Президент Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію з Євросоюзом на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28–29 листопада. А в ніч на 30 листопада  українська влада розігнала прихильників євроінтеграції на майдані Незалежності в Києві. Країну сколихнула хвиля протестів. Тепер уже не так за асоціацію з ЄС, а й за відставку уряду та президента.Що робитимуть далі різні центри прийняття рішень?

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, 49 років, громадський діяч:

Віктор Янукович

– Ми помиляємось, коли думаємо, що наша влада займається стратегічним плануванням. Усі серйозні рішення частіше приймаються абияк. Янукович не думає, а діє згідно з інстинктами. Тому передбачити чи зрозуміти його поведінку важко. Асоціацію не підписали не через стратегічне рішення, а тому що така природа людей, які при владі. Вони – не європейці, а азіати. Те, що нами керують азіати, й породжує недоліки країни, яка в основі своїй європейська. Ну, нащо було розганяти Євромайдан? Ситуація вже була дійшла до того, що опозиція не знала, як із честю завершити весь цей фестиваль. І тут Янукович заважає Євромайдану померти своєю смертю і дає карти в руки опозиції, яка тепер на хвилі загального обурення будуватиме свою політику.

Янукович намагатиметься грати між Брюсселем та Москвою. Для нього йти до Євросоюзу цікавіше, ніж інтегруватися. Тобто процес важливіший за результат. Це дає йому можливість маневру та контактів. А в підписанні асоціації він бачить великі небезпеки.Таку багатовекторну політику українська влада проводить давно. Всім потрошку обіцяє і всіх потрошку обманює. Так діє і Янукович. Тим більше, ним рухають не тільки національні інтереси. Може бути зовнішнє фінансування, яке на 30–50 відсотків розкраде еліта. Вони звикли заробляти на такому ресурсі і фінансах. Бо робити бізнес на виробництві чогось – не вміють.

Євросоюз

Євросоюзу варто переглянути свої підходи до зовнішньої політики. Виявилося, що тамтешня бюрократія не здатна відповідати на виклики чи ефективно впливати навіть на найближчих і доволі слабких сусідів. Європа постійно не помічає небезпек. Наприклад, Російська Федерація продовжує бути загрозою для всієї Європи. Але чіткого розуміння цього нема. На початку ХІХ століття Європа вдарила в спину Наполеону Бонапарту. На початку ХХ – не добила Російську імперію. 1991 року не довалила Російську Федерацію, коли там усе вже падало.

Янукович та його уряд виявився несподіванкою не тільки для громадян України, а й для всієї Європи. А це країни, які багато платять своїм дипломатам, розвідкам та аналітичним центрам. Безліч людей вивчають околиці Європи й держави, які цікаві Брюсселю. І виявляється, вони всі нічого не знають. Люди, які в теорії мають бути більш проінформованими за нас, знають стільки, скільки кожна бабка на Бессарабці. Вдень у Вільнюсі європейські лідери стоять поруч з Януковичем, а вночі він розбиває голови молоді на Майдані. Як вони це пояснять своїй пресі, суспільству, політикуму? Це означає, що вони нічого не знають і не передбачають.

Росія

Її політика завжди незмінна, хоч би хто був на київському престолі. В той чи інший спосіб вони намагатимуться завоювати нас. І треба розуміти, що в стосунках із Росією сучасна Європа не може бути достатнім захистом. Вона слабка, як ніколи. Єдиним дієвим захистом для нас маємо бути ми самі. Завзяття Кремля можна збити тільки тим, що в свідомос­ті всіх росіян буде розуміння: інтегруючи українців до себе, вони додають до чеченців і дагестанців ще 45 мільйонів такої ж нелояльної і злої публіки. Ми маємо виховувати в собі цю злість до Кремля.

Янукович може сподіватися на пере­гляд газових контрактів і роз­бло­кування наших товарів на українсько-російському кордоні. Але це – тупиковий шлях. Нам треба не покращувати торгові відносини з Росією, а зводити їх до мінімуму. Бо просто торгувати з ними ніколи не вийде. Нащо покращувати відносини, коли потрібно будувати прикордонну стіну.

Суспільство

Ненависть суспільства наростатиме. Усі негаразди будуть пов'я­зуватись із відмовою від євроінтеграції. До 2015-го жорстокість протестних акцій збільшуватиметься. Але проблема в тому, що повторити естетику 2004 року – неможливо. Вистояти перемогу зараз не вийде. Це – старомодно, і Україна це пережила. Якщо влада не впаде, плодитимуться радикаль­ні групи. Весь політикум буде зму­шений іти за цією тенденцією й радикалізуватиметься.

Опозиція

Як з'ясувалось, у нас не така вже й погана опозиція. Вона зробила менше дурниць, ніж можна було очікувати. Майдан на Європейській площі був драйвовіший, ніж на майдані Незалежності. Зрозуміло, що з їхнього боку було дещо підступно, коли вони погодились забрати свої прапори. Всі тоді подумали: опозиція знає, що Євромайдан – неперспективна справа, тому вшилися й залишили молодь розхльобувати ситуацію. Але це – традиційні елемен­ти політики. Ми постійно і справедливо незадоволе­ні опозицією. Але всередині громадськості нічого кращого поки не виявилося.

×