Гузар, Олійник, Якутович – знамениті українці, з якими попрощалися 2017 року

10

Фото: Фотоколаж Gazeta.ua

2017 року померли талановиті письменники, священнослужителі, журналісти, актори та науковці. Gazeta.ua пропонує згадати відомих українців, які цього року пішли з життя.

Легендарного воротаря "Динамо" Віктора Чанова, який помер 8 лютого, жорстоко побили. Напад скоїли невідомі в околицях Києва 20 січня. Злочинці зупинили його автомобіль і завдали численних ушкоджень, які спричинили черепно-мозкову травму. Наступного дня воротарю зробили складну операцію. 57-річний Чанов лежав у комі з цілим "букетом" ушкоджень.

"Відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, субдуральна гематома в лобово-скронево-тім'яної області справа, мозкова гематома тім'яної області справа, множинні переломи кісток основи черепа, транс-сагиттальний перелом тім'яної кістки, скроневої і потиличної кісток справа і зліва, оторея зліва, пневмоцефалія, субарахноїдальний крововилив, забій м'яких тканин голови, синдром поліорганної недостатності, гостра дихальна недостатність 3-го ступеня, гостра серцево-судинна недостатність 3-го ступеня, гостра печінково-ниркова недостатність 1-го ступеня, двостороння пневмонія", - записано в лікарняній карті.

 

Віктор Чанов грав за київське "Динамо" з 1981 по 1990 роки. Виграв Кубок кубків 1986-го. Зіграв у всіх вирішальних матчах турніру, зокрема в фінальному поєдинку проти іспанського "Атлетико". Того року визнаний найкращим воротарем Радянського Союзу. Однак у збірній СРСР кар'єра Чанова не склалася: тренерський штаб більше довіряв московському спартаківцю Рінату Дасаєву. Віктора Чанова поховали на Байковому кладовищі поруч із Валерієм Лобановським.

У лютому на 48-му році життя помер відомий український режисер, продюсер і кліпмейкер Максим Паперник. У чоловіка був рак. Свою хворобу приховував від колег.

"Максим боровся з онкологією 5 років, але майже від усіх приховував, що смертельно хворий. Навіть від мами. Казав: їду у відрядження. А сам їхав на лікування в Німеччину чи Ізраїль, або у Києві лягав у лікарню. Він помітно схуд, але ніхто не думав, що це через хворобу. Зрозуміла, що з Максимом щось не так, коли він раптово зник на Різдво. Почала шукати. Знайшла його в одній із столичних лікарень. Він вже 3 тижні лежав без свідомості", - розповіла його подруга Світлана Легка.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відвезли у реанімацію. За кілька годин його не стало" - помер талановитий скрипаль

1997-го Максим Паперник став одним із найуспішніших кліпмейкерів України. Від 2003 року знімав телевізійні та ігрові фільми. Зокрема, новорічні фільми-мюзикли "Снігова королева", "За двома зайцями", "Дванадцять стільців", музично-розважальне шоу "Народна зірка", телесеріал "Недоторканні". Максима Паперника поховали в сімейному склепі на Лук'янівському кладовищі в Києві.

30 квітня на 82 му році життя помер український поет Борис Олійник. Мав цукровий діабет. Останні місяці майже не ходив.

Вірші Олійник почав писати в шкільні роки. Згадками про Бориса Олійника поділилися Gazeta.ua жителі Зачепилівки Новосанжарського району на Полтавщині, звідки родом письменник. Розповіли про його дитинство, родину, часті візити.

 

"Борис Ілліч ніколи не забував про школу. Щоразу до нас заїжджав. Кожен хотів з ним поговорити. Є клас, де він вчився, парта, за якою сидів. Усі діти знають, хто такий Борис Олійник, читають напам'ять його вірші. Після смерті письменника ми запалили свічку в школі, поставили портрет, книги", - поділилася Gazeta.ua Марія Краснюк, директор Зачепилівської школи.

"Був дуже скромною людиною. Довго опирався, коли школі давали його ім'я. Ледь переконали. Рідне село дуже любив. Завжди проїздив повз футбольне поле, згадував, як у молодості грав за сільську команду. Також обов'язково навідував могили матері Марфи та баби Химки. Колись мені признався, що дуже боявся бабу. Бо сварилася, коли тікав з дому гуляти. Саме від неї взяв поетичний талант. Вона гарно римувала".

 

1961 року Борис Олійник став членом КПРС. Від Компартії обирався депутатом Верховної Ради чотирьох скликань. Вважав комунізм ідеологією людинолюбства. "Ми інколи дискутували з Борисом. Я — український націоналіст. Він вважав себе комуністом, — розповідав політв'язень Степан Хмара. Я кепкував із нього: "Який ти комуніст? Ти ж націоналіст". Він був патріотом". З Компартії Олійника виключили у березні 2005-го. Тоді з трьома іншими комуністами підтримав призначення уряду Юлії Тимошенко.

Борис Олійник став автором 40 поетичних книжок. 1983-го отримав Шевченківську премію. За 22 роки — звання Героя України. 15 років працював секретарем Спілки письменників. Заснував доброчинну організацію "Український фонд культури". До останніх днів був її керівником. Тепер вона носить його ім'я. Поета поховали на Байковому кладовищі.

31 травня 2017 року після важкої недуги помер Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Любомир Гузар. Йому було 84 роки.

Любомир Гузар завжди закликав жити в мирі та творити добро. Його телевізійні виступи досі збирають рекордну аудиторію, а висловлювання стали афоризмами. "Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб". "Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста". "Між сходом і заходом України немає поділу. Поділ існує між тими, хто любить Україну, і тими, хто її не любить", - такими є основні принципи життя Гузара.

Повагу українців до єпископа релігієзнавці називають суспільним феноменом. Ще 2008 року, за даними дослідження, проведеного соціологічними службами Ukrainian Sociology Service та фонду Демократичні ініціативи, Гузару довіряли 21,2% жителів України, серед яких були не тільки парафіяни УГКЦ.

 

У Львові 2 червня тисячі вірян прийшли попрощатися з Любомиром Гузаром. Львів'яни вистоювали по 4 години у кілометровій черзі. 4 червня кортеж із тілом Блаженнійшого Любомира прибув до Києва, в Патріарший собор Воскресіння Христового, де його поховали.

27 червня у Києві на 65-му році життя помер відомий графік і художник Сергій Якутович. Останні роки після смерті дружини і сина митець багато хворів.

В доробку видатного майстра ілюстрування 160 видань, серед яких 17 томів модерної української літератури, також великий внесок у кінематограф. Видання роману Ліни Костенко "Берестечко", ілюстроване Сергієм Якутовичем, яке вийшло у видавництві "Либідь", визнали найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку у Ашгабаті.

В грудні 2014-го Сергій Георгійович дав останнє годинне інтерв'ю журналу "Країна".

"Приходять друзі сина з дітьми, а в мене нічого нема. Мій проект закінчився. Я не знаю, чого хочу. Все життя знав. Не тому, що хотів успіху, – весь час провокував себе на щось інше. Зараз абсолютно пасивний. Хочемо з Антоновими друзями витягнути роботи сина (теж був художником, жив у Франції. - Gazeta.ua) й перевезти сюди. У Франції вони нікому не потрібні. Моя невістка звезла у квартиру всі його картини – їх там понад 150. Для цього зараз живу. Попри смерть сина Якутович уважно стежив за подіями на Майдані, переживав. Поховали відомого українця на Байковому кладовищі столиці. Нещодавно стало відомо, що майстерню Сергія Якутовича хочуть віддати іншому художнику.

У вересні померла легендарна українська телеведуча Катерина Лозовенко. Вела дитячі телепередачі на телеканалі УТ-1 у 1970-1980-х роках. Причини смерті не повідомляються. Їй був 71 рік.

 

Перші випуски "Катрусиного кiнозалу" вийшли на екрани в червні 1972 року і транслювалися протягом 16 років. Вела передачу Лозовенко із лялькою Катею.

"Якось серед реквізиту я побачила руду ляльку. Вона відразу мені сподобалася - смішна така, з двома товстенькими кісками. Потім ми закрутили їх в два бублика і майже ніколи не змінювали Катрусі зачіску (назвати її вирішили так само, як мене). Катруся прижилася в нашій редакційній кімнаті. У неї навіть була спеціальна вішалка і ящик з одягом. Його для Катрусі шили діти", - розповідала Лозовенко. Ляльку Катрусю вкрали 1987-го і програма припинила своє існування. Жодного випуску "Катрусиного кiнозалу" не збереглося, оскільки передача виходила в прямому ефірі.

4 грудня у Києві пішов з життя видатний вчений-етнограф, заслужений працівник культури, волонтер, монах Олексій Доля. Мав онкологічне захворювання – неоперабельну пухлину підшлункової залози. Медикаментозно не лікувався. Олексію Леонтійовичу було 53 роки.

 

Своє життя Олексій Доля присвятив вивченню фольклорного різнобарв'я різних куточків України, був постійним учасником та організатором етнографічних експедицій. Зібрав тисячі унікальних експонатів. Впродовж 10 років презентував виставки по всім регіонам зі свого проекту "Українська традиційна іграшка та лялька".

 

Олексій Доля 1989-го закінчив факультет філології Київського університету імені Тараса Шевченка. Від 3-го курсу працював у Державному музеї народної архітектури і побуту України в Пирогові. Понад 20 років присвятив вивченню народних ремесел та організації тематичних ярмарків на території музею. Роками разом із Ліною Костенко їздив у експедиції Чорнобильською зоною, знав практично усіх народних майстрів в Україні. Є автором публікацій про українську народну культуру і багатьох фольклорних записів. Один із організаторів першого фестивалю "Червона рута". Незадовго до смерті в Михайлівському Золотоверхому монастирі прийняв чернечий постриг під ім'ям Нестор. Останні роки активно займався волонтерством, допомагав бійцям і ветеранам АТО знайти душевну рівновагу та припинити жити привидом війни. Поховали Олексія долю на чернечому кладовищі у с селі Мощун Києво-Святошинського району.

×