Хто і коли відповість за воєнні злочини

Відшкодування жертвам можливе, але справи будуть тривалі й непрості

Люди воюють з давніх-давен. І хоч як дивно це звучить, але війна сама собою може бути нормою, принаймні в розумінні міжнародного права. Приміром, нормальною є відповідь на збройну агресію іншої держави або застосування колективних заходів для підтримки міжнародного миру й безпеки. Це прямо передбачено Статутом Організації Об'єднаних Націй. Та попри це, навіть у рамках цих процесів можуть вчинятися дії, що підпадають під ознаки воєнних злочинів. Що це за злочини, хто і як повинен за них відповідати?

У широкому розумінні воєнні злочини – це будь-які дії, що порушують правила і звичаї ведення війни, встановлені Міжнародним гуманітарним правом. Зокрема Женевськими конвенціями 1949 року.

 

Найширший перелік воєнних злочинів наведено у Статуті Міжнародного кримінального суду, відомому як Римський статут. Як правило, до таких злочинів відносять:

– неналежні дії щодо цивільного населення – убивство, тортури, насильство, нелюдське поводження, депортацію, взяття заручників,

– знищення або пошкодження цивільних об'єктів,

– неналежне поводження з військовополоненими,

– застосування заборонених видів зброї,

– винесення вироку і здійснення покарання без суду.

До певної міри навіть гасло "пощади нікому не буде", яке озвучував Кадиров на адресу військових батальйону "Азов", вважається воєнним злочином. Адже йдеться про погрози нелюдським ставленням і намір його здійснити, а отже – мотив для майбутнього злочину. Воєнним злодіянням є також особисті висловлювання Путіна щодо "денацифікації" України. Адже незрозуміло, що саме він вкладає в це поняття. А з його подальших дій вбачається, що для реалізації цих своїх намірів він вважає за необхідне вбивати мирне населення, зокрема дітей, та знищувати цілі міста.

Очевидно, що воєнним злочином є і сама собою агресивна безпідставна війна Росії проти України. Це ані відповідь на агресію супротивника, ані акт встановлення міжнародного миру і безпеки. Втім, у межах такого глобального злочину Москва додатково коїть інші численні воєнні злочини, що значно посилює провину як агресора. А також дає підстави для притягнення до відповідальності не тільки держави загалом, а й окремих осіб.

Україна активно збирає докази воєнних злочинів Росії і позиватиметься в Гаазький суд. Тому актуальним є не тільки питання фіксації і розслідування, а й розуміння перспектив і юридичних наслідків розгляду відповідними міжнародними установами як для України, так і для громадян, котрі стали жертвами.

Як фіксувати воєнні злочини? Якщо ви опинилися на місці ймовірного злочину – атаки на цивільний об'єкт, убивства чи завдання шкоди цивільному населенню, – слід дотримуватися кількох основних принципів.

По-перше, подія повинна бути прив'язана саме до воєнних дій. Наприклад, якщо снаряд влучив у будинок, слід максимально детально зафіксувати не тільки уражений об'єкт і зону пошкодження – фото, відео, пояснення очевидців, а й за можливості залишки боєприпаса. Повинен бути встановлений чіткий причинно-наслідковий зв'язок із воєнними діями. Тобто офіційні повідомлення органів влади, внаслідок чого знищено цей об'єкт, повідомлення в ЗМІ.

По-друге, слід максимально ідентифікувати й зафіксувати, ким саме вчинені відповідні дії. Йдеться про фіксацію, за можливості, військової техніки, форми військових, знаків розрізнення, маркування, ідентифікаційних ознак залишків снарядів. Якщо фото- чи відеозйомку вести небезпечно для життя, необхідно запам'ятати чи записати подробиці, які надалі можуть допомогти в ідентифікації тих чи тих осіб, підрозділів, техніки. Пам'ять також є носієм інформації, а доказове значення в цьому випадку будуть мати пояснення-свідчення особи. До слова, це чи не єдине джерело доказів, коли "матеріальних" недостатньо. Наприклад, Міжнародний трибунал щодо колишньої Юго­славії практикував опитування свідків до демонстрації візуальних матеріалів: їх просили детально описати свої спогади, а потім звіряли їх із варіантами реальних зображень подій.

 

Так, більшість воєнних злочинів є надто шокуючими для психіки, й у такому стані складно зберігати холодний розум і запам'ятовувати подробиці. До того ж із часом пам'ять воліє витіснити негативні спогади у підсвідомість, звідки їх можна "витягнути", але часто без деталей, а інколи й у спотвореному вигляді – применшення або перебільшення, надання емоційного забарвлення. Проте за відсутності інших доказів навіть зафіксовані в такий спосіб свідчення можуть бути цінними для слідства.

По-третє, отримати і зберегти всі можливі офіційні документи щодо тієї чи іншої події на національному рівні – висновки розслідувань національних органів, експертів, довідки про смерть, акти про знищення майна. Зазвичай цим також займатимуться слідчі органи, проте наявність додаткових матеріалів, які ви зможете передати суду, збільшить шанси на знаходження і засудження злочинців.

Якщо йдеться не про руйнування після обстрілів, а про дії, вчинені конкретними особами, під час яких була присутня жертва або очевидець, – тобто насильство чи погрози – велике значення мають не тільки дії, а і слова відповідних осіб під час вчинення цих дій. Це важливо для доведення провини у формі умислу чи хоча б недбалості, без якої воєнний злочин не може мати місце. Це потрібно запам'ятати й у подальшому відтворити у свідченнях як потерпілого-очевидця. Фіксувати такі факти з допомогою технічних засобів варто лише за відсутності загрози для життя і здоров'я власного або інших осіб.

Які міжнародні установи розглядатимуть справи про воєнні злочини проти України?

Є щонайменше три структури, які можуть працювати з такими заявами, – Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, відомий як Гаазький трибунал, Міжнародний суд ООН і Європейський суд із прав людини у Страсбурзі.

Міжнародний кримінальний суд уже розпочав розслідування воєнних злочинів Росії в Україні. Воно охоплює всі діяння, вчинені росіянами проти нашої держави, починаючи з 21 листопада 2013 року. Україна не ратифікувала Римського статуту – основного документа, що визначає юрисдикцію МКС, – але зробила заяву про визнання такої юрисдикції. Тож на нас вона також поширюється. Росія своєю чергою вийшла з-під юрисдикції суду 2016-го. Попри це та поширюється на громадян цієї країни. Адже суд виносить вироки саме фізичним особам.

Правові наслідки рішень МКС – подання винних осіб у міжнародний розшук, подальше затримання і вжиття заходів до виконання вироку. Також за рішенням цього суду можуть накладати арешт і конфісковувати майно винних.

Міжнародний суд ООН розглядає справи і виносить вироки не щодо фізичних осіб, а щодо держав-злочинців. У цьому є своя перевага, адже процес доведення зводиться до злочинних дій-подій ворожої сторони загалом і не вимагає доведення участі конкретних винних осіб. Мінусом є те, що цей суд не може притягнути до відповідальності вище військово-політичне керівництво Росії за скоєння в Україні воєнних злочинів та проти людства. Як відомо, саме цей орган 16 березня зобов'язав Кремль негайно призупинити воєнні дії в Україні.

В окремих випадках справи про порушення прав людини на території, де велися воєнні дії, може також розглядати Європейський суд. Але виконання його рішень щодо Росії може бути проблематичним у зв'язку з вигнанням останньої з Ради Європи.

Які перспективи розгляду воєнних злочинів для України? Хто й коли може отримати відшкодування?

Як показує практика, зокрема Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, є великі шанси для України, що більшість вчинених на її території воєнних злочинів буде доведено, винних осіб притягнуть до відповідальності, а жертвам виплатять справедливі компенсації. Тим більше, що з часу, коли працював "югославський" трибунал, значно збільшилися технічні можливості фіксації всіх подій. А це своєю чергою спрощує і прискорює процес доведення злочинів.

Втім, навіть попри це варто пам'ятати, що розгляд справ міжнародними трибуналами триває роками, навіть десятиліттями. Трибунал по Югославії працював з 1993-го по 2017 рік. Це, звісно, не означає, що всі кінцеві рішення прийняли 2017-го. Та жертвам воєнних злочинів треба підготуватися, що отримати відшкодування за рішеннями міжнародних установ – можливо, але процес буде тривалий і непростий.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×