Слово îніколиî для мене асоціюється з наркотиками. Нізащо не матиму справу з людьми, які причетні до цього. Я виросла у прикордонному містечку і знаю, як уміло це покривають, перевозять, а потім за виручені гроші фінансують спортсменів, онкохворих і роблять багато "добрих" справ.
Найбільший страх ñ що до сьомого покоління буде прокляття за гріх. Боюся зробити щось погане. Бо я все переживу – і осуд, і тюрму, а дітей шкода. Зло не залишається в тому місці, де ми його зробили. Воно розпорошується й потім усе життя осідає нам на руки, потрапляє в очі, приходить у сни.
Інколи робила вчинки, які вважала правильними і законними. Але коли виїжджаєш за межі містечка, розумієш: є масштабніша мудрість і робити того було не потрібно.
Людина думає, що вона ñ добра, чесна. І тут життя ставить її в ситуацію, щоб подивитися: чи вона буде такою ж хорошою.
За місяці Майдану подорослішала більше, ніж перед тим за п'ять років. Бачила жінок, які з останнього варили їсти й несли людям – не раз, не два, а щодня. Думала: чи я би так змогла? Ще довго розбиратимуся в досвіді Майдану.
Ми з жінками з Рави-Руської стояли тільки три дні. А вже були брудні, задимлені. І тут приходять випрасувані з макіяжем депутатки і розказують, що вони 60-й день на Майдані. Мої товаришки вигнали їх геть.
Люди, які віддають себе не для розголосу й подяки, набагато сильніші.
У садочку говорила, що буду директором Рави-Руської.
У дитинстві мене записали в музичну школу. Через рік почала ходити на карате. Скрипку заховала під диван, кімоно клала у футляр і бігла на тренування. Якось вертаюся додому, а на кухні вчителька музики з татом чай п'ють. На все життя провчили, що не можна брехати. Закінчила і спортивну, і музичну школи.
Не люблю кухні. Коли мама просила їй допомогти, я хапалася за книжку й казала: "Не можу, я ж читаю".
Плакалася батькам: "Відпустіть на дискотеку. Усі ж ідуть". А вони казали: "Ти не можеш робити, як усі".
Лише нещодавно перестала снитися моя єдина четвірка в інституті. Не могла з нею змиритися.
Мрії – це те, до чого йдеш, досягаєш – і, виявляється, це не те, що тобі насправді потрібно. Тому деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче. Я поставила собі дуже високу мету – щоб іти до неї довго і не розчаровуватися.
Була офіцером тактичної ланки. Знала, що за мною є люди, і від мого рішення залежить багато.
Викладачка казала: "Жінка має бути трохи ніжна і загадкова". Я лише недавно зняла із себе спортивний костюм і одягла спідницю. Ніколи не намагалася справити враження зовнішністю. Ніхто мене не бачив у короткій спідниці чи з глибоким декольте.
У чоловіках подобається гострий розум і гумор. Інакше я тисну на них інтелектом, а вони відповідають агресією. Не можу закохатися в дурня, хоч би який ніжний і чуйний він був.
Важко пригадати колір очей мого чоловіка, але знаю багато про його внутрішній світ.
У хаті поламаний вимикач світла вже кілька тижнів. То і що, чоловіку дорікати через такі дрібниці?
Жінка ñ це емоція, вона зовнішня, а чоловік – основа.
Кожен чоловік пасує перед набором інструментів, якими володіє розумна жінка.
Перший чоловік був дуже гідний, однак я його переросла й мусила піти далі. Однак жодного поганого слова про батька моєї дитини сказати не можу. Другий чоловік – ще той "міцний горішок".
Не бачила чоловіків, які життя побудували з однією жінкою, потім одружувалися на молодшій і були з нею щасливі. Думаю, що це – блюзнірство і брехня.
Щастя – це не шалене кохання. Ну, скільки витримаєш такого стану, що постійно гориш, чекаєш, тремтиш, думки розсіюються? Це все мусить припинитися, й тоді відкриваються очі. І добре, якщо ти вгадав. Далі жінка повинна створити таке середовище, щоб йому було найкомфортніше з нею. Навіть якщо побіжить, то повернеться. Бо ти – найкраща.
Не хочу шалено закохуватися. Це ж постійні стреси, падіння, плач у подушку. Для чого? Життя і так прекрасне!
Тато завжди давав гроші, коли йшла на каву з хлопцем: "Ти мусиш мати свій хліб і бути незалежна".
Не згодна, що з милим рай і в шалаші.
Дружила з хлопцями. Вони казали: "Іра – свій пацан". І зараз не маю друзів серед жінок. Це лише товаришування.
Жінки подобаються сильні, з шармом. Як Марґарет Тетчер.
Жінка повинна багато працювати, а поводитися так, ніби щойно із салону.
Не спілкуюся з жінками, які дозволяють себе принижувати.
Сімíї розпадаються, бо обоє не хочуть працювати над спільною справою, а в кожного – свої інтереси.
З чоловіком відмежувалися від колишніх знайомих. Вони кажуть: ви загордилися. А ми просто не витрачаємо зайвої енергії на розмови.
Хто перший зранку іде до взуттєвої шафи, той і чистить дві пари взуття: я – йому, він – мені.
Зварений для тебе борщ – це подвиг. Як можна казати, що він пересолений? Обожнюю чоловіків, які нахвалюють млинці своєї дружини.
Кохання і повага стоять на одному щаблі.
Треба побороти в собі те, що руйнує стосунки. Я навчилася завжди брати слухавку, коли дзвонить чоловік, – навіть якщо дуже заклопотана.
Грошей ніколи не шкода на книжки.
Не маю речей за 10 тисяч гривень. Умію знайти унікальне плаття українського виробника за 800. Бренд сумочки мені щастя не приносить.
Шопінг не люблю. Він забирає час.
Коли страшно – роблю крок уперед.
Найдурніша порада, яку чула: не роби людям добре – не буде тобі зле.
Так, я – карíєристка, і це – позитивна риса.
Розумію, що і вбивця грає на цій землі якусь роль.
1 
1
Коментарі