Ексклюзиви
Четвер, 22 липня 2021 19:30

Якщо влада піде на відкриту русифікацію, то остаточно втратить підтримку людей

В освіті має беззастережно домінувати українська. Це важливо для національної безпеки та єдності, – каже експерт із мовного питання Тарас Шамайда

Два роки тому 16 липня 2019-го набув чинності закон про українську мову як державну. Він виправдав сподівання?

– Української мови в різних сферах стає більше.

Я входив у робочу групу, яка працювала над законом. Його підтримали багато депутатів, спікер, члени уряду та президент. Це дало змогу по максимуму закласти норми, які ми хотіли. Навіть компромісні зміни, які внесли у другому читанні, не вважаю недоліками. Вони стосувалися відтермінування деяких норм на рік-два-п'ять.

Слабке місце закону – норми про телебачення. Власники найбільших телеканалів – олігархи. Хочуть, щоб там домінувала російська мова, й мають вплив на депутатів. Тому при­хильникам закону в минулому парламен­ті довелося піти на великі компроміси щодо телебачення, щоб не провалити всього закону.

  Тарас ШАМАЙДА, 49 років, журналіст, юрист, громадський діяч, експерт із мовного питання Народився в Полтаві 27 червня 1972-го. Батько – будівельник, мати – різноробка. У школі брав участь у мітингах на підтримку Закону ”Про мови в Українській РСР”. У вересні 1989 року став наймолодшим делегатом установчого з’їзду Народного руху України. 1991-го переїхав до Києва. Був кореспондентом бюро ”Рух-прес”. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка закінчив Інститут журналістики та Інститут післядипломної освіти за фахом ”Правознавство”. У 1998–2002 роках – депутат Київської міської ради. Брав участь у роботі громадського комітету опору ”За правду!”, коаліції молоді ”Наша Україна”, всеукраїнської мережі ”Студентська хвиля”. З 2007 року – співкоординатор руху ”Простір свободи”. Долучався до розробки законопроєктів у галузі соціальної та гуманітарної політики, місцевого самоврядування, виборчого законодавства, боротьби з корупцією, декомунізації, протидії російській гібридній агресії. Працював помічником-консультантом народних депутатів України В’ячеслава Кириленка, Павла Розенка, Ганни Гопко, зараз – Володимира В’ятровича. 2016-го увійшов до Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах су­спільного життя при Міністерстві культури України. Брав участь у роботі групи з розроблення закону ”Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Учасник громадянської спільноти ”Мова об’єднує”. Вільний час любить проводити в піших походах Україною. Дружина Ліліана Вежбовська, мистецтвознавиця, викладає в Київському національному університеті культури і мистецтв. Син Святослав, 17 років, навчається у школі
Тарас ШАМАЙДА, 49 років, журналіст, юрист, громадський діяч, експерт із мовного питання Народився в Полтаві 27 червня 1972-го. Батько – будівельник, мати – різноробка. У школі брав участь у мітингах на підтримку Закону ”Про мови в Українській РСР”. У вересні 1989 року став наймолодшим делегатом установчого з’їзду Народного руху України. 1991-го переїхав до Києва. Був кореспондентом бюро ”Рух-прес”. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка закінчив Інститут журналістики та Інститут післядипломної освіти за фахом ”Правознавство”. У 1998–2002 роках – депутат Київської міської ради. Брав участь у роботі громадського комітету опору ”За правду!”, коаліції молоді ”Наша Україна”, всеукраїнської мережі ”Студентська хвиля”. З 2007 року – співкоординатор руху ”Простір свободи”. Долучався до розробки законопроєктів у галузі соціальної та гуманітарної політики, місцевого самоврядування, виборчого законодавства, боротьби з корупцією, декомунізації, протидії російській гібридній агресії. Працював помічником-консультантом народних депутатів України В’ячеслава Кириленка, Павла Розенка, Ганни Гопко, зараз – Володимира В’ятровича. 2016-го увійшов до Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах су­спільного життя при Міністерстві культури України. Брав участь у роботі групи з розроблення закону ”Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Учасник громадянської спільноти ”Мова об’єднує”. Вільний час любить проводити в піших походах Україною. Дружина Ліліана Вежбовська, мистецтвознавиця, викладає в Київському національному університеті культури і мистецтв. Син Святослав, 17 років, навчається у школі

Маємо легальні 25 відсотків російськомовних програм у прайм-тайм і масу передач, які вважаються українськомовними, але такими не є. Частка української на телебаченні має зрости 2024-го.

Зараз існує загроза мовному закону?

– Більш як рік триває його розгляд у Конституційному суді за поданням колишніх регіоналів. Затягування справи – ненормальне. Важливо винести рішення, яке зніме спроби спекулювати на цій темі.

Підстав визнати закон неконституційним немає. Всі попередні розгляди закінчилися на користь української мови. 2019 року конституційним визнали закон про освіту, зокрема його "мовну" сьому статтю. Подання було від тих самих регіоналів.

Під час розгляду закону багато говорили про захист мов нацменшин. Мали розробити окремий документ.

– Так. Уряд мав внести проєкт цього закону на розгляд парламенту впродовж шести місяців після ухвалення мовного.

Мови нацменшин і державна мають різну природу. Державна – спільна для всіх громадян. Коли говоримо про нацменшини, то йдеться про право на використання й розвиток рідної мови, культури і традицій.

Поширюють фейки про "бабусь із Харкова", яких штрафуватимуть злі інспектори

У профільному комітеті парламенту напрацювали варіант. Важливо, щоб там не було норм, які суперечать закону про мову. Щоб вони доповнювали один одного. Як недавно ухвалений закон про корінні народи, який отримав підтримку практично всього парламенту.

Ситуація з мовами меншин в Україні різна. Є загрожені мови, які потребують державної підтримки. А є російська, яку нав'язувала імперія і яка досі витісняє в окремих регіонах і українську мову, і мови меншин. Хіба нормально, коли у школах з болгарською мовою навчання користуються російською. Це треба виправляти. Водночас забезпечувати інтеграцію меншин в український простір і захищати їх від русифікації.

Російська меншина також має право на вираження своєї самобутності і власну мову. Саме як мову меншини, а не замінник української в публічних сферах.

Чи достатньо відповідальності за порушення мовного закону?

– Україна повинна рухатися в бік гуманізації покарань. Є афоризм: "Суровость российских законов смягчается необязательностью их исполнения". Я не хочу, щоб у нас домінував такий "русскомирский" комплекс.

Маємо йти європейським шляхом. Штрафи, передбачені законом, – достатні. Попередження за перше порушення – теж нормально. Хоча процедуру треба спростити і зробити дієвішою.

Восени 2019-го створили інститут мовного омбудсмена. Що вдалося уповноваженому із захисту державної мови?

– Тарас Кремінь сформував добру команду. Це люди з досвідом державної служби, Майдану й боротьби за мову. В межах своїх скромних можливостей роблять усе, що можна.

Уповноважений змушений виконувати роботу і за себе, і за Міністерство культури. Там розформували всі структури, які займалися мовною політикою. Залишилися кілька людей. Популяризація ведеться вкрай слабко. Державної програми так і не розробили. Міністр культури долучається до нападів на закон і поширення фейків про "бабусь із Харкова", яких штрафуватимуть злі інспектори.

Уповноважений разом із громадськістю займався соціальною рекламою та інформаційною кампанією щодо обов'язкового вживання державної мови у сфері послуг з 16 січня. Проводив зустрічі з керівниками бізнес-асоціацій і торговельних мереж. Бо саме вони задають тон у виконанні закону.

У мережі часто з'являються новини про порушення мовного закону у сфері послуг, але немає інформації про відповідальність. Одні активісти говорять, що мовний омбудсмен не має достатньо важелів впливу, інші – про його пасивність. Хто правий?

– Мета закону – утвердження української мови. На покараннях акцентують ті, хто хоче його дискредитувати. Іноді з відверто проросійських позицій, іноді прикриваючись патріотизмом. Ще про покарання говорять люди з комплексами, зациклені на розправах.

Відсотків 90 порушень усуваються на місці. Якщо громадянин вимагає дотримання закону від працівника, менеджера, держслужбовця – вони дослухаються.

Чи стало більше української у сфері послуг? Безумовно. Це небо й земля. Особливо помітно у східних і південних регіонах України. Кілька тижнів тому був на Донеччині. У магазинах, кав'ярнях Краматорська та Костянтинівки, де раніше рідко було чути українську, зараз багато продавців нею користуються. І чимало клієнтів переходять.

 

Мета закону досягається поступово. У Латвії та Естонії досі триває процес дерусифікації, хоча вони протягом 30 років нею займаються.

Сучасна освіта формує український мовний простір?

– Вимогу про українську мову освітнього процесу часто порушують. По школах нерідко уроки проводять українською, а інші заходи російською.

Погана ситуація з мовою у спортивних школах.

У дитсадках – узагалі жахлива. Вихователі переходять на російську. Діти наслідують їх. Це відбувається за зачиненими дверима. Діти ще не здатні постояти за свої права, а батьки про це не знають. Або не хочуть конфліктувати.

Багато залежить від позиції директорів. Закон про середню освіту покладає на керівника відповідальність за навчання українською. Недотримання цієї вимоги – підстава для звільнення.

Щодо української мови в освіті маємо бути безкомпромісні. У школах і садках будь-які русифікаторські дії неприпустимі. Виховання в українськомовному середовищі – важливе для національної безпеки та єдності. В освіті має беззастережно домінувати українська.

З 16 липня фільми на телебаченні мають показувати українською або з дубляжем. Місяць тому "слуги народу" внесли на розгляд парламенту законопроєкт, який пропонував відкласти це на невизначений термін через карантин. Чи є підстави для таких ініціатив?

– Карантин тут ні до чого. Олігархічні телеканали намагалися ревізувати закон про мову ще 2019 року.

Про покарання говорять люди, зациклені на розправах

Це бажання заробляти гроші чи політичні дивіденди на русифікації. Але це абсурд: зарубіжні фільми в нашому ефірі давно йдуть з українським дубляжем. А фільми й серіали наших каналів і деяких продакшенів для телебачення – російською. Бо їх хочуть продати й на російський чи казахський ринки. Причому знімають так, що незрозуміло, в якій країні відбувається дія. Глядачів перетворюють в "адіннарод".

Відтепер не менш як половина книжок, які надрукував видавець упродовж року, має бути українською мовою. Не менш як 50 відсотків назв книжок у книгарнях – державною. Як ця норма вплине на книговидання?

– Зросте частка української книги. Але цього недостатньо. Через відсутність культури читання й експансію російських видавництв український книжковий ринок звужується. Падають тиражі, зачиняються книгарні. Потрібна державна підтримка української книги. Тому рух "Простір свободи" спільно з іншими організаціями, видавцями, письменниками започаткував ініціативу "Українська книжкова революція".

Книжковий ринок треба розглядати як простір поширення українськомовної книги, а не всього, що тут друкується. Держава має відшкодовувати орендну плату магазинам, які продають роботи українською. Тоді зростуть кількість книгарень і тиражі. Збільшиться попит, зростуть онлайн-продажі.

Другий захід – держава має викуповувати для бібліотек по 500 примірників більшості видань українською мовою. Така практика є в Норвегії та деяких інших країнах. Це дасть змогу підтримати видавництва й наповнити книгозбірні новою літературою.

Яку політику щодо мови веде влада?

– Була атака на положення щодо шкіл рік тому – законопроєкт Максима Бужанського. Його не прийняли. Потім намагалися зірвати перехід сфери послуг. Зараз – телеканалів. Деякі "слуги" з Харкова разом із тамтешніми ректорами вимагають російську мову для вузів. Поширюють міф, що нею хочуть навчатися іноземці. Марокканців та індійців у Києві та Львові влаштовують англійська й українська мови викладання. А в Харкові нібито жити не можуть без російської.

Батьки не знають, що відбувається за дверима садків

Та не можна сказати, що влада веде відкриту війну проти мови. Якщо верхівка піде на відкриту русифікацію, то остаточно втратить підтримку людей. Є погані ініціативи. З іншого боку – запустили інституції, які захищають мову. У монобільшості є і русифікатори, і захисники мови, і величезне "болото", яке виконує вказівки згори.

Після перемоги збірної України з футболу над шведами соцмережами прокотилася хвиля обурення російською мовою спортсменів. Як оцінюєте?

– Тема давня. Уповноважений звертався до футбольної асоціації торік. Уродженець українського села Андрій Шевченко зміг вивчити англійську й італійську, але не може видушити з себе кілька речень українською.

Треба виправляти ситуацію. Діяти наполегливо, але не знецінювати спортивних досягнень. Важливі й мова публічного спілкування людей, які представляють Україну, і спортивні перемоги.

Закон вимагає, щоб українською велися спортивні змагання – оголошення на стадіонах, квитки. Якою мовою спілкуватися футболістам із пресою, він не регулює – ми не тоталітарна держава.

Жити не можуть без російської

Асоціація має запровадити правила, щоб процес підготовки та публічні виступи збірної відбувалися українською. Що більше людей звертатимуться до асоціації з цим, то швидше це станеться.

У якій сфері найбільше порушень мовних норм?

– Сфера послуг – наймасовіша, тому щодо неї найбільше скарг до уповноваженого. Але це не значить, що вона найпроблемніша. Там ситуація вирівнюється.

Секретар РНБО Олексій Данілов звернув увагу на соцмережі, відео, якими цікавляться діти. Це російський контент в ютюбі, тіктоці, іграх і додатках. Вони впливають на дітей навіть в українськомовних родинах. А це питання національної безпеки і єдності.

Треба створювати більше якісного українського продукту. Переорієнтовувати аудиторію на англомовний сегмент інтернету на противагу російському.

Регіонами прокотилася хвиля скасування регіональних мов, які з'явилися за законом Колесниченка – Ківалова. У Харкові та Миколаєві триває боротьба, влада не хоче відмовлятися від цього. Про які процеси це свідчить?

– Місцеві політики спекулюють на мовній темі. Їхні незаконні рішення поступово скасовують через суди. Потрібен час.

У Харкові влада відверто антиукраїнська. Восени там будуть вибори. Виконувач обов'язків міського голови Ігор Терехов хоче згуртувати проросійський електорат, щоб перемогти, наслідуючи попередника Геннадія Кернеса. За таке треба позбавляти посад.

Закон про мову має вищу юридичну силу, ніж недоскасовані рішення місцевих рад. Сесії, наради й документація мають вестися українською.

Які бачите тенденції щодо використання української?

– Щороку нею користуються все більше людей. 99 відсотків громадян її розуміють. У частини є проблеми з навичками вільно розмовляти. Але час і закон виправлять цю ситуацію.

Ми не думаємо про повітря. Але без нього задихаємося

Буває, говорять, що мовне питання – штучно створене політиками. Нібито людям до нього байдуже. Чи так це?

– Більшість людей не думає про повітря. Але без нього задихаються. З мовою так само. Більшість, і не тільки в Україні, не цікавиться питаннями мови. Якщо білорусів запитати, яка в них ситуація з мовою, то більшість відповість: "Никаких проблем с языком". Загрозу русифікації мало хто усвідомлює. Доки слідом за російськими медіа, партіями й агітками не приходять танки із зеленими чоловічками.

Мовні процеси складні. Хоча багато людей на підсвідомому рівні розуміють, що поширення чужої мови – це загроза. Бо мова – одна з підвалин національної ідентичності.

Зараз ви читаєте новину «Якщо влада піде на відкриту русифікацію, то остаточно втратить підтримку людей». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі