордона” на ”Тонісі” та програми ”Гордон” на каналі ”112 Україна”. 2013-го створив інтернет-видання ”Гордон”. З 2014-го по 2016 рік депутат Київради, звідки пішов сам. Видав 46 книжок, записав більше 80 пісень, зняв вісім кліпів. Провів понад 650 телевізійних інтерв’ю. У шлюбі втретє. Молодша на 17 років журналістка Олеся Бацман – головний редактор сайта ”Гордон”. Подружжя виховує двох спільних дітей – 4-річну Санту й 8-місячну Алісу. Має чотирьох дітей від попередніх шлюбів – 25-річного Ростислава, 22-річного Дмитра, 18-річну Єлизавету і 16-річного Лева. Займається фітнесом. Вболіває за футбольний клуб ”Динамо”
Дмитро ГОРДОН. Народився в Києві 21 жовтня 1967 року. Батько – інженер-­будівельник, мати – інженер-­економіст. 15-річним вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Після третього курсу призвали в армію, два роки служив у ракетних військах оперативно-тактичного призначення. Працював у газетах ”Вечірній Київ”, ”Киевские ведомости”, ”Всеукраинские ведомости”. Із 1995 року видає та очолює власну газету – тижневик світської хроніки ”Бульвар” (з 2005‑го – ”Бульвар Гордона”). Автор і ведучий програми ”В гостях у Дмитра Гордона” на ”Тонісі” та програми ”Гордон” на каналі ”112 Україна”. 2013-го створив інтернет-видання ”Гордон”. З 2014-го по 2016 рік депутат Київради, звідки пішов сам. Видав 46 книжок, записав більше 80 пісень, зняв вісім кліпів. Провів понад 650 телевізійних інтерв’ю. У шлюбі втретє. Молодша на 17 років журналістка Олеся Бацман – головний редактор сайта ”Гордон”. Подружжя виховує двох спільних дітей – 4-річну Санту й 8-місячну Алісу. Має чотирьох дітей від попередніх шлюбів – 25-річного Ростислава, 22-річного Дмитра, 18-річну Єлизавету і 16-річного Лева. Займається фітнесом. Вболіває за футбольний клуб ”Динамо”

Життя просте, як огірок. Але його ускладнює дурість і божевілля навколо.

Якщо поряд дурні – погано, а якщо вони ще й активні – це катастрофа.

Спілкуюся швидко й коротко. Не люблю розмазувати кашу по тарілці.

Перш за все, лад має бути в голові. Якщо не систематизуєш дрібниці, то не зробиш цього і з глобальними речами.

Успіх вимірюється результатом. Головному тренеру київського "Динамо" Валерію Лобановському говорили: "Динамо" грає "бий-біжи", а московський "Спартак" робить це красиво", на що Лобановський відповідав: "Результат – на табло". Минули роки, ніхто не пам'ятає, хто як грав. Але знають, що "Динамо" був чемпіоном 12 разів.

Коли одна людина розуміє іншу, їм добре і мовчати разом.

Найважливіше у вихованні дітей – власний приклад, ніжність до них, увага і спілкування на рівних. Розмовляю з дітьми, як з дорослими, – довірливо.

З дітьми треба працювати, а далі – як пощастить. Інколи в дитину вкладають всю душу, а вона виростає чужою для батьків. Таке було в багатьох знайомих. А інколи нічого не вкладають – і дитині такі батьки найрідніші на світі.

Рівними люди ніколи не будуть. Усі народжуються з різними задатками й генами.

Найбільше не хочу, щоб мої діти були мажорами. Огидно, коли користуються тим, що у батьків є гроші і слава, й випендрюються, качають права.

Розумні поважні люди поводяться дуже тихо й спокійно. А ті, хто не вартий нічого, – постійно щось вимагають і галасують.

Релігія перетворює людей на стадо.

Не вірю в Бога, тому що його немає.

Жінка – це те, чого чоловікові не вистачає для повного щастя.

Любов живе, доки між чоловіком і жінкою є інтерес. Не обов'язково сексуальний, хоча б людський.

Шлюб успішний, коли після 30 років спільного проживання по квартирі ходять не два вороги.

Я одружений утретє. Мої шлюби змінювались, бо на зміну одному коханню приходило інше.

Найбільше боюся немічності – що буду від когось залежати. Ще за здоров'я близьких страшно.

Старості не боюся. Якщо вона буде активною – чому б і ні.

Гроші дають свободу. З ними можна бути справжнім – менше обманювати, пристосовуватися, не дружити з тими, з ким не хочеться, не брати участі в тому, що огидне, не усміхатися тим, кому усміхатися не можна.

Чим більше грошей віддаси – тим більше прийде. Закон працює залізно. Завжди його дотримувався. Буває, самому на щось бракує і хтось просить. Даю – і через деякий час до мене приходить у рази більше.

Чим краще людям навколо, тим краще мені. Чим більше грошей у них, тим більше я зароблю. Допомагаючи іншим, ти допомагаєш собі. На жаль, більшість політиків в Україні цього не розуміють.

Не люблю брати участі в чужих спектаклях. Таке відчував, коли був депутатом міськради. Ця діяльність крала мій особистий час. Приходжу працювати, а там якісь акції, проплачені активісти, фальшиві промови. Подивився на це і сказав: "Складаю повноваження".

Нагорі завжди опиняються корисливі, жадібні, дурні, зрадники, мерзотники, вбивці. Лайно спливає, а нормальні люди залишаються внизу. Не тільки в нашій країні. ­Всюди. Бо порядні не розштовхуватимуть інших ліктями. Вони ­віді­йдуть убік.

Попереду в нас – глухий кут. Може врятувати тільки диво. У владі на всіх рівнях – довбні. Вони не здатні приймати вольових рішень для розвитку країни. Дбають тільки про особисте збагачення.

Завжди перемагає зло. Однак добро завжди залишається добром.

Штамп у паспорті прискорює згасання почуттів. Він символізує якісь нав'язані обов'язки.

Геніальність у професії не завжди означає розум у житті. Буває, дивишся захоплено на людину – зіграв таку роль у кіно! Гігант! Починаєш говорити з ним – звичайний йолоп.

Вперше спробував алкоголь у восьмому класі. Хлопці із сіл привозили самогон, і ми пили його на різних заходах.

П'ю все, окрім джину і рому. Перебрав у юності. Взимку під оселедець і картоплю в кожушках можу випити горілки. В ресторані за вечерею – вина. Шампанське й пиво – під настрій.

Варто себе оточувати не лише речами, які подобаються, а й такими ж людьми.

Спілкування з великими збагачує більше, ніж гроші.

Не раз платив людям за інтерв'ю. Найбільше – 10 тисяч доларів. Давав гроші за відчуття генія в моєму житті, за право поспілкуватися з ним, порозпитувати, сходити з ним у ресторан і пірнути в його душу. Головний результат інтерв'ю – таємниця чужого успіху.

Моя таємниця успіху – системність та інтерес до життя й людей, з якими зустрічаюся.

Людина вмирає тоді, коли їй стає нудно або байдуже.

Найцікавіше моє інтерв'ю було з художником-карикатуристом Борисом Єфимовим. Йому тоді було 107 років. А у 108 він помер. Йому Троцький подавав пальто. Він бачив, як у крематорії горів Маяковський. Розмовляв зі Сталіним. Був на Нюрнберзькому процесі й сидів навпроти Германа Герінга.

Моє дитинство пахне каштанами і бабусиною кімнатою в комунальній квартирі. Там була атмосфера спокою і затишку. 10 років тому я викупив цю комуналку, щоб зберегти це місце для себе.

Мені не цікаві неінтересні люди. Не витрачаю на них часу. Це ті, в кого погаслі очі.

Страх – позитивний, коли стримує від чогось. Буває, хочеш людину вбити, але страшно.

Найкраща смерть – миттєва, уві сні, у 103 роки.

Хороші люди вмирають уві сні.

Не пам'ятаю, коли зрозумів, що справедливості ­немає. Головне, що зрозумів.

Співати почав випадково – "на слабо". Моя газета сильно критикувала естраду. На засіданні редакційної ради Валерій Леонтьєв каже: "Що ти критикуєш співаків? Не чіпай їх. Вони важко працюють. Ледве дихають. Сам спробуй – дізнаєшся". Нема проблем! Організував навколо себе талановитих людей – Олександра Розенбаума, який написав пісню, Наталію Могилевську, з якою заспівав дуетом, режисера Максима Паперника, оператора Максима Осадчого, талановитих акторів, і за три дні зробили кліп на пісню "Зима". На нього пішло 30 тисяч доларів. Його показали на телебаченні три тисячі разів. Він став кращим кліпом року. Пісню досі виконують у ресторанах. У ній вдалося передати щирість людських стосунків.

Нічого не колекціоную. Не люблю зайвих речей – ні вдома, ні на роботі, ні в голові. Зайві речі – зайві проблеми. Вони відволікають від основного.

Людина без почуття гумору – каліка. З нею краще не мати справ.

Кожна людина здатна на подвиг, але не кожна про це знає.

В АТО – герої, але не всі. Герої – ті, хто пішли за покликом серця. А загиблі – двічі герої. Менти, які поїхали туди, щоб не попасти під люстрацію, – звичайні пристосуванці.

Світом править закономірність, і в цьому головна закономірність. Важливо засвоїти основні закони.

Комфорт важливий, бо він дає можливість продуктивно працювати.

Проблема України в ледарях. Інша біда – працьовиті виїжджають за кордон.

Ніколи не ходив до психоаналітика. Краще мене у мені ніхто не розбереться.

Зараз ви читаєте новину «"Кожна людина здатна на подвиг, але не кожна про це знає"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua
Загрузка...

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі