Від початку травня лідери європейських держав одне за одним закликають бойкотувати українські матчі Євро2012. Погрожують зупинити ратифікацію угоди про асоціацію з ЄС. Причина – ситуація з демократичними свободами в країні та ув'язнення Юлії Тимошенко. Випустити експрем'єрку з тюрми вимагають і США. Росія висловила стурбованість щодо умов утримання Тимошенко в колонії. Українська влада відмовчується
Сергій ТОЛСТОВ, 56 років, директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень
– Нинішня криза загрожує не так нашому діалогу з ЄС, як українським позиціям на переговорах із Росією. Успішна тактика для слабкого, затиснутого між двох сильних, – нацьковувати їх одне на одного. А зараз обидва сильні натравлені на нас.
Те, що відбувається з Тимошенко, європейцям, звісно, не подобається. Усім видно, що українська влада працює нечисто. Але відомо й про талант лідерки БЮТ як політичного актора: все могло бути й не зовсім так, як розповідає опозиція. Тому до встановлення фактів європейські політики утримуються від остаточного биття горщиків з Україною. Вони не хочуть закривати нам можливостей для геополітичного маневрування, адже без цього все закінчиться прийняттям умов Путіна по всіх інтеграційних проектах. Утім, скоріше за все, так і станеться.
Цькувати українську владу в унісон з європейцями Москві зараз вигідно. І час працює на Кремль. Адже економіка світу непевна – зате в Росії все стабільно. Захід із підозрою дивиться на співпрацю України з Іраном та Сирією – а Москва не має нічого проти. Геополітично вона стає дедалі комфортнішим партнером.
Україна може ще певний час залишатися в неінтегровному стані, але з кожним роком це ставатиме і важче, й дорожче. Глобалізація невпинна, а необхідних вигідних позицій для інтеграції в нас немає. Росіяни хочуть забрати в нас гроші, а потім на них же все купити. Далі, ніхто не дасть гарантії, що ця країна стане менш корумпованою чи технологічно розвиненішою. За таких умов іти туди немає жодного резону. Процес інтеграції з Європою, натомість, настільки непевний і затяжний, що може забрати час і увагу цілого покоління.
Тож єдино правильним кроком для української влади було б вирішення всіх політичних питань, які роблять із країни ізгоя. Необхідно залагодити й проблему з Тимошенко та Луценком, але це матиме, скоріше, тактичний ефект. Бо важливо не те, що опозиція не має площі для мітингів, а те, що людям відбивають нирки в СІЗО, що вони не можуть захистити свої права в суді. Що ситуація з правами людини в Україні вже ледве не гірша, ніж за часів пізнього соціалізму. І Європі, й США про все це добре відомо. І влада, яка думає про майбутнє країни, насамперед мала би працювати над цим.
Андреас УМЛАНД, 44 роки, німецький політолог, викладач Києво-Могилянської академії
– Не думаю, що дійде до ізоляції України. Вона сама цього не допустить. Ця країна дуже відрізняється від Білорусі. Сподіваюся, найближчим часом українське керівництво змінить свій теперішній курс – із почуття самозбереження.
Українську демократію в Європі критикували й раніше, але зараз ця тема стала привабливіша. Поперше, через наближення Євро2012. Подруге, є загроза загибелі Юлії Тимошенко у в'язниці.
У Євросоюзі розраховують, що нинішній тиск матиме якийсь ефект. Однак його політиці бракує позитивної альтернативи. Батіг санкцій застосовують, але пряника європейської перспективи для України досі немає. Тамтешнім лідерам треба приїжджати сюди й критикувати українську політику тут. І дати зрозуміти: якщо все ж таки Україна повернеться на шлях демократизації та європеїзації, то матиме перспективу в майбутньому стати членом ЄС.
Ендрю ВІЛСОН, 49 років, британський політолог, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин
– Зараз у вас розквіт усіх найгірших рис української політики з часів помаранчевої революції. Зате українці вже можуть оцінити наслідки діяльності теперішньої влади й те, як вона дотримується своїх обіцянок. А зовнішня політика – це завжди реакція на внутрішню. І всередині країни, і ззовні українська влада надавала купу обіцянок щодо проєвропейської політики. Але нічого з того не виконує. Європейські дипломати цим уже наситилися.
Хибно було б уважати, що нагнітання ситуації довкола України відбувається зараз. Це сталося ще на грудневому саміті, коли відклали парафування й увесь подальший процес щодо асоціації України з ЄС. Дипломатичною мовою це не краще за нинішні заяви.
Думаю, ЄС, по суті, ігноруватиме Україну й надалі. Заморозить ратифікацію угоди про асоціацію й намагатиметься переконати українську владу в необхідності забезпечити верховенство права. Ефективність цього, звісно, під питанням.
Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, 34 роки, польський політолог, експерт Інституту міжнародних відносин Варшавського університету
– Суворе ставлення ЄС визначають три основні чинники. Перший – справа Тимошенко. Вона тривалий час репрезентувала Україну в західних медіа. Тому політики, за яких голосує європейський виборець, змушені на це знання зважати. Другий чинник – мало кому з політиків не хочеться показати себе захисником прав людини. При цьому слабшу країну критикувати дуже легко. І третє – багато країн ЄС критично ставляться до будьяких перспектив розширення Євросоюзу на Схід. А тут українці самі заварили кашу, тож як із цього не скористатися?
Утім, ЄС уже показав усе, що міг. Що тепер йому – запровадити санкції, як до Мінська? Але хіба там щось змінилося від того? І, зрештою, Євросоюз не може дозволити собі ще одну Білорусь. Бо є газогін, від якого залежать європейці, є багато спільних програм – щодо міграції, реадмісії, енергетичної співпраці. Це чудово розуміє і Янукович. Тому він грається з ЄС і робить, що хоче.
Коментарі
16