Казахстан не реагуватиме на дії Москви так, як того хочуть в Україні, – каже аналітик Аркадій Дубнов
В якому стані Казахстан перебуває зараз, після російської агресії щодо України і західних санкцій?
– Ці санкції суттєво ускладнили торговельно-економічні стосунки всередині Євразійського економічного союзу (Білорусі, Казахстану, Росії, Вірменії і Киргизстану. – Країна). Казахстан намагається до них пристосуватися, прагнучи не виводити економічні проблеми на політичний рівень. Відносини з Росією домінантні, бо Казахстан – країна континентальна, без виходу до моря, а має майже 8 тисяч кілометрів кордону з Росією. Тому у стосунках із Москвою Астана не може дозволити собі ускладнити життя на політичному полі.
Хоча погляд на зовнішню політику та її цілі для Казахстану й Росії – дуже різні.
Астана намагається пом'якшити ці проблеми і, слід зазначити, успішно.
Казахи постраждали від цієї кризи?
– Астана, наприклад, місто "білих комірців", де працюють і живуть чиновники. Їхній дохід значно вищий, ніж по країні. Бізнес в Астані близький до влади, а середній і дрібний у регіонах – далекий від владних центрів. Через це справлятися з нинішньою ситуацією там набагато складніше. В Алмати, приміром, економічна ситуація не дуже благополучна. Хоча за 25 років Казахстан значною мірою навчився справлятися з викликами завдяки грамотному керівництву Нурсултана Назарбаєва (президент Казахстану з 1991 року. – Країна).
У чому воно полягає?
– Казахстан має колосальну територію і ресурси, як для дуже нечисельного населення (17 млн чоловік. – Країна). Назарбаєв багато років тому дійшов висновку, що керувати економікою країни повинні молоді й добре освічені менеджери. Він створив систему "Болашак" (освітня стипендія президента. – Країна). Завдяки їй держава посилала навчатися за кордон молодь, укладала з ними контракти. Значна частина, повернувшись у Казахстан, утворила еліту країни – грамотну й патріотичну. Казахи ще пам'ятають, як колись росіяни платили їм данину, казав мені колишній прем'єр-міністр Акежан Кажегельдін.
Яке становище Казахстану в Євразійському економічному союзі?
– Від Росії він залежить так само, як і Росія – від Казахстану. Без нього не було б цього союзу. Він хоч якоюсь мірою, за відсутності України, порівнянний в економічному відношенні з Росією.
Тому участь Казахстану – це золота акція. Астана це добре розуміє і користується. Росія для неї – величезна транзитна територія.
При цьому в Казахстані не приховують, що хочуть скоротити залежність від РФ. Для цього беруть участь у транспортно-логістичних проектах через Каспій – Іран, Азербайджан, Грузію, Чорне море, – оминувши Росію.
Які ще є преференції Казахстану в Євразійському союзі?
– Казахстан – транзитна територія, що сполучає Росію з Киргизстаном. У них немає спільного кордону.
Блокує незручні й небажані для нього ініціативи. Без згоди Казахстану розширення Євразійського союзу було б неможливе.
Назарбаєв – важковаговик, на якого зважають у Москві. А після того, як та погодилася, щоб Астана стала майданчиком для мирних переговорів щодо Сирії, значення Казахстану як країни й особисто Назарбаєва зростає.
Чому Москва пішла на це?
– Щоб протиставити свій майданчик, астанинський, майданчику Женевських переговорів щодо Сирії. Росія хоче показати, що східний вектор політики на сирійському треку може виявитися набагато ефективніший.
Цей майданчик допоможе Назарбаєву зближуватися із Заходом, як це вдалося Лукашенку за допомогою переговорів у Мінську?
– Звісно. Плани Казахстану прагматичні. Співпраця з Дональдом Трампом, для якого ідеологія нинішньої ліберальної моделі політичного істеблішменту США далека, – імпонує як Москві, так і Астані. Можна очікувати, що вона порозуміється з новою американською адміністрацією.
Крім того, Казахстан із 1 січня став непостійним членом Ради безпеки ООН. У зв'язку з цим Назарбаєв провів ротацію дипломатів. Міністр закордонних справ поїхав послом у Велику Британію, його місце зайняв постпред в ООН, а туди перемістився посол у США. Назарбаєв надає великого значення своїй оонівській прем'єрі. Він використовуватиме стосунки зі Штатами і майданчик для сирійських переговорів для збільшення своєї ваговитості. І, можливо, сподівається бути ще раз номінованим на Нобелівську премію миру (казахський уряд із 2000 року шукає шляхи висунення президента на Нобелівську премію. Із 2006-го його кандидатуру висували шість разів. Зокрема, "за вклад у зміцнення миру й дружби між народами". – Країна).
Навіщо Казахстану покращувати імідж перед Заходом, від якого його відділяють тисячі кілометрів?
– А для чого політики покращують свій імідж? Щоб зміцнити владу, забезпечити інтереси свого угруповання, партії, бізнесу, для реалізації національних інтересів.
У чому феномен Назарбаєва? Він уже 25 років очолює державу і казахи, здається, не збираються його змінювати.
– Для Казахстану прагнення до європейської демократії не могло бути спочатку домінантним. У країни інший менталітет і традиції. Ще між Європою і Казахстаном лежить величезна Росія.
У момент розпаду Радянського Союзу республіку очолював Назарбаєв. Він устиг побувати членом політбюро ЦК КПРС і мав авторитет на пострадянському просторі. Завдяки йому Казахстан розв'язав надзвичайно важливу для світової спільноти проблему. Він позбувся ядерної зброї. Передав її Росії, як правонаступниці СРСР, за що отримав визнання США і Заходу загалом.
Казахстан виявився готовий до модернізації. Назарбаєв розставляв чиновників не за приналежністю до племені чи рідні, а за ефективністю, знаннями та здібностями. Долучив до керівництва країною молодих людей, які встигли себе проявити. Той же Акежан Кажегельдін 1994–1997-го здійснив головні інституціональні реформи – житлово-комунального господарства, пенсійну. Привів у країну транснаціональні нафтові корпорації.
Далі Назарбаєв сконцентрував владу у своїх руках. Розпустив парламент, а ухвалював рішення з допомогою президентських указів. Діяв, як свого часу Августо Піночет (чилійський диктатор. – Країна). Досяг серйозних успіхів. І заслужив імідж батька нації. Казахи побоюються потрясінь від боротьби за владу між різними угрупованнями – після відходу Назарбаєва.
Кого в Казахстані можна вважати опозицією?
– У політичному сенсі в сучасному розумінні слова її немає. Є претенденти на владу. Вони представляють різні угруповання, більшою мірою олігархічні, фінансово-економічні, ніж родово-племінні. Але останній чинник теж не можна недооцінювати.
Не хочу називати імен. Усе залежатиме від Назарбаєва. Доки він дієздатний – нікого не виділятиме, щоб не спалити. Однак можна сказати, що не передаватиме владу своїм родичам.
Якою мірою казахські олігархи впливають на політику?
– Значно менше, ніж в Україні. У Казахстані авторитет президента – абсолютний. І якщо в Україні олігархи були такими до обрання президентом Петра Порошенка, самого олігарха, то в Казахстані всім їм дозволив такими стати Нурсултан Абишевич.
Яка роль Казахстану в Центральній Азії?
– Після смерті Іслама Карімова (президент Узбекистану з отримання країною незалежності 1991 року до 2016-го. – Країна), Назарбаєв залишається єдиним патріархом центрально-азійської політики.
Чи є загроза територіальної цілісності Казахстану з боку Росії?
– Не думаю, що ця проблема сьогодні актуальна. Хоча її постійно піднімають у Казахстані – в разі загострення відносин із Росією або ж розмов від політиків на зразок Жириновського. Тоді починається потік спогадів, що Росія завжди зазіхала на північні території Казахстану.
Кожне таке загострення – привід для підвищення значущості національних еліт, які звинувачують Росію в імперських устремліннях. Або проросійських еліт, які прагнуть спростовувати це, заспокоювати, що не в інтересах Москви загострювати відносини з Казахстаном.
Відтворення ситуації, яка сталася на сході України, в північному Казахстані – не чекаю. Це сьогодні нікому не вигідно. І значення цих територій для "русского мира" набагато менше, ніж мав Донбас.
Серед казахів помітна ментальна залежність від Росії. Багато комуністичних і російських назв вулиць, торговельних центрів.
– У Казахстані величезна кількість людей ностальгують за Радянським Союзом. Для багатьох Москва є центром тяжіння – історичним, інтелектуальним. Вважають великим досягненням відправити дітей вчитися туди.
Казахстан – це країна, яку освоювала Російська імперія і радянська Росія в роки відновлення після війни. Це неможливо швидко забути. Як і порівняти ситуацію Казахстану й України. Тому казахи не реагуватимуть на дії Москви так, як того хочуть в Україні.
2 
35413
Коментарі