Ексклюзиви
Вівторок, 26 січня 2021 14:55

"Імпорту енергоресурсів з Росії до повернення окупованих територій не повинно бути"

Києву спільно з Брюсселем треба пробивати транзит центральноазійського газу до України і далі в Європу, – каже президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар

Виконувач обов'язків міністра енергетики Юрій Вітренко пропонує розблокувати закупівлі газу безпосередньо з Росії. Мовляв, можна купувати паливо в незалежних компаній. Чи існують такі насправді?

– На Газпром припадає десь дві третини видобутку газу в Росії. Незалежні видобувачі забезпечують третину. За статистикою 2020-го: всього там добуто 692,3 мільярда кубометрів, із них Газпром – 452,7 мільярда "кубів", а решту – 239,6 – незалежні видобувачі. Їх приблизно півтори сотні. Найбільші – Роснефть, Новатек. Гіпотетично можна купувати в них. Практично – ні. Офіційно за Газпромом закріплена монополія на експорт, незалежні компанії мають доступ тільки на внутрішній ринок Росії. І такий стан речей підтримує Кремль.

Чому про цю ідею заговорили саме тепер?

– Це придумав не Вітренко. За різних президентів Україна наполягала на можливості отримувати газ не лише за контрактом із Газпромом. Перш за все йшлося про центральноазійське паливо, яке могло йти в Україну й через неї далі в Європу.

У 1990-ті газ до нас надходив не тільки від Газпрому. Компанія "Ітера", зареєстрована в американському штаті Делавер, постачала, зокрема, туркменський газ. Коли довірену особу Путіна з пітерських часів Олексія Міллера поставили на Газпром, відбулися зачистка ринку і встановлення монополії на експорт.

Україна може ставити питання про імпорт і транзит газу з країн Центральної Азії, передусім Туркменістану, та від незалежних російських видобувачів. Це те, що могло би працювати на завантаження газотранспортної системи й отримання додаткових доходів.

Однак тут не працюють тільки економічні категорії. Держава не може і не має права абстрагуватися від російської агресії проти України, яка триває. На Кримському півострові, Чорноморському шельфі та на Донбасі Росія відчужила видобувні та газотранспортні активи Нафтогазу. Тому позиція України повинна бути чітка: жодного імпорту енергоресурсів з РФ до повернення окупованих територій і майна.

Вітренко озвучив виключно ринковий підхід. Позиція держави не може базуватися на критерії "дешевий газ". Вона має бути комплексна.

Щодо газу Центральної Азії та негазпромівських видобувачів, варто було б спів­працювати з Єврокомісією для формування солідарної позиції України та ЄС. Європа теж зацікавлена в появі нових постачальників на ринку, бо це збільшує конкуренцію.

Наскільки ймовірне втілення ідеї про прямі закупівлі Україною газу з РФ?

– Зараз це неможливо. Хоча законодавчих обмежень не існує, тому спроби будуть. Верховна Рада має сформувати державну політику у сфері енергетичної безпеки. 2018 року в парламенті восьмого скликання було зареєстровано проєкт Закону "Про засади державної політики у сфері енергетичної безпеки України". За нового складу Ради законопроєкт відкликали. Уряд Володимира Гройсмана 2019 року подав новий – "Про основи енергетичної безпеки". Цей так само десь там у шухлядах Ради.

 

За яких умов закупівля в Росії буде вигідна?

– Головна умова – Росія забирається з окупованих територій України. Виплачує репарації. Після цього можна буде говорити про поновлення закупівель і в Газпрому, і в незалежних російських видобувачів. Що більше пропозицій на ринку – то більша конкуренція і нижча ціна.

Вітренко пропонує купувати блакитне паливо у країнах Центральної Азії. Як це зробити?

– Зараз це неможливо. Але не означає, що не треба про це говорити. До 2005-го отримували газ із Туркменістану через Росію. Але, як правило, це не був транзит у прямому сенсі, тобто фізичне переміщення. Була схема заміщення. Газ із Туркмені­стану, Узбекистану та Казахстану надходив у РФ за системою "Середня Азія – Центр". А Газпром передавав відповідний обсяг російського в Україну. Тож це не нове.

Україні спільно з Єврокомісією важливо протискати забезпечення Росією транзиту центральноазійського газу через нашу територію. Має бути закладений принцип – "Північний потік-2" в обмін на 50-річну гарантію транспортування через територію РФ та України газу з Центральної Азії та ресурсу незалежних видобувачів із Росії в обсязі, що дорівнює потужності потоку – 55 мільярдів "кубів" на рік. Оператор газотранспортної системи України доправить його в Європу. Але без потужного зовнішнього тиску з боку Євросоюзу РФ на таке не піде.

Через непрозорі та почасти корупційні впливи на європейських чиновників газпромівського лобі це питання навіть не піднімають останнім часом. Та ми повинні це робити. Сам факт таких дискусій провокує додаткове тертя між Газпромом та іншими російськими компаніями. Вони теж хочуть вирватися на зовнішній ринок.

Для України тут є підводні камені?

– Таким підходом можуть скористатися проросійські сили. Вони кричать, що в Росії можна купувати дешевше. Під час президентської та парламентської кампаній їздили до Москви на зустріч з Медведєвим, Путіним, Міллером. Там Україні нібито обіцяли 25 відсотків знижки. Хоча навіть така ціна була би вища, ніж тоді на європейських хабах.

Юрій Вітренко обрав невдалий час для озвучення пропозицій. Вони правильні, з точки зору економіки та ринку. Але зараз грають на руку ворогу. Росія просуває свій "дешевий" газ, який, як відомо з історії пріснопам'ятної Росукренерго (українсько-російська компанія, заснована українським олігархом Дмитром Фірташем і Газпромом. У 2004–2009 роках продавала російський газ в Україну та країни ЄС. Цей бізнес пов'язували з російським кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем. – Країна), є тільки в пастці. Теперішній розгін паніки щодо високих цін на газ і тарифів видається спецоперацією. Тим більше, що за нею стоять ті самі особи, які створювали 2004 року за вказівкою з Москви Росукренерго з українського боку.

Чомусь у нас антимонопольне відомство не помічає 70-відсоткової концентрації в руках цього угруповання кінцевих бенефіціарів контролю над газорозподільчими мережами та газзбутами. А саме вони блокують доступ Нафтогазу, який може продавати паливо дешевше, до кінцевого споживача.

Уряд для українців встановив граничну ціну на газ на рівні 6,99 гривні за кубометр. Так у середньому по країні вона зменшиться на 30 відсотків, заявляє прем'єр Денис Шмигаль. Повернення до фіксованої ціни – правильне рішення?

– Якщо воно тимчасове, катастрофи не буде. В Україні поки що існує газовий квазіринок. Звісно, виникає знову недовіра з боку Міжнародного валютного фонду до української влади. Вона і так кваліфікується на Заході як некомпетентна та популістська. Та, якщо фіксована ціна діятиме тільки певний час, думаю, західні партнери заплющать очі на тлі пандемії. Головне – не допустити протискування через Верховну Раду популістських пропозицій, що деформуватимуть ще до кінця не сформований ринок. А такі спроби, ймовірно, будуть.

Російська агентура впливу заряджена Москвою за кількома лініями: дезінформаційною – поширюють пропагандистський наратив про дешевий російський газ; правовою – створюють законодавчі та нормативно-правові пропозиції про регулювання цін; політичною – обробляють вище державне керівництво України щодо необхідності поновити співпрацю з РФ в енергетиці, й газовій галузі зокрема, а там, мовляв, легше буде й по Донбасу домовитися. Це все – елементи російської агресії проти України.

Можемо повністю відмовитися від імпорту газу та забезпечувати себе самі?

– Підтримка власного газовидобутку потребує великих фінансових вливань. Ми добуваємо щорічно 20–21 мільярд кубометрів. Це майже дві третини обсягу, що його споживаємо. 10 років тому було навпаки – дві третини імпортували за шаленими цінами від Газпрому. Тому прогрес є. Але немає нарощування видобутку. Нафтогаз розпочав буріння на перспективних площах на сході. Але потенційні інвестори, з огляду на урядове втручання в політику ціноутворення, вкотре займуть вичікувальну позицію.

Nord Stream 2 AG планує завершити великі будівельні роботи першої з двох гілок російського газопроводу в обхід України в першій половині 2021 року попри санкції США. Це реальні плани?

– Не буде такого. Росія весь минулий рік намагалася по-пропагандистському маневрувати в умовах американських санкцій. Періодично заявляла, що роботи скоро завершать. У грудні побудували жалюгідну ділянку 2,6 кілометра на мілководді у виключній морській економічній зоні Німеччини, що не підпадає під санкції. На це витратили два тижні. З таким темпом роботи в данському секторі Балтики триватимуть півтора року. Це ілюстрація "технологічної міці" Росії – без західних трубоукладачів вони нічого не можуть.

США запровадили нові санкції проти цього проєкту на додаток до попередніх 2019 року. Останніми тижнями від участі в ньому відмовилася низка компаній. Ні Газпром, ні Путін вже не висловлюють оптимізму.

Німеччина далі підтримуватиме будівни­цтво "Північного потоку-2"?

– Недавно Федеральне відомство з морського судноплавства та гідрографії, яке дозволило продовжити роботи з "Північного потоку-2" з 15 січня, призупинило дію дозволу. Це сталося після апеляції двох німецьких природоохоронних організацій – Асоціації захисту навколишнього середовища та Спілки охорони природи й біорізноманіття.

Припускаю, зіграв роль арешт опозиційного політика Олексія Навального в Москві. Після отруєння його в Німеччині вже звучали пропозиції заморозити "Північний потік-2" на невизначений термін. Цього не відбулося, бо Анґела Меркель зайняла позицію, що економічні проєкти повинні бути поза дією політичних чинників. Але росіяни, користуючись цим, обшахраювали німців. Спочатку гарантували безпеку Навального, а як прибув у РФ – заарештували. Очевидно, на такий випадок у німецької сторони знайшовся рояль у кущах – апеляції екологів.

Тепер німецький регулятор стверджує, що розгляд апеляцій по суті, обґрунтування яких ще не готові, може затягнутися на невизначений термін, аж до 2022 року.

Чого очікувати від нової адміністрації у Вашингтоні щодо відносин із Москвою? Зокрема, щодо санкцій, енергетики, російської агресії проти України?

– Санкції ініціювала не президентська адміністрація. А законодавці в Конгресі. Що показує двопартійний і двопалатний консенсус. Адміністрація Байдена може мати свої підходи, але загального ставлення, припускаю, не змінить.

Конгрес навряд чи піде на скасування санкцій щодо російського проєкту. Їх перегляд став би колосальним ударом по іміджу США, і по Байдену передусім. Потрібно віддати належне тихій і непомітній українсько-американській взаємодії в торпедуванні "Північного потоку" і тим, хто робить це з українського боку. Так само, як і польським зусиллям у ЄС і принциповій позиції Європарламенту щодо протидії йому.

Російські маневри навколо проєкту триватимуть. Для Кремля вже не так принципово, буде газогін добудований чи ні, йому важливо зберігати його як чинник розколу трансатлантичної спільноти.

Зараз ви читаєте новину «"Імпорту енергоресурсів з Росії до повернення окупованих територій не повинно бути"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1157
Голосування Хто став найкращим футболістом збірної України на Євро?
  • 1) Георгій Бущан
  • 2) Андрій Ярмоленко
  • 3) Роман Яремчук
  • 4) Олександр Зінченко
  • 5) Артем Довбик
Переглянути