У країні розкол – між молодшими й старшими, містами і селами, – каже колишній дипломат Роберт Брінклі
Чому британці голосували за вихід із Євросоюзу?
– Це – політичний землетрус, до якого ніхто не був готовий. Після головного поштовху ще буде багато менших – як у Британії, так і в ЄС. Англійці розділилися. Прихильників і противників виходу виявилося майже порівну – 52 відсотки проти 48. Із 46,5 мільйона співвітчизників, які мали право голосу, 33,5 мільйона взяли участь у референдумі. Більшість (різниця 1,25 млн голосів. – Країна) висловилися за вихід.
У них два основні мотиви. Перший: ідентичність. Його коріння сягає географії – острова як противаги континентальній Європі. Багато британців, переважно старшого покоління, відчувають ностальгію за часами, коли країна ухвалювала власні рішення і не радилася з Брюсселем. Перед референдумом рясніли плакати "Поверніть нам нашу країну!" Але ці страхи – недоречні.
1973 року (Велика Британія приєдналася до Європейської економічної спільноти, попередника ЄС. – Країна) ми поділилися суверенітетом з європейськими сусідами, бо так могли стати сильнішими. Однак ми не втратили його. Те, що провели цей референдум, якраз свідчить: британці мають суверенне право ухвалювати рішення. Так само ми ділимося суверенітетом із союзниками в НАТО. Однак ніхто цього не оскаржує.
Другим мотивом був страх імміграції. За 40 років на острів приїхали мільйони людей. Більшість – із колишніх колоній: Індії, Пакистану, Бангладеш, Південно-Африканської Республіки. Але за останні років 10 також прибули люди з нових членів ЄС. Особливо з Польщі – 850 тисяч. Британців хвилює втрата Лондоном контролю над тим, хто може в'їхати в країну. Це перегукується з ностальгією за повним суверенітетом. Країна опинилася в пастці страхів.
Однією з причин Brexit'у (від слів Britain та exit. – Країна) називають бюрократизованість Євросоюзу.
– Британці закидали ЄС, що він – недемократичний. Бо єврокомісарів, які є аналогом міністрів в уряді, ніхто не обирає. Що система управління Євросоюзу надто бюрократизована, а економіка – зарегульована.
У цьому лише частка правди. Єврокомісарів не обирають, але їх призначають обрані громадянами національні уряди. Законодавчі пропозиції від Єврокомісії теж приймають уряди – після дискусій і погоджень з Європарламентом, членів якого теж обирають. Це представницька демократія. Бюрократія? Але будь-яка влада – бюрократична. Особливо та, що складається з представників 28 країн, які мають погоджувати між собою всі рішення. Цю ціну платимо за співпрацю.
В Євросоюзі – тисячі регулювальних норм. Проте вони погоджені всіма урядами. І часто, коли ці норми переносять на британське право, тут їх роблять ще регульованішими. Коли покинемо ЄС, це нікуди не зникне. І тоді будуть скарги, що Лондон далекий від людей і не хоче їх чути.
У лютому прем'єр Девід Кемерон домігся від Брюсселя особливих умов для Британії стосовно трудових мігрантів.
– Місяцями Кемерон вів переговори про необхідність реформ у Євросоюзі. І домігся для Британії особливих умов. Зокрема, що Об'єднаному Королівству не потрібно глибше інтегруватися в ЄС. Що не всім членам Союзу слід мати єдину валюту. Що протягом чотирьох років заробітчани з інших країн-членів не отримуватимуть щедрих соціальних виплат – на рівні з англійцями.
Як відбуватиметься безпрецедентний вихід з ЄС?
– Над цим мізкують і у Британії, і в Євросоюзі. 50-та стаття Лісабонської угоди (аналог конституції ЄС. – Країна) передбачає: член ЄС має офіційно повідомити інших про намір вийти. Протягом двох років сторони вестимуть переговори про зміну угод, зобов'язань і прав.
Кемерон заявив, що подасть у відставку. Але коли сформують новий уряд? Ймовірно, у жовтні. Провладна Консервативна партія має обрати нового лідера, який повинен вивести Британію з ЄС. У решті країн Союзу тривають дебати, як швидко це має відбутися. Шестеро глав МЗС країн-засновників заявили, що якнайшвидше. Однак німецький канцлер Анґела Меркель каже, що поспішати не варто.
Однопартієць Кемерона колишній мер Лондона Борис Джонсон агітував за Brexit. У партії – розкол, а в країні – політична криза?
– Саме так. Пам'ятаю перший референдум про те, чи повинна Британія бути в ЄС. Він відбувся 1975-го, за два роки після приєднання країни до Європейської економічної спільноти. Британці проголосували за те, щоб залишитися. Тоді основні партії, консерватори і лейбористи, теж розділилися всередині. Відтоді меншість консерваторів залишилася невдоволеною й бажала вийти з ЄС. Три роки тому Кемерон вирішив провести референдум, щоб владнати проблеми в партії, вилікувати її, позбавити прихильників виходу аргументів. На практиці це виявилося грубою помилкою.
Політичний землетрус віддає все новими поштовхами у суспільстві. У країні – розкол між молодшими й старшими, містами і селами.
Економіка Британії – друга за потужністю в Європі, після німецької. Євросоюз цьому сприяв чи заважав?
– У британської економіки справді дуже хороші характеристики. Від часу вибуху світової фінансової кризи 2008 року вона функціонувала краще за більшість економік єврозони. Ставала сильнішою весь період членства в ЄС, у спільному ринку.
Як далі Велика Британія налагоджуватиме торгові зв'язки з країнами ЄС? Двосторонні угоди в цій сфері – це майже 80 тисяч сторінок документів.
– Це буде тривалий і важкий процес. Лондон має вирішити, що хоче натомість. Модель Норвегії, яка не в ЄС, але у європейській зоні вільної торгівлі? Відтак норвежці за власним бажанням прийняли всі правила єдиного ринку. Також Осло платить внески у європейський бюджет, змушене приймати всі європейські закони без можливості впливати на їх написання. І навіть повинно давати вільний доступ у країну громадянам інших країн ЄС. Що британці так виграють?
Чи хочемо бути як Швейцарія? Та не долучилася до єдиного ринку, але має деталізовану співпрацю з ЄС. І теж мусила дати добро на вільний рух людей.
Причини референдуму були у трудовій міграції. Логічно, якщо Британія не хоче приймати цих умов. Тому має залишитися поза єдиним ринком на шкоду своїй економіці.
Тобто становище Великої Британії погіршиться?
– Це – головна проблема, над якою ламає голову уряд. Лондон міркує, як мінімізувати втрати. Якщо хочемо використовувати переваги єдиного ринку, вільного руху товарів, послуг і капіталу, то ЄС скаже, що ми також повинні прийняти вільний рух людей і платити внески. Але якщо не будемо в Євросоюзі, то не зможемо вести переговори про умови функціонування вільного ринку. Лише прийматимемо те, що пропонують. Мов перед факсом, будемо отримувати закони із Брюсселя. Без права впливати на їх зміст.
Як це позначиться на фунті та на економіці?
– Одразу після референдуму фунт опустився відносно долара на 10 відсотків – найнижча позначка за 30 років. Це – наслідок шоку. Протягом найближчих тижнів будуть сильні коливання на ринку валют, доки не з'явиться ясність щодо майбутнього виходу. Ці коливання годі передбачити. Але напевно буде значно більше непевності в майбутньому Британії. І менше інвестицій – гроші люблять спокій.
Євросоюз без Британії стане ще більше німецький і ближчий до федеральної наддержави?
– Це вплине на баланс сил у спільноті. Британія завжди виступала за вільнішу торгівлю, більшу відкритість до нових учасників єдиного ринку, за розвиток назовні, а не всередину – до більшої внутрішньої інтеграції ЄС. Цей баланс зміниться.
Багатьох німців це непокоїть через історію Німеччини. Вони не хочуть бачити себе в ролі лідерів Європи, за якими мають іти інші країни. Німеччина й так найбільша в Європі за населенням (82 млн осіб. – Країна) та за економікою. До того ж Берлін заправляє в закордонній політиці ЄС. Особливо, щодо відносин з Україною та Росією. Німцям ця роль некомфортна. Під час кризи з Грецією і єврозоною вони зрозуміли, що лідерство – важка ноша. Розкол між кредиторами з Північної Європи і боржниками з Південної зробив Німеччину дуже непопулярною в країнах на зразок Греції.
Так, деякі політики в Єврокомісії і таких країнах, як Бельгія чи Люксембург, мають амбіції щодо створення єдиної федеративної наддержави. Але цей погляд не має широкої підтримки. Більшість національних урядів не дозволять цього.
Росію вважають одним із головних бенефіціарів виходу Британії.
– Однією з провідних тез Кемерона перед референдумом була та, що за кордоном виходу Британії з ЄС радітимуть тільки Росія й терористи з "Ісламської держави". Путін повівся розумно – промовчав. Але очевидно: слабший ЄС і слабша Британія – на користь Кремлю.
Велику Британію вважають одним із головних прихильників санкцій Євросоюзу проти Росії. Вихід може послабити єдність ЄС у цьому питанні?
– Це точно не покращить ситуацію із санкціями. Британія виступає за їх утримування, доки Москва не понесе повної відповідальності за порушення міжнародного права. У частині Європи лунають голоси занепокоєння через бізнес-відносини з РФ. Наприклад, у Німеччині. При владі там коаліційний уряд. Соціал-демократи, представником яких є міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штанмайєр, готові говорити про співпрацю і партнерство з Росією. Проте канцлер Меркель, яка представляє християнських демократів, чітко заявила позаторік і досі дотримується цієї позиції: безпека Європи важливіша за бізнес. Її послання таке: можете забути про економічну співпрацю з РФ, доки вона не навчиться дотримуватися цивілізованих правил. Німецький бізнес прийняв цю позицію. Але деякі політики пробують поставити її під сумнів.
Для євроінтеграції України Brexit – погана новина?
– Це не сприятиме зближенню України з ЄС.
Можливий вихід Шотландії та Північної Ірландії з Великої Британії?
– Так. Маємо 30 років конфлікту в Північній Ірландії, який завершився миром у 1990-х. Угода між Республікою Ірландія та Великою Британією базувалася на тому, що обидві сторони будуть у Євросоюзі. Відтак матимуть економічну співпрацю, а кордон між Північною Ірландією (частина острова Ірландія, що входить до Об'єднаного Королівства. – Країна) та Республікою Ірландія (окрема держава, незалежна від Великої Британії з 1922 року, займає 5/6 території острова Ірландія. – Країна) буде відкритий, як між двома членами ЄС. Тепер Британія хоче контролювати, хто в'їжджає з Євросоюзу. Виникає запитання: що буде з цим кордоном? Тоді це буде єдиний наземний кордон між Великою Британією та ЄС. І це може знову розпалити проблему. Більшість у Північній Ірландії – за Євросоюз. Так само – у Шотландії. Тож можливий їх вихід зі складу Об'єднаного Королівства.
Яким стане Євросоюз без Британії через п'ять років?
– Боюся, щоб політичний землетрус від британського референдуму не мав подальших поштовхів, які призведуть до кризи і виходу інших країн з ЄС. Але також може бути, що Євросоюз успішно вивчить урок і стане кращий і сильніший.
3 
1
Коментарі