Дипломи нового зразка видаватимуть від цього року випускникам українських вищих навчальних закладів. Із відзнакою для найуспішніших – так званих червоних, за кольором обкладинки на документах радянського зразка, – не передбачено.
"Такі форми відзнаки студентів давно є відстало-застарілими, як і медаль у школі, – коментує журналістка 44-річна Ірина Головатенко в колонці для УНІАН. – Адже сенс навчання – це знання, які отримуєш для себе. До чого тут відзнака за успішність? Чим червоний диплом допомагає випускнику, крім того, щоб похизуватися перед самим собою та, можливо, колись своїми дітьми? Цей червоний найчастіше прагнуть отримати саме ті, хто "бере" викладачів не знаннями, а виснаженням, постійно ниючи: "Поставте вищий бал"
Червоний – один з основних кольорів спектра, перший колір веселки. Відповідає мінімальним частотам електромагнітного випромінювання, що його сприймає людське око, – 630–760 нанометрів.
Термін походить від комахи червінь, інша назва – кошеніль. У Середньовіччі з їхніх личинок виготовляли барвник відповідного кольору. На Русі такою фарбою розмальовували одяг і бойові стяги. Народна назва барвника – "кров святого Івана", бо личинки треба було зібрати до Різдва Івана Хрестителя – 24 червня. Подібні слова на означення червоного кольору є в усіх слов'янських мовах, окрім російської. Там вживається термін "красный". Подібна конструкція є в португальській мові: vermе – червінь, vermelho – червоний.
"Короткий словник синонімів української мови" 1960 року подає такі синоніми до "червоний": черлений, багровий, багряний, пунцовий, рум'яний, рожевий, малиновий, ясно-червоний.
Українська вікіпедія пропонує 16 назв відтінків червоного кольору. Серед них:
Алізариновий – названий так через схожість з органічним барвником алізарин.
Венеційський, або індійський, – відтінок брунатного червоного, створений із сульфату заліза.
Іржавий – нагадує оксид заліза.
Кардинальський – яскраво-червоний.
Карміновий, кармазиновий, бакановий – блакитно-тонований.
Кіновар, цинобра – вогненний відтінок, що наближається до червоно-помаранчевого.
Маджента – від змішування червоного та синього кольорів.
Червона нитка – провідна думка, тенденція твору чи явища. Вираз походить від традиції голландського флоту XVIII ст. – аби запобігти розкраданню корабельних вітрил, у них вшивали червоні нитки, які неможливо було випороти. Першим як фразеологізм його вжив німецький письменник Йоганн Вольфґанґ Ґете (1749–1832) у романі "Вибіркові спорідненості".
"Ви напевно чули, що в англійському морському відомстві є правило: всі снасті королівського флоту, від найтовстішого канату до найтоншої мотузки, плетуть так, щоб через них на всю довжину проходила червона нитка. Її не можна висмикнути без того, щоб розпустити все інше. Тож навіть на найменшому уривкові мотузки ви зрозумієте, що вона належить англійській короні. Так само і через весь щоденник Отилії тягнеться червона нитка симпатії та прихильності, що поєднує все воєдино".
"Пущу ти червоного когута під стріху" – такий вираз у значенні "підпалю твою хату" подає Іван Франко (1856–1916) у збірці "Галицько-руські народні приповідки". Подібні приказки є не тільки у слов'янських мовах. Англійці говорять: The red cock will crow in his house – "Червоний півень проспіває в його будинку". Німці: Den röten Hahn aufs Dach setzen – "Посаджу червоного півня на дах".
Червоний Хрест – міжнародна гуманітарна організація. Її засновник – швейцарський підприємець Жан Анрі Дюнан (1828–1910) – під час австро-італо-французької війни 1859 року став свідком, як поранених, замість лікувати, добивали багнетами або лишали напризволяще. Повернувшись додому, він написав книжку "Пам'ять Сольферіно", в якій пропагував створення об'єднань добровольців для медичної допомоги солдатам. 1863‑го такий комітет запрацював. Його емблемою став інвертований прапор Швейцарії – червоний хрест на білому тлі.
Османська імперія вважала хрест образливим для мусульман символом, тому її гуманітарна місія позначалася червоним півмісяцем. В Ізраїлі для цього використовують червоний кристал і червону зірку Давида, в Ірані – червоного лева з сонцем. Сьогодні в русі беруть участь майже 100 млн добровольців. Організація тричі ставала лауреатом Нобелівської премії миру.
Червоний прапор вважають символом революційної боротьби та лівих ідей. Став популярним під час Великої французької революції наприкінці XVIII ст. Протягом 1924–1991 років державним прапором СРСР було червоне полотно із золотими серпом, молотом і п'ятикутною зіркою. "Червоний" у країні став сприйматися як синонім до "соціалістичний" чи "комуністичний". Після масових репресій 1930-х у вжиток увійшло словосполучення "червоний терор".
"Червоний" – роман 50-річного Андрія Кокотюхи, опублікований видавництвом "Клуб сімейного дозвілля" 2012‑го. Розповідає про вигаданого командира УПА Данила Червоного на псевдо "Остап". 10 років за ним полюють радянські спецслужби. Врешті повстанця затримують і відправляють у Воркуту, де він піднімає бунт.
"Хтось не повірить, але все описане автором має документальну основу, – зазначає у передмові історик Вахтанг Кіпіані, 49 років. – Аж до того, як спецслужба ловила повстанського ватажка "на жінку". Або те, що у 1950-х у радянських таборах Півночі діяла розгалужена підпільна націоналістична мережа. Або те, що за збирання фактів про повстанців у 1970-х потрапляли в "дурку".
2017‑го роман екранізував режисер Заза Буадзе, головну роль зіграв Микола Береза.
Червінець – поширена на Русі від XV ст. назва монет, карбованих із високопробного – червоного – золота. Під час грошової реформи 1920-х у СРСР з'явилася грошова одиниця – червінець, що прирівнювалася до 10 дореволюційних рублів. Відтоді так неофіційно називали 10 крб.
"У приятеля загорілись очі, коли я висипав червінці на стіл, – пише Олекса Слісаренко (1891–1937) в оповіданні "Мій брат". – Ми порахували їх – там було з 500 карбованців. Великі гроші я встиг заховати в халяву. Сталося так, як я й сподівався. На ранок ні грошей, ні бравнінґа, ні мого приятеля в кімнаті не було".
Red – буквально "Червоний" – рок-гурт із Нешвілла, штат Теннессі. Назва – це скорочення від слова Redemption, що перекладається як "Спокута". Музиканти поєднують важке звучання з текстами на християнську тематику. 2019‑го оголосили, що не хочуть залежати від лейблів, тому наступні альбоми видаватимуть власним коштом.
3 
1
Коментарі