А я давно казала, що донецькі теж нормальні. Просто їх там бандити залякали.
Солоха
Я був у Донецькій області під час третього туру президентських виборів 2004 року. Їхати було страшно: думали - зустрічатимуть, як ворогів. Прибули у село Федорівка Володарського району. Більшої бідності в українських селах я не бачив: хати старі, газові труби ніколи не фарбували. Місцеве господарство викупив маріупольський завод імені Ілліча. Зарплати в людей дуже пристойні. Однак більшу частину грошей пропивають. Але й такої гостинності я теж ніде не бачив. Нас централізовано й безплатно годували, піклувалися про кожного, наче про свою дитину. Хоча, фактично, ми приїхали для того, щоб не дозволити стати президентом місцевому улюбленцю Віктору Януковичу. Однак про це місцеві навіть не починали говорити. Приїхали люди в гості - це головне. А вибори-перевибори - то другорядне.
Віталій БАРАНОВ, 36 років, Черкаси
Зустрічаємо якось на проспекті Чорновола туристів із Донецька. Ідуть у напрямку виїзду з міста й питають, як пройти на Дорошенка. Це - центральна вулиця. Говоримо, ви йдете в протилежний бік, вертайтеся. Дивно, кажуть, а нам сказали йти сюди прямо-прямо. Ми із колежанкою ледь стрималися від сміху. Ясно, що це наші львів'яни так познущалися з російськомовних.
Стефа, 36 років, Львів
У 30 років став начальником відділу. За три роки поміняв трьох підлеглих, не складалися з ними стосунки. Потім прийшла жінка, старша на 15 років. Перед 8 Березня я забув включити її в списки на нагородження. Коли вона повернулася зі зборів, то сказала лише одне речення: "Уперше за багато років я залишилася без подарунка". Але не було в тих словах образи чи злості. Від тої спокійної доброти мені стало соромно. Хай би краще сварилася чи істерику закатала. Після цього ми стали добрими друзями, я міг їй довірити багато особистих думок. За чотири роки я пішов із відділу, вона плакала за мною. Влітку цього року вона померла від раку. Я плакав за нею, як за рідною.
Олексій МАЗУРКЕВИЧ, 45 років, Вінниця
Дружба між чоловіком і жінкою неможлива. Переконалася на власному прикладі. Хоча раніше доводила усім протилежне. Мала дуже хорошого друга. Разом працювали, подорожували, відпочивали. Якось гуляли містом увечері. Не знаю, як то сталося, але він мене поцілував. Я відповіла. Для себе вирішила, що це неправильно. Почала його уникати. За якийсь час він одружився, у мене теж зав'язалися стосунки. Зараз бачу, що ми були б дуже гарною парою. Але втратили час і можливість, бо морочили собі голову тим, що ми - просто друзі.
Олена, 35 років, Полтава
Втратив друга через дівчину. Його теж звати Андрієм, дружили з п'ятого класу. Він познайомив мене зі своєю дівчиною Мариною. Трохи позаздрив тоді товаришу, бо його пасія здавалася мені ідеальною. Згодом дізнався, що стосунки у них не склалися. Сам запропонував Марині зустрічатися. На відстані вона здавалася найкращою у світі, при ближчому знайомстві виявилася зовсім іншою людиною. Не гіршою чи кращою, просто іншою. Трохи більш як за місяця ми розійшлися. Марина повернулася до Андрія.
Андрій ВОЛИК, 31 рік, Івано-Франківськ
Що за безглузде відкриття стадіону? Якісь дракони, хрестоносці, всякий китайський мотлох, невже у Львові не залишилося нічого національного? Скільки вони бабок укинули на те "шоу"? Людям на зарплату, на пенсії грошей нема, а вони видовищами тупорилими хизуються. За це треба судити!
Гриць
Роздратувала столична блондинка, яка вмовляла кавалера викинути на вечерю 500 доларів. Два роки тому я ще була студенткою, брала гроші в чоловіка. Подружка звабила сходити в дорогу кав'ярню. Замовила печені яблука, фаршировані сиром та цедрою. Принесли одне велике за 30 гривень. Досі не можу собі пробачити того замовлення.
Жанна
Смертну кару треба запровадити для батьків, які вбивають своїх дітей.
Марія ДОРОШ, 55 років, Вінниця
3 
1
Коментарі