Ексклюзиви
середа, 21 липня 2010 18:32

Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам'яталися в попередніх випусках тижневого журналу "Країна"

Матеріал про плавчиню-інваліда перечитувала три рази. Проаналізувала своє життя: робота є, хата є, здоров'я є, а я завжди чимось незадоволена. Стало соромно перед Богом

Ганна ВОРОК, 28 років, менеджер, Львів

Якби років із 10 тому мені сказали, що симпатизуватиму Лукашенку - морду заплював би. А після того, як прочитав інтерв'ю Саннікова, відчув, що "бацькові" симпатизую більше, ніж цьому російському прихвосневі. У разі чого, Санніков віддасть Путіну всю білоруську економіку й суверенітет. А ще й дорікає Ющенку. Не бачу зараз на теренах СНД більш послідовного ворога путінізму, ніж Лукашенко.

Юрій, 43 роки

Я родом із Харкова. У дитинстві та юності часто слухала Оксану Петрусенко по радіо, підспівувала. Ці пісні й досі звучать у голові. Два роки тому шукала її диски в Харкові, але не знайшла жодного. Сумно, що в Україні не цінують свого багатства.

Ольга, Санкт-Петербург

Мені було 8 років, а брату 12, коли мати віддала нас в інтернат. Захотіла пожити для себе. Пам'ятаю, постійно голодував. Крали з однолітками зі столової хліб і сушили його на батареї в кімнаті. Від того плодилися таргани. Вихователі кричали і штурхали нас. Одна сильно била. Замість того, щоб учити уроки, тікали з класу через вікно й відловлювали учнів із нормальної школи. Трусили з них копійки, забирали смоктунці. Інтернатівців боялися, бо ми крєпко били. За "виручку" купували газіровку в автоматах і бублики. Через три роки новий чоловік матері дізнався про наше існування і забрав нас додому. Вона його кинула через кілька років, але він не відмовився від нас. Так при ньому й виросли. Хто лишився в інтернаті, пішли по тюрмах та по борделях.

Олег, 33 роки, Полтава

Прочитала статтю про Австралію і зрозуміла, що нас чекає те саме. Молодь усіляко уникає робітничих професій. Усім хочеться сидіти в офісі перед комп'ютером. Більшість технікумів зараз ледь не за руки хапають молодих людей, аби ті в них навчалися. У центрі зайнятості купа вакансій слюсарів, електриків. Брат вивчився на електрика в коледжі, але працювати за спеціальністю не планує. Так учився, що не уявляю, як він зможе розетку вдома замінити.

Вікторія, 34 роки

Розумію, чому австралійки не фарбуються: накладати макіяж у таку спеку - просто знущання над шкірою. Цікаво, а кремами вони теж не користуються? А ще подумалось, що  австралійкам й каліфорнійкам добре боротися за права тварин. Їм же не потрібно ховатися від лютих морозів. Вони уявлення не мають, що шуба з натурального хутра гріє найліпше за будь-яке пальто.

Ольга КОРЧЕВА, 38 років, Вінниця

Матеріал про дизайнерку Сніжану Нех, яка радить щонайменше мати п'ять пар взуття ткнула своєму благовірному під носа. У мене одні босоножки, а коли купила ще пару, то він ледь не з'їв мене. Казав, що марно трачу гроші. Сподобався матеріал про Тіматі - хлопець щиро все розказав. Але татуювання у нього жахливе. Коли роздягнеться, то від нього, напевно, тікати треба як від рептилії якоїсь.

Вікторія МАРУЩАК, Вінниця, 24 роки

Зараз ви читаєте новину «Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам'яталися в попередніх випусках тижневого журналу "Країна"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути