Черговим російським президентом може стати Іванов або Шойгу

Оточення тиснутиме на Путіна значно сильніше, ніж це робить Барак Обама чи Анґела Меркель, – вважає депутат російської Думи 39-річний Ілля Пономарьов

Володимир Путін досить сильно консолідував владу довкола себе, але не став менш залежний від свого оточення. Почувається прикутим до цього корабля. Зараз у Кремлі є достатньо груп впливу, які незадоволені ситуацією на міжнародній арен, ізоляцією Росії, санкціями та сварками із Заходом. Питання в тому, коли вони будуть готові діяти. Думаю, загострення Путін відчує 2017 року, коли йому треба буде приймати рішення – чи балотуватися на черговий президентський термін на виборах 2018 року. Перед тим, 2016-го, зміниться влада у США і буде вікно можливостей для перезапуску відносин між Росією і Заходом. Це підштовхне оточення Путіна натиснути на нього, щоб схилити до сценарію "Медведєв-2". Будуть внутрішні сварки, дестабілізація, суперечки. Вони можуть набути насильницько-кримінального характеру або ж призвести до протестів на вулицях міст.

Путін маневрує між групами впливу. Це ситуація взаємозалежності. На даний момент сила Путіна в тому, що він єдиний влаштовує всі ці групи. Він активно стравлює їх між собою. Тому ті постійно гризуться за шматки бюджетного пирога, за вплив на процес ухвалення рішень. Вони не консолідовані. Але задля нормалізації стосунків із Заходом якась значима група в оточенні Путіна може об'єднатися.

Доказ тому – недавнє інтерв'ю голови адміністрації російського президента Сергія Іванова, в якому він згадав секретаря Ради нацбезпеки Миколу Патрушева, директора ФСБ Олександра Бортнікова, міністрів оборони Сергія Шойгу та закордонних справ Сергія Лаврова (Іванов запевнив, що вони – некорумповані. – "Країна"). Всі ці люди між собою далеко не в бездоганних стосунках. Але те, що йдуть через кому в цьому інтерв'ю, є сигналом – здатні домовитись.

 

Іванов відповідає насамперед за внутрішню політику. Йому, однак, цікавіші зовнішньополітичні питання й оборонні. Він і Шойгу – найбільш імовірні спадкоємці Путіна. Шойгу – другий політик за популярністю в Росії, після президента. Але він не є акціонером нинішнього режиму, тільки топ-менеджером. Путіну дістався у спадок з єльцинських часів (Шойгу перед тим, як очолити Міноборони, із 1991-го до 2012 року був міністром із надзвичайних ситуацій. – "Країна"). Сергій Іванов не такий популярний, зате на 100 відсотків лояльний. Натякає, що може влаштувати і Захід, і путінське оточення.

Лавров, Бортніков і Патрушев претендувати на найвищий пост не можуть. Та щонайменше вважають, що, будучи при владі, втримають ситуацію в Росії.

Популярна нині думка, що Путін притиснутий Заходом до стіни – сприймати бажане за дійсне. Він навпаки вважає, що сам притискає Захід. Розраховує, що той здасться перший. Що там нема лідерів, які були б мотивовані ідеологічно, як свого часу Рональд Рейган і Марґарет Тетчер (президент США та прем'єр-міністр Великої Британії в часи розпаду СРСР. – "Країна").

Нинішнє західне керівництво Путін вважає абсолютно прагматичним. Економічні інтереси, які вони мають із Росією, досить високі, а пов'язані з Україною – низькі. Звісно, західним лідерам треба зберігати обличчя перед своїми виборцями, та рано чи пізно, вони домовляться з Москвою. Путін діє з таких міркувань. Однак для його оточення продовження розборок із Заходом означає фінансові втрати, майнові ризики, погіршення особистого стилю життя. Тож воно, це оточення, тиснутиме на Путіна значно сильніше, ніж це робить Барак Обама чи Анґела Меркель.

Отже, в найближчі півроку позиції Путіна залишатимуться міцними. Щось очікувати можна 2017-го. Москва тиснутиме на Київ через ситуацію на Донбасі. Можливе загострення війни або намагання організувати Майдан. Бо видно, що українська влада не повною мірою справляється з викликами, що перед нею стоять. Тому Москва може чекати, доки в Україні все завалиться. А новий уряд буде більш зговірливий. Така позиція у Кремлі зараз переважає. Я теж думаю, що влада в Києві може змінитися протягом ближчих року-двох. Але не згоден із тим, що наступна буде лояльніша до Росії. Навпаки.

Рідна сестра є депутатом Держдуми

Сергій ШОЙГУ, 60 років, закінчив політехнічний інститут у Красноярську. За походженням – тувинець. Не буддист, як його земляки, а православний. Можливо, тому, що його мати – росіянка.

– Крещен я за границей. В 5-летнем возрасте в городе Стаханове. Сейчас это незалежная Украина, – сказав в інтерв'ю виданню "Время новос­тей" 6 квітня 2004 року.

Кар'єру розпочав у будівельних трестах. З 1989-го працював у партійних органах. Із 1991-го до 2012-го очолював відомство з надзвичайних ситуацій: спершу держкомітет, потім – міністерство. Із 6 листопада 2012 року – міністр оборони.

"Він служив при 12 прем'єрах і завойовував популярність, виступаючи на телебаченні як фахівець то з повеней, то з авіакатастроф, то з двох воєн у Чечні, то з тероризму, – пише польська публіцистка Ірена Лясота в газеті Rzeczpospolita за 22 травня 2015-го. – Шойгу – кавалер понад 20 орденів і медалей, зокрема "Защитнику свободной России" та "За возвращение Крыма".

За даними Forbes, Шойгу офіційно володіє активами і майном на 83 млн рублів – $ 1,5 млн, неофіційно – близько $400 млн. Задекларував дві земельні ділянки, будинок і автомобіль ГАЗ. Дружині Ірині належить туристична фірма. Також, за чутками, вона є співвласницею будівельної та консалтингової компаній.

Старша донька Юлія очолює відділ психологічної допомоги при Міністерстві з надзвичайних ситуацій. Молодша Ксенія – студентка економічного факультету Московського державного інституту міжнародних відносин. Рідна сестра міністра Лариса є депутатом Держдуми.

2012-го Шойгу призначив своїм радником з інформаційної політики Марію Китаєву, яка працювала ведучою на телеканалі "Россия 24". Кажуть, вона є коханкою міністра.

Має сина від стюардеси літака МНС. Хлопчик народився 2000 року. Живе з матір'ю в елітному особняку в Москві. Будинок охороняють поліцейські.

Старший син утопився

Сергій ІВАНОВ, 62 роки, закінчив філологічне відділення Ленінградського університету, вищі курси та інститут КДБ. Генерал-полковник у відставці.

– Если мы знаем, что в том или ином регионе мира готовится террористический акт, направленный против России или её граждан, мы оставляем за собой право нанести удар, чтобы предотвратить эту угрозу, – заявив Іванов 2006 року, коли був міністром оборони. – Для этого можно использовать все что угодно, кроме ядерного оружия. Лишь бы это было эффективно. Методы и способы, естественно, не обсуждаются.

 

З 2011-го – голова адміністрації Путіна. Після двох перших президентських термінів вважався одним із його можливих спадкоємців. Путін обрав прем'єра Дмитра Медведєва.

"У Сергея Иванова с телегеничностью сложнее, а главное – в последнее время он стал объектом серьезной травли. Пиаровская кампания против министра обороны Иванова чётко обозначила курс Кремля на победу другого путинского преемника, – писав 1 березня 2006-го публіцист Дмитро Биков. – Для них Медведев предпочтительнее Иванова. Именно потому, что Иванов, в случае воцарения, ни с кем миндальничать не станет".

Він не вміє виступати публічно – починає затинатися, губиться.

Кондоліза Райс, держсекретар США у 2005–2009 роках, називала Іванова найадекватнішим каналом зв'язку в переговорах із Кремлем.

Живе в особняку в Митищах під Москвою. Неподалік будинку – вертолітний майданчик і стоянка для яхт. Вартість будинку й 29 соток землі – понад $10 млн. Також володіє 2 га на березі Балтійського моря.

Старший син Олександр 2005-го на пішохідному переході збив 68-річну жінку. Вона померла. Кримі­нальну справу закрили. Олександра призначили заступником голови Внешэкономбанка. 3 листопада торік він утопився в Об'єднаних Арабських Еміратах. Молодший син Сергій є членом ради директорів Газпромбанку.

×