Я - син багатого батька. Міг розкішно жити в Європі чи Америці, як решта заможних саудівців. Натомість узявся за зброю й вирушив у гори Афганістану. Виконував релігійний обов'язок - джихад проти ворогів ісламу. Не важливо, помру я чи ні під час його виконання. Моя смерть і смерть таких, як я, колись-таки змусить мільйони мусульман прокинутися від байдужості.
Не збирався атакувати вежі-близнюки. Та коли ми побачили злочини американсько-ізраїльського альянсу проти наших людей у Лівані та Палестині, замислився над цим. Подія, що вплинула на моє рішення, сталася 1982-го, коли США дозволили Ізраїлю вторгнутися в Ліван. Я згадував зруйновані вежі в Лівані й вирішив зробити те саме зі Сполученими Штатами. Аби вони відчули те ж, що й ми.
Тепер розумію, що Захід і Америка люто ненавидять іслам.
Чому руїни, що лишають по собі американці, називають свободою й демократією, а спротив їм - тероризмом і фанатичною нетерпимістю?
Немає різниці між злочинами американської армії та Саддама. Вони ґвалтують жінок і беруть їх у заручники замість чоловіків. Останніх катують кислотою, просвердлюють їм суглоби чи голови, доки ті не помруть.
Війна насправді - між нами та євреями. Країна, що опиниться з ними в одному окопі, має звинувачувати тільки себе.
Нам нема чого втрачати. Той, хто пливе морем, не боїться дощу. Ви окупували нашу землю, розтоптали нашу гідність, пролили нашу кров, зруйнували наші будинки. Те саме ми зробимо з вами.
Наші хлопці були вражені низьким рівнем моралі американських солдатів і дуже швидко зрозуміли, що американці - лише паперові тигри.
Ви позбавили нас пристойного життя, але вам не вдасться забрати в нас гідну смерть. За нашою релігією, відмова від джихаду - страшний гріх. Найкраще помирати під тінями мечів.
Не хизуйтеся силою і сучасним озброєнням. Ви виграєте кілька битв, але програєте війну. Терпіння й невблаганність сильніші. Ми майже не мали зброї, але вистояли 10 років проти Радянського Союзу й знищили радянську економіку.
Ваші брати скоїли Голокост у самому центрі Європи. Якби це сталося ближче до нас, ми прихистили б більшість євреїв і вони врятувалися б. Ось вам доказ. Коли іспанці створили жахливі суди інквізиції, щоб катувати мусульман і євреїв, ті знайшли порятунок лише в наших країнах. Це також пояснює, чому в Марокко одна з найбільших єврейських громад у світі.
Балачки про права людини та свободу - це брехня, яку вигадав Білий дім і його союзники в Європі, аби підкорювати й управляти людьми.
Наша пропаганда - це мовчання. Заперечувати, пояснювати, уточнювати сказане - марнування часу.
На війні в Іраку гігантські корпорації заробляють мільйони доларів - виробники зброї, нафтовидобувні компанії. Абсолютно очевидно, кому вигідно роздмухувати вогонь цієї бойні та штовхати людей до різанини. Вони просто купці, що заробляють на війні.
Ми попереджали Австралію, аби вона не втручалася у війну в Афганістані, а також не намагалася поділити Східний Тимор. Вони ігнорували наші застереження, аж доки їх розбудили вибухи на Балі.
Якщо вас вразили вбивства співвітчизників у Москві, згадайте, як умирали наші люди в Чечні. Вас убиватимуть так само, як убиваєте ви.
Ваша безпека не в руках Буша чи "Аль-Каїди". Вона у ваших руках. Кожна держава, що не втручається в нашу безпеку, автоматично може бути впевнена у своїй.
Плани? Ви дізнаєтеся про них із новин.
Буш каже, що ми ненавидимо свободу. Хай тоді пояснить, чому ми не нападаємо, наприклад, на Швецію.
Євреї святкують 60-ту річницю своєї держави. Західні лідери беруть участь у святкуванні. Ця подія нагадує, що 60 років тому не було Ізраїлю, а виник він за допомогою військового примусу на палестинській землі. Це - наша земля, а ізраїльтяни окупанти, з якими треба боротися. Натомість ваша преса упродовж 60 років виставляла євреїв жертвами, а пригнічених палестинців - терористами. Сформувалася хибна громадська думка. Нею керується Захід, коли підтримує несправедливу війну проти нас.
В європейців лишилася середньовічна ментальність. Вони загарбують чужі землі, убивають чужий народ, грабують чужі багатства. Про це свідчить вторгнення Буша й Блера в Ірак, де вони вкрали нафту й принизили іракський народ.
Якби ви бачили, як американці та їхні прибічники вантажили тисячі талібів у контейнери, пакували наче сардини, тримали там до самої смерті, а потім викинули в річку - ви зрозуміли би суть кривавих подій у Мадриді й Лондоні.
Наша зброя - терпіння. Ми вірні Палестині більше ніж нашим душам. Продовжуйте війну скільки завгодно - ми ніколи не поступимося.
Чи боюся я смерті? Ми любимо смерть заради Аллаха так само, як ви любите життя.
Джихад триватиме й без мене.
Текст зібрано на основі інтерв'ю й телезвернень
2 
1
Коментарі
15