Зробити кар'єру, заробити на квартиру, спромогтися на хорошу машину - заради цього сучасний "білий комірець" часто жертвує відпочинком, сім'єю, спілкуванням із друзями. Урешті ніби досягнув чогось у професії, збив сякий-такий статок. Але відчуває: дійшов "до ручки" - емоційного виснаження, нервового зриву, професійного вигорання. І врешті-решт - депресії. У голові одне: життя проходить повз, і жодні гроші того не перекривають. Що робити? Стати дауншифтером, наприклад.
Англійське downshifting - дослівно "рух униз" - первісно означало перемикання автомобіля на нижчу передачу. А взагалі - уповільнення або ослаблення будь-якого процесу. Так було до 31 грудня 1991-го. Того дня - 20 років тому - у газеті The Washington Post з'явилася стаття журналістки Сари Бен Бреатні "Життя на зниженій передачі: дауншифтинґ і новий погляд на успіх у 1990-х". Героїня статті каже: "Я свідомо вирішила трохи збавити темп життя. Я навмисно не добивалася підвищення по службі, бо розуміла, що нова робота забиратиме в мене надто багато вечорів і вихідних".
Авторка звернула увагу, що в Європі, Австралії та США щораз чисельнішим стає прошарок таких людей. Назвала їх дауншифтерами. А під терміном "дауншифтинґ" відтоді розуміють свідомий перехід із високооплачуваної, але з надмірними стресами й навантаженнями роботи, що поглинає весь вільний час, на спокійнішу, хоч і зі значно меншою платнею.
Дауншифтером людину роблять не великі гроші чи дорогі машини, а те, яких зусиль їй це коштує
"Тихіше їдеш - далі будеш", - життєве кредо дауншифтерів. Вони припиняють гонитву за збагаченням і кар'єрним зростанням, при цьому не конче кидають роботу чи відмовляються від нажитого. Бо дауншифтером людину роблять не великі гроші чи дорогі машини, а те, яких зусиль їй це коштує. Дауншифтинґ - філософія "життя заради себе". На першому місці опиняються не робота й гроші, а здійснення власних ідей, бажань, мрій. Тих, які зазвичай заведено відкладати на потім - "як тільки зароблю більше", "от як отримаю підвищення".
Кар'єра, фінансовий успіх і незалежність є природними потребами людини, а не нав'язаними суспільством стереотипами - залізний аргумент противників дауншифтинґу. Він, мовляв, не має нічого спільного з досягненням гармонії в житті. А дауншифтер - або бунтар, або невдаха, який підставляє свою компанію, раптово вирішивши "вийти з гри".
"Дауншифтинґ: як працювати менше, а задоволення від життя отримувати більше" - ця книжка американця Джона Дрейка на його батьківщині стала бестселером. Автор - засновник рекрутингової компанії Drake Bean Morin Inc - після 15 років успішного бізнесу покинув усе. Іще один відомий дауншифтер - колишній топ-менеджер корпорації British Rail Річард Кеннон. Він залишив посаду й почав вирощувати екологічно чисті овочі. Започаткував рух британських дауншифтерів, створив відповідний сайт. Загалом за останнє десятиліття свій соціальний статус на нижчий змінили чверть британців у віці 30-59 років.
В Україні дауншифтинґ найчастіше сприймають як переселення в країну, де життя дешевше. Особливо популярні Індія й Таїланд. Часто живуть там за гроші, виручені від здачі в оренду власних квартир в українських мегаполісах. Ще одна категорія вітчизняних дауншифтерів - жителі великих міст, які перебираються у села. Головний мотив - щоб діти росли серед природи, споживали натуральну їжу.
Римського імператора Діоклетіана (245-313) часто називають першим в історії дауншифтером. За вісім років до смерті він зрікся трону й доживав віку в провінції Іллірія, у теперішній Хорватії. Коли його кликали повернутися до влади, відповів: "Якби ви побачили, яку капусту я виростив, то не докучали б подібними пропозиціями".
2 
1
Коментарі