Є тільки одна безвихідна ситуація – коли над тобою закривається кришка домовини. Решту можна вирішити.
Якщо пробуєш себе в кількох недотичних галузях, зможеш досягнути успіху в тому, що тобі справді цікаво.
Вранці відвожу дітей у школу й садок. Від 11:00 до 14:00 працюю в лікарні. Тоді йду на радіо, готую проєкти. Потім забираю дітей, гуляю та займаюся з ними. Увечері – репетиція з гуртом. Ще маю вигуляти пса, зустрітися з клієнтами, які хочуть зі мною працювати на івентах. Іноді дивуюся, як усе це встигаю. Але все вдається природно.
Не хотів стати лікарем. У голові була тільки музика. Але був потрібен час, щоб визначитися, чим хочу займатися. Батько порадив вступити в медуніверситет. Мовляв, якщо не сподобається, кину. Пощастило з одногрупниками, тому й довчився. На четвертому курсі потрапив у травмпункт і зрозумів, що хочу лікувати не пілюлями, а руками. Думаю, що треба переходити у приватну практику. Пора заробляти на життя тим лікуванням.
У мене було щасливе дитинство. Батьки вберегли від потрясінь. Намагаюся так само робити своїм донькам.
Я – єдина дитина в сім'ї, доволі пізня. Коли мама приходила до школи, всі думали, що то бабуся. Але вона була вільна людина. Замолоду об'їздила весь Радянський Союз. Якось подруги дорікнули їй, чого це я ходжу з довгим волоссям і пірсингом. Відповіла: "Закрийте роти". Досі з ними не спілкується.
1994-го мати віддала 110 доларів за електрогітару Diamant. Ту інвестицію в мене ніколи не забуду.
Ріс на Левандівці, спальному районі, одному з найкримінальніших у місті. Якось старші брати товариша з двору повезли нас за місто. Показали, як кидати гранату, дали постріляти з пістолета. А потім тато отримав квартиру в центрі. Я ніби потрапив в інший світ. Там чоловіки носили довге волосся, мали пірсинг, слухали музику, яка розконсервовувала мізки. Зрозумів, що до цього моменту не жив, а існував за межею дійсності.
Спочатку люди народжуються фізично. А в 7–8 років витворюється особистість.
Якби не "Пласт", виріс би ботаном-задротом.
Від тата запозичив "докторохаусовість" у лікуванні. Проблему кожного пацієнта сприймаю як детектив. Не лікую симптомів, а шукаю першопричину.
Батьки не повинні бачити в дітях інструмент втілення своїх мрій. Якщо моя донька захоче працювати автослюсарем – на здоров'я.
Стикався з багатьма неадекватними жінками. Тепер маю за честь виховувати двох, які стануть чудовими. Разом граємо на плейстейшен, гуляємо, влаштовуємо вдома дискотеки. Я навіть купив дзеркальну кулю. Буває – спимо на землі, бо так хочеться. Не певен, що так само було б із синами.
Смішать надміру гонорові жінки. Який досвід від них отримаєш? Хіба що тілесно-м'ясний. Але й таке потрібно пережити.
Люди зробили з Бога ремесло. Релігійне виховання – вигаданий концепт. Кожен сам повинен зрозуміти, що таке Бог. І знайти своє внутрішнє світло. Або темряву.
Зі смертю фізичної оболонки зникає все. Але мені до вподоби вірування вікінгів. Чоловік-воїн потрапляв у Вальгаллу, де багато вина, їжі, музики, гарних жінок. Кльово ж!
Цвинтар – це не лише частина вірувань. А ще й бізнес. Нащо займати місце і створювати антисанітарію? Спалили, розвіяли – для мене це єдиний правильний варіант.
Навіть наймужніший воїн боїться смерті. Психологічно до неї можна підготуватися. Але тіла не підготуєш.
Легалізація медичного канабісу – правильний крок. Але я ж розумію недосконалість системи. Використовуватимуть для налагодження трафіку марихуани. Це, якби в нас запровадили смертну кару за ґвалтування дітей, усі люди, які не подобаються владі, автоматично стали б педофілами.
Мені краще випити доброго алкоголю, ніж уявляти себе Кастанедою. Я і наркотики – це суцільний переводняк. Як я і джаз.
Нам бумерангом повертається все, що робили протягом століть. Тепер відбувається реванш пригнічених. Він наробить багато біди світові.
Жінки можуть бути профі в будь-якій сфері. Дружина водить авто краще за мене. Товаришую з кількома прекрасними фахівчинями-хірургинями. І з музикантками, які грають важку музику. Анатомія в нас згрубша однакова. Але, коли жінка ображається, що їй притримують двері, це ідіотизм.
Емпатія – не вроджений талант. Її потрібно виховувати й підтримувати. Якщо малюк тягне додому голуба з підбитим крилом, кота з вулиці чи сидить годинами біля сусідського пса – це нормально.
Наші діти – тенісний м'ячик. Від чого вони відбиватимуться, залежить від нас.
У СРСР чоловікам забороняли проявляти емоції. Із хлопців виховували солдатів, які стоятимуть навколішки в окопах узимку. Не можеш, отже, неповноцінна істота. Але не всі чоловіки однакові. Не всі гребтимуть, як бульдозери. Так само не всі дівчата куховаритимуть.
Радянський Союз культивував стереотипи. А стереотипно жити завжди легше.
Війна з Росією була питанням часу. Дивуюся, що почалася тільки 2014-го. Ми – вигідна економічна зона. Продуктова база з покладами корисних копалин, із виходом до моря. Росія могла би стати інвестором і отримати доступ до ресурсів цивілізованим шляхом. Але їхнє мислення застряло в минулому. Думають, що всі їм зобов'язані. На щастя, ми вже не вважаємо росіян братами.
На територіях, де влаштовували геноцид українців і завозили системних людей, не існує багажу поколінь. Там немає родинних цінностей, легенд і переказів, ритуалів. Це новий етнос, збірна, в якій усі ненавидять одне одного. Дивно чекати від цих людей патріотичних настроїв.
Ворога можна зрозуміти, він себе окреслює. Людина, яка шукає вихід у псевдодемократичних маневрах "какая разница", не має позиції. Такі – страшніші за ворогів.
Смерть Путіна нічого не змінить. Наступників у нього чимало. Ціла система. Але історія вчить, що всі імперії зжирають самі себе. Не факт, що ми побачимо цей момент, але він точно настане.
Знаю людей, які не вірять у коронавірус. Намагаюся дискутувати. Чомусь, коли пропоную піти зі мною в лікарню та посидіти біля хворих, відмовляються.
У первинних інстинктивних потребах багато задоволення. Головне – вловити цей кайф. Для мене гори – як для когось гаряча ванна. Пройти 20 кілометрів за день, ночувати під дощем, зварити в казанку гречку з тушняком, випити віскі на вершині – неймовірна сатисфакція.
У шлюбі важливо не боятися бути дурниками одне перед одним.
У будь-якій сім'ї головна – жінка. Якщо вона спокійна, спокійним будуть і чоловік, і діти. Це потрібно розуміти.
Секс не можна розглядати суто як сімейний обов'язок. Та й щоб народити дитину, не обов'язково займатися сексом. Вистачить якоїсь халтурки.
Десь раз на тиждень ми з дружиною "розлучаємося". Емоції напливають, мов хвилі. Покричали, розійшлися в різні сторони. Минуло трохи часу, заспокоїлися, почали вирішувати проблему.
Мужність – це не коли набив комусь морду. Мужність – це коли не впадаєш в істерику в надскладних ситуаціях.
Дружина ходить на кожен мій концерт. Це ритуал. Цілуємося щоразу, коли вранці йдемо на роботу. Якщо залишається одна цукерка, ділимо навпіл. Коли працюю в нічну зміну, шле мені есемески: "Як справи?" Так я відчуваю, що про мене піклуються і люблять.
Тепер не заведено ставити розділові знаки. Сучасні люди живуть у режимі "вільна каса", використовують яскраві картинки й короткі гучні фрази. Мов собачки – "взяти", "апорт". Так простіше, і не критикуватиме ніхто.
Я не з тих, хто плаче: рок-н-рол помер! Постійно оновлюю свій плейлист. Якщо від музики бігають мурашки по шкірі – вона крута.
4 
1
Коментарі